Бесіда Ісуса Христа з учнями в єрусалимській світлиці напередодні Його сходження на Голгофу носила характер прощальний і заповідальний.
У біблійні часи існував укорінений звичай – при розставанні з кимсь вимовлялася фраза: «Йди з миром» (див.: 1Сам. 1:18; 29:7; Як. 2:16). Дотримуючись юдейського звичаю, Христос, розстаючись зі Своїми учнями, теж говорить про мир: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам» (Ін. 14:27). Чи є ці слова просто звичайним добрим побажанням? Або ж в них приховане щось набагато більше? Разом з часто вживаними на Сході словами Ісус безпосередньо передає учням особливий внутрішній стан – мир, що йде від Нього особисто.
Хтось може подумати, що мир Христовий – це стан певної абсолютної безтурботності, відсутність всякої боротьби, напруженої праці. Ну, щось на кшталт приємної ейфорії чи солодкого сну. На учнів Христових чекало зовсім не безтурботне майбутнє. І вони передчували це, на їх лицях лежала тінь зніяковіння, страху і печалі. Добре знаючи настрій учнів, Ісус до слів про мир додає: «Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається» (Ін. 14:27).
Попереду учнів чекали скрутні часи напастей, утисків і безперестанної боротьби. Але мир, який дарував Христос, допоможе їм зберігати спокій, урівноваженість і внутрішню гармонію в усіх обставинах життя і служіння. У Мартіна Лютера є таке визначення Церкви: «Церква є товариство тих, хто буде гнаний і мучимий за Євангеліє». «Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас…» – попереджав учнів Христос (Ін. 15:20).
Ісус не мав дому, постійно стикався з ворожнечею, злістю, образами. Учень покликаний розділити долю Учителя. Першим християнам докучають юдейські фанатики, на них повстають язичники. Але посеред усіх цих життєвих і духовних знегод вірний Христу учень перебуває в стані внутрішнього миру і спокою. «А входимо до спокою ми, що увірували» (Євр. 4:3) – стверджує апостол Павло. Спокій і мир християнина засновані передусім на примиренні з Богом, на упевненості в тому, що його гріхи і беззаконня поніс на Собі Ісус. Син Божий Своєю добровільною жертвою усунув перешкоду між Богом і людиною. Бог для людини, яка щиро повірила, стає не Суддею, а близьким, люблячим Отцем.
Непомірний тягар повсякденних турбот зазвичай обтяжує душу і виводить людину із стану рівноваги. Як зберегти душу в спокої? «Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом, і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі» (Флп. 4:6-7). Зауважимо: апостол Павло не каже, що усі ваші бажання будуть неодмінно виконані Богом, але ваша внутрішня людина прийде в стан спокою. Чому? Бо посланий Богом мир перевищує всякий розум. Але що це означає? Посилена робота розуму, що зважує усі за і проти, може принести додаткові хвилювання і занепокоєння. Розум напружено винаходитиме суто раціональні, логічні виходи з тупикових ситуацій і криз. Але є сила, що перевершує силу, здібності і можливості розуму. Це мир Божий, мир Христовий. Він допоможе людині стояти на твердому фундаменті Божих обітниць.
Посилаючи Свій мир учням, Христос звертає їх увагу на те, що Його мир незрівняний і кардинально відрізняється від того, що пропонує для розради і заспокоєння світ, який не знає Бога. Засоби світу спрямовані в основному на плоть або на психоемоційну сферу особи. Алкоголь, наркотики, сумнівні розваги різного роду та інші засоби можуть принести певне забуття проблем, ілюзорне заспокоєння, але вони тимчасові і шкідливі для безсмертної людської душі. Вдаючись до світських джерел, людина потрапляє в полон брехні, метушні і гріха. Такий шлях веде не до вирішення проблем, а до множення і ускладнення їх і кінець кінцем до ще більших тривог і життєвої безвиході.
«Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» – закликає Христос (Мф. 11:28). Мир і спокій – біля ніг Христових. Божий заклик до отримання справжнього миру має дві складові, позначені двома дієсловами в наказовому способі. Перше – прийдіть до Ісуса з вірою і розкаянням у гріховності. Друге – візьміть ярмо Христове. Виконавши ці дві умови, ви «знайдете спокій душам вашим» (Мф. 11:29). На перший погляд, дивна, парадоксальна заява. Як це – нести ярмо, тягар і в той же час перебувати в мирі і спокої? Адже ярмо і тягар незмінно пов’язані з життєвими тяготами. Але Христос уточнює: «Бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11:30). Ярмо і тягар Христові можуть бути пов’язані з поневіряннями і знегодами, але вони несуть таємничий внутрішній мир, нез’ясовну внутрішню свободу і спокій. Узяти ярмо Христове – означає взяти участь у Його справі, стати Його співпрацівником. Бог рятує душу не лише від гріха і вічного засудження, але і для виконання Його задуму і Його цілей через конкретну людину.
У Палестині ярмо для волів виготовляли найретельнішим чином. Шию вола багаторазово вимірювали, і ярмо підганялося так, щоб віл не отримав жодного ушкодження і не відчував дискомфорту. Існує древній переказ, що Ісус, працюючи в майстерні теслі Йосифа, майстрував найкращі ярма в усій Галілеї. Власники волів йшли звідусіль у цю теслярську майстерню заради майстерно зробленого ярма.
Над юдеями панувало ярмо закону. Зведення численних дріб’язкових приписів сковувало особисту свободу людини. Ісус же запропонував замінити їх на тягар благодаті, заснований на сердечній любові до Бога і до ближнього. Благодаттю Божою людина несе узятий нею тягар з миром у душі, радістю і терпінням. «Мій тягар стає моєю піснею», – свідчить приказка. Ярмо і тягар Христові індивідуальні. Але Бог не посилає випробувань понад сили.
Проте мир Христовий даний нам не лише для нашого особистого блага, заспокоєння і підбадьорення. Всякий послідовник Ісуса Христа покликаний бути носієм і посланцем миру. Відправляючи 70 учнів на проповідь Євангелія, Христос наказує починати проповідь із слів: «Мир дому цьому» (Лк. 10:5). І знову ж таки, це не просто загальноприйняте, формальне вітання. Це особлива частина і, можна сказати, суть євангельської звістки. Вираз «мир дому цьому», звернений до людей у силі Духа Святого, означає Боже відвідування. Мир Божий набагато сильніший, дієвіший за психологічні, емоційні і соціальні чинники. В атмосферу, роздроблену гріхом, він приносить життєдайну силу Божої любові, яка «не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла» (1Кор. 13:5). Мир Христовий виливається з одного серцевого сосуду в іншій.
«Здобудь усередині себе дух мирний, і навколо тебе спасуться тисячі» – це зауваження відомого християнського подвижника Серафима Саровського свідчить про благотворний, рятівний вплив на оточення людини, в якій перебуває Христовий мир.
Автор: Володимир Попов
