Був славний весняний день. Але обличчя двох подорожніх не виглядали по-весняному теплими. Сильно засмучені Клеопа і його супутник, можливо, це була його дружина, йшли дорогою в Еммаус.
Помер їх кращий Друг, Йому було лише 33 роки. Вони так сподівалися, що Він врятує їх і усе людство…
Але їм довелося спостерігати, як Його розпинали на хресті на Голгофі. Їх очі були повні сліз, коли вони дивилися, як Його бездиханне тіло поклали в гробі в скелі, що належав Йосифу з Аримафеї.
М’яко сказати, їх світ рухнув. У суботу не можна було подорожувати, тому вони затрималися в місті.
Настала неділя і Воскресіння. Клеопі і його супутнику(ці) довелося переконатися в жорстокості цього світу… Вони збираються духом і прямують додому, де на них чекає невідоме майбутнє.
Лука в 24 роз. описує їх як сумних і скорботних людей. І раптом до них приєднується Подорожній. Незнайомець.
Він запитує: «Чим ви засмучені?» Вони, обурившись, сказали: «Ти що не знаєш, що три дні тому помер Ісус? Він був пророком, чудотворцем, ми думали, Він Месія. Але Його убили, хоча Він був невинний. Ми в замішанні. А сьогодні ми почули чутки, що Він живий! Ми у відчаї. Ми не знаємо, у що вірити. Нам нічого не зрозуміло!»
І тоді Незнайомець, Воскреслий і Прославлений Переможець хреста і смерті, поставив їм ще одне питання, над яким ми міркуватимемо сьогодні. Він відповів так: «О нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?» Яке глибоке питання! Хіба треба було Христу піти на хрест, померти і перемогти смерть? І ось три людини йдуть в Еммаус. Незнайомець, Клеопа і його супутник(ця).
Незнайомець дуже добре знав Священне Писання. Відповідаючи на Своє питання: «Чи не так же належало постраждати Христу?» – Він викладає захоплюючий Біблійний урок:
«У всьому Писанні»…
- Буття розповідає про Едемський сад,
- Вихід – про Пасху в Єгипті,
- Левит – про заклання агнця на жертовнику,
- Числа – про мідного змія.
Про Нього передбачали великі пророки Ісая, Даниїл, Захарія, Малахія, писали обіцяння, ілюстрації, притчі, пророцтва.
Незнайомець знав Писання, як свої п’ять пальців. Він розповів про спокутування, милість і Божий план очищення від гріха… Він пояснив їм, як Бог вирішив спасти усіх людей, поклавши їх на Визволителя. Серце Клеопи і його супутника(ці) почали палати святим полум’ям.
Для них стало зрозумілим, навіщо був потрібен хрест. Вони усвідомили, що це була не Христова поразка, не катастрофа.
Для них став зрозумілим біблійний принцип: «Без проливання крови не буває прощення» (Євр. 9:22).
Сонце починало сідати. Біблійний урок закінчувався, але Клеопа все ще не впізнав Незнайомця. Підходив час вечері, вони почали прохати Незнайомця розділити з ними трапезу. Він залишився з ними.
Перш ніж скуштувати їжу, Він благословив і переломив хліб. І тоді в них розплющилися очі. Це Ісус! Весь цей час вони йшли з Ним дорогою в Еммаус і не знали, що йдуть з Царем царів.
Повернемося до питання Ісуса: «Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?» (Лк. 24:26). Це питання є центральним для усього християнства.
«Чи не так належало постраждати Христу і воскреснути?»
Іншими словами:
- Чи був хрест помилкою або великою справою Божою?
- Чи була смерть Ісуса спростуванням Його служіння або тим служінням, задля якого Він і прийшов?
- Чи був хрест перемогою або поразкою?
- Чи була смерть Христова найкращою новиною для людства або найжахливішою?
Відтоді минуло 2000 років, за ці роки було написано багато книг, статей, знято багато фільмів…
Є люди, які хочуть переконати нас у тому, що Ісус був мучеником, як, наприклад, М. Ганді.
Є люди, які закликають нас забути Хрест і проповідувати тільки Нагірну Проповідь. Сьогодні деякі «розвинуті» Церкви стверджують, що план спокутування гріхів всього світу за допомогою Спасителя суперечить природі Самого Бога, ображає сучасну людину і є непотрібним каменем спотикання для сучасного християнства. Хрест може бути образливим тільки для сучасного гордівника! І в цьому немає нічого нового! 2000 років тому Апостол Павло сказав, що проповідь про Хрест «для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство» (1Кор. 1:23). Я повинен сказати Вам прямо, щоб Ви твердо знали. Ми в нашій Церкві на 100% упевнені в тому, що Ісус є путь, і істина, і життя… і ніхто не приходить до Отця, як тільки через Нього.
Ми віримо в те, що Ісус знав, навіщо страждав… знав волю Свого Отця. Не можна було по-іншому перемогти гріх і сатану. Не було іншого шляху для примирення з Богом, для спасіння загиблих.
Святому Сину треба було віддати своє життя для спасіння світу. Шлях спокутування був тільки через Голгофу.
Питання:
- Чи можна бути християнином без віри в народження Спасителя від Діви?
- Чи можна бути християнином без віри в Спокутний Хрест?
- Чи можна бути християнином без віри у Воскреслого з мертвих Христа, Який сидить праворуч Отця «вище від усякого начальства‚ і влади, і сили, і панування, і всякого імені, названого не тільки в цьому віці, але і в майбутньому» (Еф. 1:21)?
Ісус питає: «Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?» (Лк. 24:26). І Сам на нього відповідає, цитуючи Священне Писання:
- Спокутна жертва на хресті була виконанням старозавітних пророцтв. Його дорогоцінна кров звільнила рабів гріха. Його розп’яття було Божим планом примирення світу із Собою.
- Бог може прощати тільки на основі справедливості. Оскільки усі згрішили, жодна людина не може спасти себе. Тільки Його всемогутні руки змогли дарувати нам спасіння.
- Воскресіння – це підтвердження Богом того, що Він прийняв Ісуса як заколеного Агнця, Який узяв на Себе усі гріхи людей. «Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого» (Рим. 4:25). Люди не заслужили. Ангели не могли… І тільки Бог був праведний і міг виправдати тих, хто повірить в Ісуса.
«Чи не так же належало постраждати Христу?…»
Це питання вимагає відповіді, яка міститься в Золотому Вірші Біблії: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16).
Це вічне Євангеліє!
