«Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11:28-30).
Тут Ісус не просто промовляє слово, Він робить пропозицію. Це не слово, яке потрібно вислухати і подумати, що з ним робити. Господь конкретно каже: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас».
Для нас ця фраза звучить дещо загадково. Складається враження, що сенс цих слів, які Ісус сказав для церкви, зашифрований. Але чи хотів Господь шифруватися? Деякі намагаються створити нові переклади Біблії, щоб Слово стало зрозумілішим. Але людина, яка прагне істини, сама шукатиме розуміння написаного.
Отже, «прийдіть до Мене» ‒ у цій фразі усе зрозуміло. Далі – «всі струджені». Струджені – це люди, які звалили на себе найважчий тягар трудів. Вони виснажливо працюють, тобто не просто попрацювали і закінчили працювати, але вони перебувають у стані постійної важкої праці. Це люди трудящі плюс ще і обтяжені. Що таке тягар? Це застаріле слово, зараз його практично не кажуть. Тягар – це ноша, вантаж, те, що обтяжує людину, і також це відповідальність. Тобто тягар – це відповідальність, яку людина несе на собі. Я думаю, вам вже зрозуміло, що в цьому місці слово «відповідальність» означає стан, при якому стає дуже важко через те, що ти за щось відповідаєш.
І вимальовується картина: ми бачимо перед собою людину, яка багато працює, яка поклала на себе дуже багато відповідальності і несе цю ношу. І це не означає, що сьогодні вона її несе, а завтра ні. Ця людина постійно відчуває на своїх плечах цю ношу, відповідальність, вона перебуває постійно в трудах і турботах. Коли ви постійно відчуваєте на собі відповідальність, це дуже сильно обтяжує душу. Деколи ноша тієї відповідальності, яку люди звалюють на себе, стає нестерпно важкою.
Господь звертається до людей, які звалили на себе так багато, що нести стає дуже важко. І не просто звертається, але з найперших слів робить пропозицію: прийдіть до Мене все ті, хто багато працює, хто звалив на себе багато відповідальності, хто носить на собі невирішені проблеми, з якими не може ніяк розібратися. До таких саме людей Господь звертається і каже: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас».
Людина завжди шукає можливість заспокоїтися. Зазвичай люди, які хочуть від усього заспокоїтися, намагаються забутися, наприклад, у випивці. Пішли, випили – і забулися. Чи випили валеріану і заспокоїлися. Так заспокоюється світ. Тягарі позбавляють людину спокою, вони витісняють його. Людина тяжко трудиться, вона обтяжена турботами, носить на собі тягар через проблеми – і не може з ними розібратися. Ця ноша на плечах дуже важка і постійно дається взнаки, через це люди втрачають всякий спокій, бо їм треба вирішити свою ситуацію.
Я дуже рідко зустрічала людей, які байдужі до того, що в них багато проблем. Я бачила, як люди ставали алкоголіками, вони просто запивали своє горе, свою нездатність вирішувати проблеми, намагалися через алкоголь знайти цей спокій. Усі ці тягарі мають таку властивість, що як тільки ти покладаєш їх на свої плечі, береш за щось відповідальність, ти вже не можеш заспокоїтися, поки ситуація не вирішиться. Поки не дійдеш до кінця, ти увесь час перебуваєш у неспокійному стані. Люди втрачають сон, втрачають спокій, відпочинок. І навіть якщо вони перебувають в іншому місці, у думках вони не можуть розстатися зі своїми проблемами. Відповідальність настільки глибоко входить у них, що не помітити її дуже важко, вона в розумі постійно про себе нагадує, бо за цим вже стоїть ворог. Людина хотіла б про це забути, але не може, кожна проблема постійно дається взнаки.
Проблема може стосуватися знайомих людей – вони уміють розмовляти і нагадують про себе. Якщо проблема внутрішньо сімейна, то хазяїну дому не дадуть спочинку близькі, родичі і усі, хто знає про це. Варто тільки людині узяти на себе проблему, як їй не дадуть спокою, ворог використовуватиме усіх і усе. Якщо це робота, то начальник не дасть спокою. Тобто завжди знайдеться той, хто стоятиме згори, постійно нагадуватиме тобі про цю проблему і буквально вдавлюватиме цю ношу в тебе. До людей з такою проблемою Ісус і звертається.
Є ще таке значення в словнику: «обтяжений справами», тобто людина обтяжена саме справами. Людина завантажена, «їй зітхнути ніколи, роботи по горло», вона завалена роботою. І усе це фрази, в яких людина висловлює свій біль і тягар, який несе усередині себе. Це люди, яких Ісус знає, і до них Він звертається. Господа чомусь не цікавлять інші люди, а саме ці, які звалили усе на свої плечі і іноді навіть не знають, коли це сталося.
У сучасному світі увесь цей тягар став ще важчим. Прогрес дає можливість не лише розвиватися техніці і усьому іншому, але разом з ним розвивається також і тягар, який лягає на плечі людей, на їх мозок, нервову систему, і стає дуже важко людині усе це нести.
Далі: «Візьміть ярмо Моє на себе» – ось цікавий момент. Господь пропонує угоду. Він каже: «Ви прийдіть до Мене, усе струджені і обтяжені, і Я заспокою вас», і робить наступну пропозицію: «Візьміть ярмо Моє на себе».
Що таке «ярмо»? Ми усі про нього знаємо з історії: монголо-татарське ярмо, турецьке ярмо, персидське ярмо. «Ярмо – це поневолювальна сила; у вузькому сенсі ‒ пригноблення завойовниками переможеними» (Вікіпедія). Ісус практично пропонує пригноблення. Це поневолююча сила, гне завойовника над переможеними. Господь робить пропозицію, засновану на тому, щоб Йому стати переможцем у вашому житті, а вам – переможеними. Господь робить пропозицію кожному бути переможеним, Він пропонує вам Свою перемогу над вами.
Господь сказавши спочатку: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені», обіцяє таким людям заспокоїти їх. Як я вже сказала, люди світу упевнені, що для того, щоб заспокоїтися, потрібно просто випити чарку горілки – і ти заспокоїшся. Але тягарі, проблеми від цього не вирішаться. Як же Бог збирається мене заспокоювати? Мало того, Він далі каже: «Дозволь Мені тобі завоювати. Дозволь Мені стати переможцем над тобою», пропонує навчитися: «І навчіться від Мене». Чому навчитися? «Бо Я лагідний і смиренний серцем».
Тут якраз і розкривається та таємниця, яка веде нас до того самого спокою, про який говорить Господь. Коли Він говорить «заспокою», Він говорить це тим людям, які позбавлені спокою, в яких нервова система вже розхитана, ворог завдає ударів по нервовій системі, сатана руйнує її. Його мета – нервова система людини. Обтяженість, труди, стурбованість, проблеми, які людина бере на себе, – усе це б’є по нервовій системі.
Отже, Господь у цій ситуації каже: «Я заспокою вас». У Бога є істинне заспокоєння, і більше ніде його немає. Давид казав: «Тільки в Богові спокій душі моїй» (Пс. 61:2), бо страждає саме душа. Через ці страждання відкриваються двері, через які заходить гнів, роздратування, злість – саме через те, що людина надто багато працює. Слово про працю, яке було сказане Адаму, давалося як прокляття людині за те, що вона відвернулася від Господа Бога свого. У результаті чоловік без Бога звалив на себе масу всякої відповідальності, яка не принесла йому ні радості, ні спокою. Він не зміг стати богом, як мріяв. Він став обтяженою людиною із зруйнованою нервовою системою, роздратованою, злою, гнівною, бо нічого не виходить через відсутність мудрості і багато чого іншого.
Господь каже: «Навчіться від Мене» – ось цей важливий момент, бо важливо від Нього навчитися, щоб не носити ці тягарі на собі. Він каже: «Бо Я лагідний і смиренний серцем». Це не означає, що нам пропонується Учитель, який лагідний, смиренний серцем, і нам буде з ним дуже добре, бо він дуже добрий. Він буде таким хорошим, лагідним, покірливим, як овечка, і нам буде так приємно з ним вчитися. Ні. Щоб знайти заспокоєння, вам необхідно бути лагідними і смиренними серцем, от у чому справа. Людина лагідна, наближена до Бога, смиренна ‒ це той, хто дозволив Богові себе перемогти. Це стан серця, коли ти здаєшся перед Ним все більше і більше, здаєш усі свої позиції, на яких ти колись воював з Ним, перебуваючи на них. До чого призвав нас Господь? Передусім Він призвав нас до того, щоб ми примирилися з Богом. Нам необхідно примиритися з Ним для того, щоб мати серце лагідне, наближене до Бога, покірливе серце, здатне схилитися перед Ним. Серце, яке дозволить себе, якщо потрібно, зв’язати, як вівцю, і покласти на жертовника. І якщо треба – запрягти і орати. Неважливо, що зробить Господь, Він завжди це зробить з любов’ю. Це не буде тим самим тягарем, який ви носите на собі без Нього, тягар, який вас знищує.
Коли ви носите на собі усі ці тягарі, ви повинні розуміти, що вони вас поневолили. І коли ви приходите до Ісуса і віддаєте Йому усі ці тягарі, Він передусім каже: «Для того, щоб це не носити, тобі необхідно дозволити Мені тебе завоювати, перемогти тебе, твій характер. І тобі необхідно навчитися. Якщо ти вчитимешся в Мене, ти станеш лагідним і смиренним». Що б не давав вам Господь, усе це веде до лагідності, близькості з Ним і упокорювання. Важливо дозволити зробити себе іншою людиною, новим творінням у Христі Ісусі.
Господь каже: «Бо ярмо Моє – благо». Знову ярмо. Він продовжує пропонувати нам завоювати нас. А що таке завоювати? З історії ви пам’ятаєте, що це повне поневолення. Поневолення ‒ це коли люди не можуть робити все те, що вони хотіли б. І в цей момент ніхто більше не сміє завойоване привласнювати собі. Це завойоване належить тільки завойовникові, будь то люди, їх майно і усе інше. Господь пропонує нам дозволити себе завоювати. Не узяти на себе Його тягарі, як деякі розуміють, а прийняти Його завоювання.
Зазвичай у світі як? Щоб щось завоювати, треба було йти війною – убити когось, завоювати, оволодіти. А Господь каже: «Візьміть ярмо Моє на себе» – саме візьміть, прийміть ярмо, погодьтеся добровільно, без войовничого завоювання.
Коли Господь каже: «Візьміть тягар Мій на себе», Він показує, що той тягар, який є в Нього, на наших плечах вже не виглядатиме як тягар відповідальності, який ми несли на собі. Його тягар – це все те, що пропонує Господь, чому Він пропонує нам навчитися, що обіцяє нам Його Слово, що Він пропонує нам мати. Це та турбота, яка витікає саме з Його слів: «Я навчу вас». Це є тим самим тягарем для нас, бо Він учить тому, як бути праведними, святими, як навчитися жити в Царстві Божому. Він пропонує саме цей тягар узяти на свої плечі – навчитися.
Господь пропонує нам Своє навчання, щоб ми навчилися і понесли на собі цю відповідальність і обов’язок, в яких завжди є супровід ‒ це наше власне старання. Ми повинні узяти на себе Його навчання, покласти на свої плечі як люди, які прийняли рішення навчитися і які несуть на своїх плечах саме цей тягар. І Господь каже, що він легкий.
Люди, які дійсно хочуть заспокоїтися, потребують передусім вчення, навчання, бо всі тягарі приходять виключно через неуцтво. Господь пропонує узяти на себе тягар вчення – навчитися від Нього, і тоді люди знайдуть спокій і заспокоєння. Те, що Господь пропонує, – це мудрість, премудрість, розсудливість. Люди, навчені Господом, не покладатимуть на себе масу непотрібної відповідальності, не ходитимуть шляхами, де на них покладуть тягар, який вони не зможуть понести на собі. Господь зцілятиме нервову систему.
Якщо, подивившись на це слово, ви побачили в собі людину, яка дійсно поклала на себе всі ці тяжкі тягарі, я раджу вам подякувати Господу за це слово і сказати:
Господи, я приймаю Твою пропозицію. Ти сказав: «Прийдіть», і я приходжу до Тебе. Ти сказав: «Струджені і обтяжені» – я саме така людина. Моя нервова система уся зруйнована, я не знаходжу заспокоєння, я звалив на себе купу тягарів, проблем, які не можу ніяк вирішити. Вони мучать мене, я нервую через це, дратуюся, гніваюся, це усе є присутнім у мені.
Господи, виходячи з того слова, яке Ти сказав сьогодні, я визнаю, що я – неук. Саме через те, що я не навчений, зі мною відбувається усе це. Хоч я і називаюся Твоїм ім’ям, але при цьому я не живу як людина, яка навчилася від Тебе, яка знає, як йти за Тобою. Я людина, яка ще не перейняла Твоє ярмо на себе, я не дозволив Тобі себе завоювати. Віднині я дозволяю Тобі це, Господи, завоюй мене, будь моїм Завойовником. Я беру на себе цей тягар – бути навченим Тобою, і знаю, що саме Ти допоможеш мені нести його і приведеш мене до перемоги. Прошу Тебе також, приведи мене до лагідності і упокорювання, бо для того, щоб слухатися Тебе, мені необхідно це мати. І тоді я знайду спокій моїй душі. Дякую Тобі і славлю. Амінь.
За матеріалами сайту: https://skiniyadavidova.org
