Заповідь четверта
Про цнотливість і розлучення
І
– Заповідаю тобі, – говорив пастир, – дотримуватися цнотливості. І нехай не увійде у твоє серце помисел про чужу дружину або про блуд, або про якесь подібне погане діло, бо все це – великий гріх. А ти пам’ятай про Господа у всі години, і ніколи не згрішиш. Якщо який низький помисел увійде у твоє серце, то скоїш великий гріх; і хто творить таке злочинне діло, той прирікає себе на смерть. Тому дивися ти, утримуйся від таких помислів. Бо де мешкає цнотливість, там ніколи не має виникати поганий помисел у серці праведної людини.
І я попросив:
– Дозволь мені, господарю, запитати тебе небагато.
– Питай.
– Якщо, господарю, – сказав я, – чоловік має вірну дружину в Господі і помітить її в перелюбстві, то чи буде він грішний, живучи з нею?
І він відповів мені: – Доки чоловік не знає гріха своєї дружини, він не грішить, якщо живе з нею. Якщо ж дізнається чоловік про її гріх, а вона не покається у своєму перелюбстві, то чоловік згрішить, живучи з нею, і стане учасником в її перелюбстві.
– Що ж робити, – запитав я, – якщо дружина залишатиметься у своєму пороці?
– Нехай чоловік відпустить її і залишиться один. Якщо ж, відпустивши свою дружину, візьме іншу, то і сам прийме гріх перелюбства.
– Що ж, господарю, якщо відпущена дружина покається і забажає повернутися до свого чоловіка, то чи повинна вона бути прийнята чоловіком?
– Якщо не прийме її чоловік, він зробить великий гріх, – відповів він мені. – Належить приймати грішницю, яка розкаюється, але не багато разів. Бо для рабів Божих покаяння покладене одне. Тому заради розкаяння не повинен чоловік, відпустивши дружину свою, брати собі іншу. Так само робити належить і дружині. Але перелюбство не тільки в оскверненні плоті своєї: перелюбствує і той, хто поступає подібно до язичників[1]. Уникай спілкування з тим, хто чинить такі діла і не кається, інакше і ти будеш причетний до його гріха. Тому заповідаю вам, щоб ви залишалися самотніми, як чоловік, так і дружина, бо в цьому випадку може мати місце покаяння. Але я не даю приводу для того, щоб так чинилось: нехай не грішить більше той, хто вже згрішив. Щодо попередніх його гріхів, то є Бог, Який може дати зцілення, бо Він має владу над усім.
II
І я знову просив його:
– Оскільки Господь удостоїв мене того, щоб ти завжди жив зі мною, то дозволь сказати мені ще кілька слів, бо я нічого не розумію і серце моє затьмарене минулими моїми ділами. Врозуми мене, оскільки я абсолютно нічого не розумію.
І він у відповідь сказав мені:
– Я наставник покаяння і всім, хто кається, даю розум. Або саме покаяння, ти думаєш, не є великим розумом? Адже грішник, що кається, зрозумів, що він згрішив перед Господом, він засудив всім серцем скоєні ним діла і, розкаявшись, більше вже не коїть зла, але творить добро і смиряє душу, і мучить її за те, що згрішила. Тому розумієш, що покаяння є великим розумом?
– Через те, господарю, я і розпитую тебе детально про все, бо я грішник і бажаю дізнатися, що мені робити, щоб жити, бо гріхи мої численні і різноманітні.
– Ти будеш живий, – сказав він, – якщо збережеш мої заповіді і чинитимеш за ними; і кожен, хто тільки почує і виконає ці заповіді, житиме з Богом.
III
Я сказав йому:
– Господарю, я чув від деяких учителів, що немає іншого покаяння, крім того, коли сходимо у воду[2] і отримуємо відпущення попередніх наших гріхів.
– Справедливо ти чув. Бо тому, хто отримав відпущення гріхів, не подобає більше грішити, але жити в чистоті. І оскільки ти про все розпитуєш, поясню тобі це, не даючи приводу для заблудження тим, які збираються увірувати або щойно увірували в Господа. Вони не мають покаяння в гріхах, але мають відпущення колишніх своїх гріхів. Тим же, які покликані раніше, Господь поклав покаяння, бо Він серцезнавець, що передбачає все, знає слабкість людей і велику підступність диявола, який сіятиме шкоду і злість серед рабів Божих. Тому милосердний Господь зглянувся над Своїм творінням і поклав покаяння, над яким і дана мені влада. Отже, я говорю тобі після цього великого і святого покликання, якщо хтось, будучи спокушений дияволом, згрішив, – має одне покаяння. Якщо ж він часто грішитиме і творитиме покаяння – не принесе йому покаяння користі, бо з трудом він житиме з Богом.
І я сказав:
– Господарю, я оновився, коли почув про це так докладно. Бо я знаю, що спасуся, якщо ще не додам нічого до своїх гріхів.
– Спасешся, – відповів він, – ти і всі, які зроблять те ж саме.
IV
І знову я попросив його:
– Господарю, оскільки ти терпляче мене вислуховуєш, поясни мені ще ось що. Якщо чоловік або дружина помре і один з них одружиться, – чи грішить той, хто вступає в шлюб?
– Не згрішить, але якщо залишиться сам один, то придбає собі велику славу від Господа. Тому бережи чистоту і цнотливість – і житимеш з Богом. Те, що я говорю і збираюся сказати тобі потім, дотримуйся з цього самого дня, з якого ти доручений мені і я живу у твоєму домі. І попереднім твоїм гріхам буде прощення, якщо збережеш мої заповіді; і всі, хто збереже їх і ходитиме в чистоті, отримає відпущення.
[1] Тобто поклоняється ідолам, здійснює жертвопринесення.
[2] Покаяння під час таїнства хрещення.
