Подоба дев’ята
Будівництво Церкви Божої, воюючої і торжествуючої
І
Після того, як я написав заповіді і притчі пастиря, ангела покаяння, він прийшов до мене і сказав: «Я хочу показати тобі все, що показав тобі Святий Дух, Який розмовляв з тобою в образі Церкви: Дух той є Син Божий. І оскільки ти був слабкий тілом, то не відкрилось тобі через ангела, доки ти не утвердився духом і не зміцнився силами, щоб міг бачити ангела. Тоді Церквою тобі було показане величне будівництво вежі; але ти бачив, як все це було показано тобі дівою. А зараз ти отримаєш одкровення через ангела, але від того ж Духа. Ти повинен старанно про все дізнатися від мене, бо для того і посланий я тим достопоклоняємим ангелом мешкати в домі твоєму, щоб ти розглянув все добре і нічого не боявся, як раніше».
І повів він мене в Аркадію, на гору, що має форму грудей, і ми сіли на її вершині. І показав він мені велике поле, яке оточували дванадцять гір, не схожих одна на одну.
- Перша з них була чорною, як сажа.
- Друга була голою, без рослин.
- Третя заросла бур’янами і терням.
- На четвертій були рослини напівзасохлі, із зеленою верхівкою і мертвим стеблом, а деякі рослини зовсім засохли від сонячної спеки.
- П’ята гора була скелястою, але на ній зеленіли рослини.
- Шоста гора була з ущелинами, в одних місцях малими, а в інших великими. У цих ущелинах були рослини, але не квітучі, а злегка зів’ялі.
- На сьомій горі цвіли рослини, і вона була родючою; всяка худоба і птахи небесні збирали там їжу, і чим більше вони харчувалися на ній, тим рясніше росли рослини.
- Восьму гору суцільно покривали джерела, і з цих джерел утамовували спрагу творіння Божі.
- Дев’ята гора зовсім не мала ніякої води і вся була оголеною. На ній мешкали отруйні змії, згубні для людей.
- Десята гора вся була затінена величезними деревами, що на ній росли, і в тіні лежала худоба, відпочиваючи і пережовуючи жуйку.
- На одинадцятій горі теж росло безліч дерев, і вони рясніли різними плодами, і хто бачив їх, бажав скуштувати цих плодів.
- Дванадцята гора, вся біла, мала найприємніший вигляд, на ній все було прекрасним.
II
В середині поля він показав мені величезний білий камінь. Цей камінь був квадратний за формою і був вищим за ті гори, так що міг би тримати всю землю. Він був древнім, але мав висічені двері, які здавалися недавно зробленими. Двері ці сяяли яскравіше за сонце, так що я дивувався їхньому блиску.
Навколо дверей стояли дванадцять дів. Четверо з них, що стояли по кутах дверей, здавалися мені найпрекраснішими, але і останні були гарні. Веселі і радісні, ці діви були одягнені в полотняні туніки та красиво підперезані. Їхні праві плечі були оголені, ніби діви мали намір нести якусь ношу. Я замилувався цим величним і прекрасним видовищем, але в той же час дивувався, що діви, будучи такими ніжними, стояли мужньо, ніби готуючись понести на собі ціле небо. І коли я так роздумував, пастир сказав мені:
– Що ти роздумуєш і дивуєшся, і сам на себе накликаєш печаль? Чого не можеш збагнути, за те не берися, але проси Господа, щоб настановив зрозуміти це. Що за тобою, того не можеш побачити; а бачиш тільки те, що перед тобою. Чого не можеш бачити, те залиш і не муч себе. Володій тим, що бачиш, а про інше не турбуйся. Я поясню тобі все, що покажу, а зараз дивися, що далі буде.
III
І ось я побачив, що прийшло шість високих і поважних мужів, і всі були схожі один на одного. Вони призвали безліч інших мужів, які також були високими, красивими та сильними. І ті шість мужів наказали будувати вежу над дверима. Тоді мужі, які прийшли для будівництва вежі, підняли великий шум і метушню біля дверей. Діви, які стояли при дверях, сказали їм поспішити з будівництвом і самі простягнули свої руки, немов би готуючись щось брати в них. Ті шестеро наказали діставати камені з дна і підносити їх до вежі. І було піднято десять білих, квадратних і обтесаних каменів. Ті шість мужів покликали дів і наказали їм носити всі камені, які повинні були йти на будівництво, проходити через двері і передавати камені будівничим вежі. І діви негайно ж почали покладати один на одного перші камені, що витягували з дна, і носити їх разом по одному каменеві.
IV
Як стояли діви біля дверей, так і носили: ті, які здавались сильнішими, брали за кути каменя, а інші тримали з боків. І таким чином всі вони носили камені, проходили через двері, як було наказано, і передавали будівничим вежі; а ті, приймаючи їх, зводили. Вежа будувалася на великому камені, над дверима. Ті десять каменів було покладено в основу вежі; камінь же і двері тримали на собі всю вежу. Потім витягнули з дна інші двадцять п’ять каменів, і вони були принесені дівами, і використані для будівництва вежі. Після них підняли інші тридцять п’ять, які подібним же чином уклали в вежу. Потім підняли ще сорок каменів, і всі вони пішли на будівництво цієї вежі. Таким чином, в основу вежі лягло чотири ряди каменів. Коли закінчилися всі камені, які брали з дна, будівничі трохи відпочили.
Потім ті шість мужів наказали народу приносити для вежі камені з дванадцяти гір. І стали мужі приносити зі всіх гір обсічені камені різних кольорів і подавали їх дівам, а ті проносили їх через двері і подавали будівничим. І коли ці різнобарвні камені були покладені в будівлю, то змінили свої попередні кольори і стали однаковими та білими. Але деякі камені не передавалися дівами і не проносилися через двері, а подавалися самими мужами прямо в будову і не ставали світлими, а залишалися такими, якими клалися. Ці камені безобразно виглядали в будівлі вежі. Побачивши їх, ті шість мужів наказали вийняти і покласти на те місце, звідки їх взяли. І сказали вони тим, які приносили ці камені:
– Ви зовсім не подавайте каменів для будови, але кладіть їх біля вежі, щоб діви проносили їх через двері і подавали, інакше камені не зможуть змінити свій колір; тому не трудіться даремно.
V
І закінчилася того дня робота, але вежа ще не була завершена; її будівництво мало знову відновитись, і лише на якийсь час зроблена перерва. Ті шість мужів наказали будівничим віддалитися і трохи відпочити; дівам же повеліли не відходити від вежі, щоб охороняти її. Після того, як всі пішли, я запитав у пастиря, чому не закінчене будівництво вежі.
– Вона не може бути завершеною перш, ніж прийде господар вежі і випробує її, щоб замінити непридатні камені, якщо такі з’являться, бо з його волі будується ця вежа, – відповідав він.
– Господарю, – попросив я, – я бажав би знати, що означає будівництво вежі, а також дізнатися і про цей камінь, і про двері, і про гори, і про дів, і про камені, які витягували з дна і не обтесували, але одразу поклали в будівлю; і чому спочатку поклали в основу десять каменів, потім двадцять п’ять, потім тридцять п’ять і, нарешті, сорок; також і про ті камені, які були покладені в будову, але потім вийняті і віднесені на своє місце; все це, господарю, поясни мені і заспокой мою душу.
І він сказав мені:
– Якщо не будеш допитуватись про пусте, то про все дізнаєшся і побачиш, що далі буде з цією вежею, і про всі притчі дізнаєшся докладно.
Через кілька днів прийшли ми на те ж саме місце, де сиділи раніше, і він покликав мене: «Підемо до вежі, бо прийде господар, щоб випробувати її». І прийшли ми до вежі, і нікого іншого не знайшли, окрім дів. Пастир запитав їх, чи не прибув господар вежі. І вони відповіли, що він скоро прийде оглянути цю будівлю.
