Звернувши свою увагу на характеристики міста, тепер ми можемо перейти до роздумів над тим, що вказано далі, а саме: відношення міста до тисячолітньої землі. Перше, нам сказано: «Спасенні народи будуть ходити у світлі його, і царі земні принесуть до нього славу і честь свою» (Одкр. 21:24). Новий Єрусалим сяятиме яскравим сяйвом, що усі народи ходитимуть у його світлі – світлі слави, яка там перебуває і за допомогою якої він освячується. Він буде розташований над земним Єрусалимом, і з нього світитиме сяйво слави Божої, якою він оточений і пронизаний. Більше того, царі земні виявлятимуть свою повагу тим, що «принесуть до нього славу і честь свою» як жертвопринесення, таким чином визнаючи його як об’єкт Божого достатку, і місце явлення Його присутності і слави, бо престол Божий і Агнець перебувають там.
Далі додається, що «брами його не будуть зачинятися вдень; а ночі там не буде. І принесуть до нього славу і честь народів. І не ввійде до нього ніщо нечисте, і ніхто, підданий мерзоті і неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя» (Одкр. 21:25-27). Читач не може не здивуватися відповідністю між цим описом і тим, як пророк звертався до земного Єрусалиму: «І будуть завжди відкриті врата твої, не будуть зачинятися ні вдень ні вночі, щоб принесено було до тебе надбання народів і приведені були царі їх» (Іс. 60:11).
Поза сумнівом, існуватиме глибокий внутрішній зв’язок між двома містами, схожий на той, що був між святим місцем і Святим святих у скинії; хоча необхідно пам’ятати і про відмінність, що одне місто – небесне, а друге – земне за своїм характером. Відкриті брами – це символ досконалої безпеки, якою насолоджується місто, там «немає супротивника і немає більше перепон» (1Царів 5:4), тоді як відсутність ночі свідчить, що зло минуло, і тому там вічний день. «Це не просто відсутність зла, але неможливість йому проникнути туди, – ось що характеризує святе місто», бо «тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя» перебувають там.
Наступне, нам представлена річка життя і дерево життя. «І показав мені чисту ріку води життя, світлу, як кристал, що виходила від престолу Бога і Агнця. Серед вулиці його, і по той і по інший бік річки, – дерево життя, яке дванадцять разів приносить плоди, дає на кожен місяць плід свій; і листя дерева – для зцілення народів» (Одкр. 22:1-2). Усе це знову свідчить про положення міста стосовно тисячолітньої землі, і відкриває джерела тисячолітнього життя і блаженства. Престол Божий і Агнець – це джерело, як завжди, благодать і життя; а листя дерева служить для зцілення народів. Живитися дванадцятьма плодами дерева будуть тільки прославлені.
Тому і сказано ще: «І нічого вже не буде проклятого; але престіл Бога і Агнця буде в ньому, і раби Його будуть служити Йому. І побачать лице Його, й ім’я Його буде на чолах їхніх. І ночі не буде там, і не будуть мати потреби ні у світильнику, ні у світлі сонячному, бо Господь Бог освітлює їх; і будуть царювати на віки віків» (Одкр. 22:3-5). Адам після свого гріхопадіння був вигнаний з саду і Бог «поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя» (Бут. 3:24). Тепер дерево життя росте по обох боках вулиці золотого міста, і прославлені святі знаходять у його плодах їжу і радість.
Прокляття, тому, назавжди знято, бо престол Божий і Агнець перебувають там, і Його раби служать Йому абсолютно, бачать Його обличчя, і ім’я Його накреслене на їхніх чолах. Дивні вирази повного і досконалого блаженства спокутих! І тут знову повторюється, що не буде більше ночі там, і що немає необхідності в створеному світлі, бо Бог Сам – джерело їх світла як їх благословення, і Його слава освітлює усе місце. У такому стані вони царюватимуть віки вічні, сполучені з Христом в усій славі Його царственості і царства.
Тому, це не лише земні благословення, які нам дозволяється бачити, але Бог також відкрив перед нами різну досконалість і слави цього небесного міста, які утворюватимуть таку видатну рису цього тисячолітнього періоду. Ми не дозволили собі торкнутися питання сполучення між небесними і земними сферами. Безперечно, що такий зв’язок існуватиме, але з приводу його форм або точного способу, яким Христос здійснюватиме управління землею як Цар, Священне Писання мовчить. Але нам сказано, що «владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру. Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку» (Іс. 9:6-7).
