Перед нами ще одне житейське питання, поставлене Ісусом. Обґрунтування звучить так: гріх приносить страждання, праведність – мир і щастя. Якщо людина страждає, отже, вона згрішила. Якщо людина щаслива і безтурботна, отже, вона добра людина. Логічно? Ісус так не думає. І 2000 років тому, і сьогодні є багато народних розповідей на тему гріха і страждання. Багато людей гадають, що життя підносить покарання або нагороду залежно від того, добре чи погано ми поводимося. Тоді хворі люди повинні запитати: «Що я скоїв? Чому я страждаю?» Сьогоднішня проповідь буде цікава тим, хто давно міркує про страждання людей. «У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми». «Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі?» Люди пояснюють цю подію так: цих 18 людей отримали те, що заслужили, вони були покарані за свої гріхи. Ін. 9 роз. розповідає про сліпонародженого чоловіка. Учні запитали Ісуса: «Учителю, хто згрішив, – він чи батьки його, що сліпим народився?»
Книга Іова присвячена його стражданням і висновкам. Іова Бог назвав досконалим чоловіком, але він втратив усе своє майно, сім’ю і здоров’я. Іова, вкритого наривами, коли він сидів на купі пороху, відвідують його так звані друзі. Елифаз звинувачує Іова в лицемірстві. Його страждання – це доказ скоєння гріха. «Згадай же, чи гинув хто невинний?» (Іов 4:7) Елифаз акуратно аналізував події в житті і вирішив, що гріх приносить страждання … тому якщо людина страждає, отже, вона згрішила. Сьогодні попри те, що минуло вже більше 3000 років, ми чуємо схожу думку. У нашому суспільстві є люди, що належать до Елифазської школи. До речі, це проповідується з кафедри багатьох Церков. Їх проповідь називається «Євангеліє процвітання». Добрі люди процвітають. Погані – страждають.
Сліпонароджене немовля, падіння вежі і загибель 18 людей, втрата багатою людиною майна і сім’ї – вони заслужили те, що їх спіткало! Ісус зруйнував думку експертів-самозванців, які нав’язували людям це дешеве пояснення. Він сказав: «Ні він не згрішив, ні батьки його». «Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете». Вони не були більш грішними за всіх. Перестаньте показувати пальцем на когось. Страждання – це не доказ провини, відсутність труднощів – це не підтвердження праведності. Мій друг володів будівельною фірмою. Коли б я в нього не запитав, як справи, він завжди відповідав: «Живу правильно, і Бог дає мені процвітання». Пізніше він розорився, його дружина захворіла на рідкісну і невиліковну хворобу.
Тема гріха і страждання турбує людей упродовж багатьох тисяч років. Якщо Ви любите Біблію, Ви можете перерахувати декілька дивних Біблійних віршів: «І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого» (Пс. 22:6); «все, що він робитиме, буде успішним» (Пс. 1:3); «тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8:28). У Біблії можна без зусиль знайти обіцянки про послання благословення, зцілення, миру і успіху для праведних. Там також є попередження про те, що беззаконники – як порох, що носиться вітром. Чи треба ці обіцянки Божі приймати буквально, вимагати їх, робити їх своїми, жити, досягаючи успіху, згідно з ними? Проблема виникає тоді, коли ми починаємо звинувачувати людей, які зазнають життєві негаразди чи перебувають у реанімації, попри те, що вони щиро шукають Бога усім своїм серцем.
Чи гарантує благочестиве життя здоров’я, багатство і щастя? Чи є випробування в житті проявом гніву Божого? Чи трапляється іноді, що беззаконник процвітає, а праведник страждає? Чи є цунамі, землетруси і тайфуни Божою відповіддю на гріхи людські? Якщо в аварії одна людина помирає, а друга виходить без щонайменшої подряпини, чи є це підтвердженням того, що перша була грішною, а друга – ні?
Кілька років тому, коли на Горі Святої Олени сталося виверження вулкану, мені довелося докласти зусилля, щоб помити свою машину від бруду вулканічного попелу тут, у Вінніпегу, за сотні кілометрів від гори… Один з новинних коментаторів зателефонував мені і запитав, чи вірю я в те, що виверження вулкану було судом Божим над грішною Америкою. Моя відповідь була наступною: якби Бог хотів покарати Америку за її гріхи за допомогою вулканів, то вони вивергалися б щодня. Щодо питання про сліпонародженого Ісус відповів: «…щоб відкрилися на ньому діла Божі». Коли Іов втратив усе, що мав, Бог випробовував його віру, труднощі послужили для Слави Божої. Бог не підводить підсумки наприкінці кожного року. Розумієте, у Нього день, як 1000 років, і 1000 років, як один день. Щоб нагородити праведних і покарати беззаконників, у Бога для цього є Вічність. Можливо, наступні факти допоможуть Вам зрозуміти загадку страждань:
Факт 1. Бог управляє справами людини… «бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає… щоб нам мати участь у святості Його» (Євр. 12 роз.).
Факт 2. Іноді праведність приносить багато страждань і болі. «Усі, хто бажає жити побожно в Христі Ісусі, будуть гнані» (2Тим. 3:12).
Факт 3. «Від скорботи походить терпіння». Ми утішаємо інших тією розрадою, яку дав Бог.
Факт 4. Так, гріх спричиняє за собою покарання… іноді в земному житті і завжди – у вічності. «Гріхи деяких людей явні і прямо ведуть до засудження, а деяких відкриваються згодом».
Факт 5. «Чи будеш переходити через води, Я з тобою, – чи через ріки, вони не потоплять тебе; чи підеш через вогонь, не обпалишся, і полум’я не обпече тебе» (Іс. 43:2). Ми міркували про гріх і страждання. Наш Спаситель закликав нас не робити поспішних висновків про те, що, якщо людина страждає, отже, її карає Бог. Краще думати так: «Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас» (Рим. 8:18). «Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу, коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме – дочасне, а невидиме – вічне» (2Кор. 4:17-18).
