Заповідь п’ята
Про печаль і терпіння
– Будь великодушним і терпеливим, – сказав пастир, – і пануватимеш над всіма злими ділами і сотвориш всяку правду. Якщо будеш великодушний, то Дух Святий, якщо в тобі перебуває, залишиться чистий і не потьмариться від якогось злого духа, але, торжествуючи, розшириться і разом з сосудом, в якому перебуває, радісно служитиме Господу. Якщо ж приступить якийсь гнів, то Дух Святий, Який є в тобі, у той же час буде стиснений і постарається віддалитись, бо пригнічується злим духом і ображається гнівом, і не має можливості служити Господу так, як бажає. Тому, коли обидва духи перебувають разом, людині буває погано. Так, якщо взяти трохи полину і покласти в посудину з медом, чи не весь мед зіпсується? І стільки меду пропадає від незначної кількості полину, втрачає солодкість і вже не має приємності для свого власника, бо робиться гірким і непридатним до вживання. Але якщо в мед не класти полину, він залишиться солодким. Сам бачиш: великодушність солодша за мед, і вона угодна Богу, і Господь перебуває в ній, а гнів – гіркий і неугодний. Тому якщо до великодушності домішується гнів, то дух обурюється, і неприємна Богу його молитва.
І я сказав йому:
– Бажав би я дізнатися, господарю, про дію гніву, щоб зберегти себе від нього.
– Якщо ти і твої домочадці не будете стримуватися від нього, то втратите всяку надію на спасіння. Але стримуйся від гніву, бо Я з тобою; і від нього стримаються всі, які покаються від щирого серця свого, бо Я буду з ними і збережу їх. Всі такі приймаються святійшим ангелом[1] в число праведних.
Послухай тепер і про дію гніву, який він шкідливий і як губить рабів Божих і відвертає їх від правди. Він не може шкодити людям, які сповнені вірою, бо з ними перебуває Сила Божа; спокушає ж тих, що сумніваються і не мають віри. Щойно він побачить таких людей спокійними – проникає в їхнє серце, і чоловік або дружина сердяться один на одного через якісь життєві справи: або через їжу, або через пусте слово, або через якогось приятеля, або через борг, або через подібні дріб’язкові речі. Все це безглузде, пусте і непристойне для рабів Божих. Але тверда і мужня великодушність має міцну силу і перебуває у великій широті, весело і безтурботно радіючи, і прославляє Господа повсякчасно – чужа всякій гіркоті, завжди мирна та смиренна. Ця великодушність живе з тими, що мають непорушну віру. А гнів безрозсудний, пустий і легковажний. Від безрозсудності народжується скорбота, від скорботи роздратування, від роздратування – гнів, від гніву ж – несамовитість. Несамовитість, яка стала від такої кількості зла, – великий і неспокутуваний гріх. І коли все це знаходиться в одному сосуді, де перебуває і Дух Святий, то сосуд не вміщає їх у собі і переповнюється: добрий дух не може жити разом зі злим духом, а віддаляється від такої людини і шукає собі притулку в смиренності і тиші. Коли він відступить від людини, в якій перебував, то людина, сповнена духами злими, стає чужою для Святого Духа і закритою для благої думки. Так буває зі всіма гнівливими. Тому ти віддаляйся від гніву, але зодягнись у великодушність і опирайся всякій скорботі, і будеш у чистоті і святості, угодній Богу. Тому дивися, щоб ти як-небудь не був легковажним з цією заповіддю, бо якщо дотримаєшся цієї заповіді, то можеш виконати й інші мої заповіді, які хочу тобі дати. Тому тепер утверджуйся в цих заповідях, щоб тобі жити з Богом, – також і всі, хто дотримає їх, житимуть з Богом.
Заповідь шоста
Про двох духів при всякій людині і намову кожного з них
І
– Я повелів тобі, – сказав пастир, – у першій заповіді, щоб ти зберігав віру, страх і стриманість.
– Так, господарю, – підтвердив я.
– А зараз я хочу пояснити тобі, силу цих чеснот, щоб ти знав, як кожна з них діє і яку має владу. Двоякого роду їхні дії і полягають у праведному і неправедному. Ти віруй праведному, а неправедному аніскільки не віруй. Бо правда має шлях прямий, а неправда – кривий. Але ти йди прямим шляхом, а кривий залиш. Кривий шлях нерівний, має безліч спотикань, скелястий і тернистий і веде до погибелі тих, що йдуть ним. А ті, які йдуть прямим шляхом, йдуть рівно і без перешкод, бо він не скелястий і не тернистий. Тому бачиш, що краще йти цим шляхом.
Я сказав:
– Мені подобається йти цим шляхом.
– І ти підеш так само, як і підуть ним всі, які від щирого серця звернуться до Господа.
II
– Послухай тепер, – продовжував він, – про віру. Два ангели з людиною: один добрий, а інший – злий.
Я запитав його:
– Яким чином, господарю, я зможу розпізнати їх, якщо обидва ангели живуть зі мною?
– Слухай і розумій. Добрий ангел тихий і скромний, смиренний і мирний. Тому, увійшовши до твого серця, він постійно вселятиме тобі справедливість, цнотливість, чистоту, ласкавість, поблажливість, любов і благочестя. Коли все це вселиться у твоє серце, знай, що добрий ангел з тобою: вір цьому ангелу і слідуй за його ділами.
Послухай і про дію злого ангела. Насамперед він злобний, гнівливий і безрозсудний, і дії його злі і розбещують рабів Божих. Тому коли увійде він у твоє серце, із його дій розумій, що цей ангел злий.
– Яким чином, – запитав я, – пізнаю його, господарю?
– Слухай. Коли оволодіють тобою гнів чи досада, знай, що він у тобі; також коли у твоєму серці виникає бажання різних і пишних страв і напоїв, і чужих дружин, то вселяються в нього гордість, надмірне вихваляння, зарозумілість і тому подібне, тоді знай, що з тобою злий ангел. Тому ти, знаючи його діла, уникай і не вір йому: діла його злі і не властиві рабам Божим. Такі дії того та іншого ангела. Розумій їх, вір ангелу доброму і віддаляйся від ангела злого, бо намови його у всякому ділі є злі. Навіть якщо в серце віруючої людини увійде помисел злого ангела, то вона неодмінно згрішить. Якщо ж злі люди відкриють свої серця ділам доброго ангела, то обов’язково він зробить щось добре. Тому бачиш, що добре слідувати за добрим ангелом. Якщо станеш коритися йому і творити його діла, то житимеш з Богом; так само як і всі, які слідуватимуть за його ділами, житимуть з Богом.
[1] Святійший ангел – можливо, Ісус Христос або архангел Михаїл.
