У наведених словах зі святого Євангелія струдженими і обтяженими названі усі ті, що знемагають під тяжкістю гріхів, виснажені пристрастями, обтяжені безплідними трудами заради примарних благ суєтного світу. Така людина перебуває в духовній сліпоті і не знає рятівної істини. «Як ніколи не можна бачити море без хвиль, так і таку душу без піклування, без скорботи, без страху, без зніяковіння; за першими йдуть другі, їх у свою чергу змінюють треті, і не встигнуть ще вщухнути останні, як здіймаються нові» (Іоанн Златоуст, святитель. Тлумачення на святого Матфея Євангеліста. Бесіда 38. 4).
Прийти до Ісуса Христа – означає не лише повірити Йому як особистому Спасителеві, але в усьому довіритися Йому і жити за тими заповідями, виконання яких веде до вічного блаженного життя. Господь обіцяє упокоїти усіх, хто прийшов до Нього, тобто дасть кожному душевний мир і радісну надію на Його всесильну допомогу. «Візьміть ярмо Моє на себе» (Мф. 11:29). Господь тут говорить про ярмо євангельського закону. У порівнянні з тяжким ярмом гріха і пристрастей воно благе і легке, оскільки Господь не лише дає солодку надію на вічне блаженство, але і Сам допомагає ярмо це нести, подаючи нам благодать Святого Духа і всесильну допомогу.
Поки людина у світі, її неминуче супроводять турботи, хвилювання і випробування. Але життєва скорбота віруючого християнина не лише не веде до болючого смутку, безрадісного стану і відчаю, як у тих, хто провадить суєтне і гріховне життя, а допомагають духовно зростати і удосконалюватися.
Ієромонах Іов (Гумеров)
