Господи, пішли нам горішній мир Твій. Немає для нас нічого вищого і потрібнішого за горішній мир, але як важко він здобувається. «Здобудь усередині себе дух мирний, і навколо тебе спасуться тисячі», – казав преподобний Серафим Саровський, але здобувається він тільки подвигом усього життя. Вічно поневіряється душа наша, обступають її тривоги, питання, турботи. Вічно душа засліплена якимсь хвилюванням, полонена ним, скована, а душа має бути вільна, як птах, вона повинна належати тільки Богові, і нікому на землі: усе їй має належати, усе вона повинна любити, але сама вона звернена тільки до Бога. І від Нього і з Нього горішній мир.
Це не бездушність до світу і людей, це не холодність, це якась рівновага, міра духу в усьому, навіть і в самій любові, це свобода від всяких ідей, якими ми завжди одержимі. І коли буває ця свобода, коли душа нічим не засмучена звертається до Бога, у ній і тиша, і мир, і світло. Але коли нею володіє якась приватна сила – думка, почуття, навіть любов до людини, душа зачаровується і поневіряється, втрачає себе, а разом втрачає і того, кого вона любить. Бо безгріховно дано любити людину тільки в Богу і з Богом, щоб нічого створене не затуляло від нас Божества. І якщо немає миру в душі твоїй, отже, не усе в тебе на місці: перевір себе, перевір свої стосунки до людей, і знайдеш, що тобою володіє або пристрасть, або дрібне почуття, але володіє душею твоєю, якою володіти повинен Господь, яка Йому тільки повинна належати.
І коли людина немирна, у ній усе невірне, усе ненормальне, усе пристрасне. Тоді ні люди, ні вона сама не можуть вірити жодному її свідоцтву або пораді. І якщо немирний дух твій, збери усі сили душі своєї і постав себе як би на суд перед всемогутнім і всезнаючим Богом. Поглянь сам на себе оком вічності, постарайся сам себе побачити не з себе, себе пізнати не в пристрасті. І допоможе тобі Господь і пошле тобі горішній мир Свій, якого жадає душа твоя. Господи, подай мир Твій!
Автор: священик Сергій Булгаков
