Вам зустрічається людина, що довіряє тільки собі і власним очам, не визнає жодних авторитетів і як результат, – переконана в тому, що Земля плоска. Як її можна переконати в очевидній для усіх істині, якими словами, аргументами, доводами і фактами? Копернік для неї ніхто, про Аль-Біруні (математично довів, що Земля кругла), Галілея, Кеплера і Хаббла вона взагалі не чула, як і про астронавтів і супутники. Якщо ця людина не розумово відстала, а тільки має великі прогалини в освіті, то, маючи певний час і терпіння, їй можна довести очевидне. Вона буде вимушена погодитися. Так йде справа з фізичним світом і його законами. З вірою усе відбувається і важче і по-іншому. «Щоб шукати, треба вірити, а щоб вірити, треба, можливо, більше сил, ніж щоб жити» (Мілена Єсенська).
Докази буття Божого тільки називаються «доказами». У них треба повірити. Втім, як і в те, що Земля кругла, адже де гарантія, що ви не стали жертвою всесвітньої містифікації. І де гарантія, що усе видиме нами це і є реальність, а конструкція, показана у фільмі «Матриця»[1], не може мати аналога… реальності. «Ми знаємо не реальність, але лише явища, за якими вона ховається. Ми не знаємо атомарної структури нашого світу, нам відомі лише непроникні гладкі поверхні – ми все ще бачимо світло зірки, яка вже стала чорною дірою» (Д. Култер). «Всякий раз вірі протистоїть віра, а не знання» (П. Тіліх). «Знання – це лише пізніша форма віри» (О. Шпенглер).
Проте, віра має певну внутрішню переконаність, логіку і знання апріорі. Усе це є присутнім у самій природі віри. Будь-якої віри, чого б вона не стосувалася. Наприклад, при знайомстві обидва індивіди, що представилися, приймають на віру ім’я нового знайомого і не вимагають паспорт, щоб переконатися в його істинності. Врешті-решт, паспорт теж можна підробити… Ми не дивимося один на одного з підозрою при знайомстві, ми навіть не займаємося аналізом своєї віри («навіщо йому обманювати?», «навіть якщо він обманює, як це може пошкодити мені?», «я все одно не можу довести, обманює він або говорить правду»), настільки вона органічно і природно є присутньою і діє в нас у той момент, як і в тисячі інших випадків.
Віра в Бога так само природна і легка і так само насилу піддається аналізу, хоча охочі є завжди і серед атеїстів, і серед тих, хто вірить у Бога.
[1] У фантастичному фільмі «Матриця» показано, як усі люди містяться в коконах, у нерухомому стані, з приєднаними до мозку дротами, якими в їх мозок подається проекція віртуального життя, що проживається кожною людиною.
