«Мир вам!» – у свій час Господь Ісус проказав ці прості, але сильні слова привітання Своїм учням, які зібралися в горниці. Вони двері замкнули через страх перед юдеями. Усі їхні надії розбиті. Усе, на що розраховували, просто розвіялося, як дим. Їхній учитель помер, потім поповзли чутки, нібито Він уже живий, і не відомо, що їх чекає завтра.
І раптом перед Ними з’явився їхній Господь, їхній Учитель. Він став посеред них і сказав це просте, але сильне вітання: «Мир вам!» А потім ще раз повторив ці слова.
В останні дні дуже багато новин, голосів звучить у наші серця. Вони приносять нам тривогу, неспокій, хвилювання, паніку. Але як добре, що є Той, Хто може прийти сьогодні в наші домівки, можливо, також зачинені зсередини через певні побоювання, – і сказати своє слово миру й надії. Може, ми також розгублені, бо все, що будували й планували, розвіюється, як туман. І ми не знаємо, що чекає нас завтра і що принесе нам майбутнє. Ми не розуміємо, коли це все закінчиться, чи то у фізичному, чи в матеріальному вимірах. Ми не знаємо, чого очікувати. Але є Той, Хто знає.
І Він може прийти в наші домівки, у наші серця, у наші обставини й сказати нам ті самі слова – сильні, проникливі й до болю прості: «Мир вам». Понад це Він каже: «Мир Мій даю вам». Ісус хоче дати нам мир. І це не просто красиві слова. Це не просто привітання. Це дія. Бо Він має владу дати нам цей мир. Коли ми відкриваємо своє серце й вірою приймаємо від Нього те, що Він нам дає, – цей мир входить у наші серця й душі.
Господь має владу. У свій час Він забороняв хвилям, вітру, морю, бурі. Він має владу й нині прийти й сказати слова миру в наше серце. Я не говорю про біди, які переживає наш світ. Я говорю передусім про наші з вами серця.
Прийшовши до Бога, ми стаємо Його дітьми й отримуємо привілей серед усього цього безпорядку й хаосу мати мир у своїх серцях. Бог приходить до Своїх дітей, до Свого народу й каже: «Я даю вам Свій мир!» Він каже, що дає його не так, як цей світ. Мир, який приходить від Бога, вищий від усякого розуму. Він, як би дивно це не звучало, не залежить від обставин, які довкола нас. Він не залежить від того, що відбувається з нашим здоров’ям, матеріальними статками чи чимось іншим, що нині здається нам дуже важливим.
Тому вчімося серед цієї круговерті негативу вимикати все, відкривати своє серце, свій розум для того, щоб почути, як у душу приходить Господь і каже: «Мир вам!»
Він воскрес. Він переміг смерть і пекло. Він має владу над усім. Але нині приходить до тебе, щоб дати тобі Свій спокій. Тож хай панує Його мир у наших душах, у наших домівках і родинах у цей неспокійний час! Хай Божа благодать буде з нами!
Автор: Павло Федорук
Христовий дар миру
Першим даром Христа апостолам після воскресіння є дар миру: “… прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам!” (Ін. 20:19).
Мир є одним із найважливіших благ людини. Ні багатства, ні гідність, ні слава, ані навіть здоров’я не дають щастя, якщо людина не має миру. Насамперед нам потрібен мир із Богом та самим собою.
Ісус є Князем Миру і прагне, щоб мир запанував між людьми. Однак мир, яким Він нас обдаровує, не є від цього світу. Це не час без війни, без конфліктів… Мир, який часто підтримується ціною використання інших та тиранії, не має місця для Бога та любові до ближнього. Господь Ісус сам сказав: “… мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам” (Ін. 14:27). Мир без Бога і без любові до ближнього не може довго існувати. Мир – це внесок людей доброї волі. Міжнародні зустрічі та підписання мирних декларацій не дають запоруки тривалого миру, коли не спираються на Бога і з Ним не рахуються.
Не можна говорити про істинний мир там, де немає справжнього примирення, якому передує взаємне прощення образ і кривд. Христос для нас є зразком нашого примирення. Помираючи на хресті, Він з останнім подихом пробачає Своїм переслідувачам і катам: “Отче, прости їм, бо не відають, що чинять” (Лк 23:34а).
Не достатньо лише самому зберігати мир. Потрібно його поширювати через взаємне прощення і примирення. В одній з пісень співаємо: «Нехай припиняться гнів та суперечки, а серед нас хай буде Христос”. Не забуваймо про слова Господа щодо блаженств: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться” (Мф. 5:9), тобто як Божі діти будуть радіти любов’ю Отця.
Яцек Ян Павловіч
