Якщо Особа Ісуса Христа переконує нас і ми вирішуємо відповісти на запрошення стати Його учнями, то для того, щоб вступити до Його школи, слід скласти вступний іспит.
Ідеться про попередні вимоги, котрі повинні бути виконані перед початком формування учня. Якщо бракує елементарного, то все решта – будувати на піску. Це обов’язкові вимоги, щоб бути зачисленим до Ісусової школи.
Євангеліє описує нам сумну розв’язку історії про багатого юнака, котрий не зумів скласти вступного іспиту. Коли він відійшов сумний, Ісус не зменшив вимог, бо йшлося про мінімальну обов’язкову умову, яку вимагають від того, хто дозволив Учителеві з Назарета формувати себе.
Для того, щоб бути зачисленими до учнів Ісуса і почати процес переміни, потрібно було заповнити анкету з основними вимогами. Але ми повинні чітко зрозуміти, що, виконавши ці умови, ми не стаємо учнями автоматично, а лише зачислені, щоб розпочати курс учнівства. Ісус зачисляє у Свою школу лише тих, хто задовольняє мінімальні вимоги і хто гарантує, що зможе закінчити курс.
А. Мати лише одного вчителя
В університеті кожний предмет викладає інший професор. Так само і в житті: один учитель навчає одягатися, інший – розважатися. Є спеціалісти із сексуального, економічного, соціального аспектів життя. Якщо вважати вчителем того, хто навчає жити, то в школі Ісуса Він мав бути єдиним Учителем з усіх предметів.
Перша умова для тих, хто слідує за Ним, – відкинути будь-кого іншого, хто хотів би навчати жити по-іншому.
Він не розділяє Своєї кафедри з Буддою чи Фройдом. Його доктрина непримирима як із марксизмом, так і з капіталізмом. Якщо виникає протиріччя між тим, що каже Ісус, і тим, що твердять інші, учні повинні без умов слідувати за Ним.
Ідеться про єдиного і безальтернативного Вчителя. Учні не приймають Його, як іще одного вчителя, а як єдиного Вчителя, вищого навіть за Мойсея та пророків Ізраїлю. Так Він це вимагає: «Бо один у вас Учитель… бо один у вас Наставник – Христос» (Мф. 23:8,10).
Це найбільша вимога Старого Завіту: «Нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм… бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель» (Вих. 20:3,5).
Учень Христа не приймає науки світової пропаганди ані не дотримується тілесних критеріїв. PlayBoy чи покровителі світу моди з Парижа чи Рима – не його вчителі.
Ісус не розділяє Свого авторитету зі східними гуру чи сучасними філософіями – навіть більше, Він протиставляється багатьом учителям суспільства та релігії:
- Мойсей допускає ненависть до ворога – Ісус же велить любити його.
- Світ пропонує досягти щастя з допомогою грошей, влади та насолоди – Ісус пропонує щастя через блаженства.
- New Age твердить, що знання заміняє віру і що все є добрим, а Ісус ставить Боже Царство вище від будь-чого.
Лише Ісус Христос встановив шкалу цінностей та застосовує критерії учня.
Старозавітні пророки постійно боролися з ідолами, котрі намагалися замінити Ягве. Бог не дозволяє, щоб Його дружина, Ізраїль, була невірною, ідучи за іншими чоловіками. Зі Свого боку Ісус не допускає жодних відхилень.
Холодний або гарячий, бо літеплих вивергне зі Своїх уст. Причина дуже очевидна: той, хто не повністю із Ним, – проти Нього.
Ісус має бути єдиним, в якого навчаються і від кого залежать. Не можна йти з Ним за руку й одночасно загравати зі світовими критеріями, ідолами чи тимчасовими модами.
Те, що Ісус – єдиний Учитель для учня, очевидне тоді, коли він не живе за критеріями суспільства, традицій чи світськими цінностями, а лише за словом і прикладом свого Вчителя.
Б. Негайне та остаточне слідування за ним
Слідувати за Ісусом, на відміну від слідування за іншим учителем, – це рішення, котре не допускає жодного зволікання. Воно починається в той момент, коли майбутній учень чує поклик.
Коли пророк Ілля кинув свій плащ перед Єлисеєм, тим самим даючи знак, що запрошує того стати його учнем, то Єлисей попросив дозволу піти додому і попрощатися зі своїм батьком. Божий пророк дозволив йому. І Єлисей пішов за Іллею навіть після того, як приніс волів у жертву (1Цар. 19:19-21).
Із Ісусом усе по-іншому, бо йдеться про особливого Вчителя: Він вимагає негайної відповіді. Перед тим, як слідувати за Ним, не треба приносити жодної жертви, бо вірити в Нього – це найважливіший учинок, котрий лише можна вчинити, і він вартує більше, аніж усі всепалення цього світу.
Якось один чоловік попросив Учителя зачислити його до Своїх учнів, але перед тим дозволити піти попрощатися зі своїми батьками. Ісус ясно сказав: «Жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого» (Лк. 9:62). Пізніше інший чоловік благав Ісуса про благодать слідувати за Ним після того, як поховає свого батька. Ісус також не дозволив йому.
Учитель вимагає миттєво слідувати, залишаючи гроші на податковому столі чи сіті, повні риби. Інакше неможливо бути справжнім Його учнем. Причина дуже проста: якщо ти не можеш одразу слідувати за Ним, то це тому, що ти недостатньо цінуєш Його.
Нерішучість – це найгірший ворог людини. Коли справи відкладають «на потім» – відкладають назавжди. Той, хто хоче дві речі водночас, усерйоз не хоче жодної з них. Не можна служити двом панам. Ісус не погоджується на друге місце в нашому житті. У цьому Він рішучий.
Якщо не починати як слід, неможливо досягти мети. Якщо перший крок невдалий, то нема жодної гарантії витримати до кінця серед випробувань та труднощів, котрі слідують за ним.
З іншого боку, йдеться про зобов’язання на все життя. Якщо слідувати за Ісусом, то не зупинятися аж до кінця. Коли хтось вирішує подорожувати літаком, то знає, що не можна вийти посередині польоту. У мить, коли застібаєш пас безпеки, вирішуєш іти аж до кінця, і вже не можна передумати. Таким є вибір Ісуса. Ти свобідний у своєму рішенні, але, коли вирішиш слідувати за Ним, втрачаєш свободу повернутися назад. Той, хто вибирає Ісуса, застібає пас безпеки, щоб ніколи більше не повертатися.
Коли абітурієнт вступає до університету, то цікавиться, скільки років триватиме навчання. В Ісусовій школі все не так. До неї не вступають лише на певний етап ані на певні дні чи місця. Учнем потрібно бути все життя. Ісус не приймає недільних послідовників або учнів на кілька років.
Отже, друга умова для зачислення в Ісусову школу – бути готовим слідувати за Ним негайно і все життя. Хто кладе свою руку на плуга, не може озиратися назад.
В. Відкинути перешкоди
Слідувати за Вчителем також означає обов’язково відмовитися від усього того, що суперечить або затримує наш вибір. Звичайно, від речей не відмовляються через те, що вони погані, а через те, що перешкоджають цілковитому врученню себе Вчителеві. З огляду на це ми повинні зрозуміти чотири речі, від котрих Ісус вимагає відмовитися:
а) Відмова від сімейних уз
«Коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником» (Лк. 14:26).
Тут Ісус використовує близькосхідний метод перебільшення протилежностей, щоб підкреслити перевагу Божого Царства над будь-чим. Не йдеться про відречення від своєї сім’ї через те, що вона погана, а про те, що коли сім’я перешкоджає свобідно служити Божому Царству, то потрібно це зробити. Коли певні звичаї, традиції чи сімейні узи сковують нас, учень остаточно обирає Вчителя.
Ісус не хоче, щоб ми відмовилися від своєї сім’ї (хіба що вона заважає досягнути Божого Царства): ми вибираємо іншу сім’ю, котра не ґрунтується на кровних зв’язках. Коли вони перетворюються на окови, то Боже Царство має перевагу. Стосунки зі Вчителем мають бути понад усі уподобання цього світу.
Це не означає, що ми повинні покинути свій дім. Слідувати за Ісусом, відкинувши відповідальність, несправедливо та заборонено. Ідеться про поклик, котрий вимагає відмови від певних речей, але не щоб любити менше, а щоб любити більше. Ніщо не повинно обмежувати любов учня.
б) Відмова від життєвого плану
«Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками. І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей» (Мр. 1:16-17).
Відтоді човен Петра завжди був готовий служити для проповіді і транспорту спільноті, а не лише для користування риболовлі. Так само і його дім перетворився на місце відпочинку та праці Вчителя.
Ісус вимагає повної переміни в житті Своїх послідовників. Учні вже не належать лише собі. Вони, єднаючись із Ісусом Христом, інтегруються в Його діло спасіння і тепер служать іншому. Отже, не йдеться про те, щоб не одружуватися, а мова йде про зміну мислення.
Певним є те, що учень уже не працює сам на себе і його платня вже не йде тільки на його потреби. Його запросили співпрацювати в Господньому винограднику, рибалити в інших морях і керувати майном, котре йому не належить.
Зазвичай місцем його праці має бути поле, де він сіяв би євангельські критерії та цінності. Але якщо обставини чи ситуація суперечать Євангелію або існує якесь специфічне покликання, він має бути готовим до відмови від такої праці.
в) Відмова від матеріального добра
Серед обставин, котрі найбільше заважають повністю слідувати за Ісусом, є прагнення речей цього світу. Ісус, добрий Учитель, ясно попереджає Своїх послідовників, стверджуючи, що не можна служити двом панам, бо неможливо приділяти увагу і Богові, і грошам. Це завжди проявляється погано щодо Господа.
Прагнення багатств цього світу нищить насіння Слова і не дає йому плодоносити, бо людське серце наполегливо бажає речей цього світу, вважаючи їх необхідними. Ба більше, майже неможливо, щоб багач спасся, хіба завдяки безмежній Божій владі. Через це потрібно прийняти життєво важливе рішення – або Бог, або багатство.
Багатий юнак із Євангелія хотів мати вічне життя. Для цього досить було виконати декілька приписів. Але щоб бути досконалим, треба було позбутися багатства і стати бідним, аби слідувати за Ісусом.
На жаль, цей юнак був надміру прив’язаний до своїх великих багатств і залежний від них. Він не погодився на ціну членства в школі учнівства. Не зважаючи на те, що був доброю людиною та вірним виконавцем усіх приписів Закону, він не був придатним для Божого Царства. Для Ісуса було не досить виконувати Закон Мойсея. Потрібно було щось більше. Якби Ісус прийняв юнака з цими залежностями, то не мав би Франциска з Асижа ані Терези з Калькутти. Він втратив би найкращих в історії Своїх послідовників.
Учитель вимагає від Своїх учнів не нагромаджувати багатств, які роз’їдає іржа і крадуть злодії. Захланність протиставляється першості Вчителя. Сам Ісус цьому приклад: будучи багатим, Він став бідним. Не мав навіть де голову прихилити. Через це Його учні мають обійти світ без багажу, який би обмежував свободу, і без грошей.
Деякі учні повністю відмовилися від свого матеріального добра – Матвій, Яків, Іван, Закхей, Варнава. Інші дозволили Вчителеві повністю розпоряджатися своїми речами – дім Лазаря, човен Петра, майно жінок. Ісус просить від кожного відповідно до його життєвого стану й особливого покликання. Від кожного вимагає відділитися і ніколи не бути залежним від багатств.
Євангельська убогість добровільна, і ніколи не можна порівнювати її із тією, котра є плодом несправедливості та гріха. Не йдеться про прийняття свого розорення через самолюбство інших. Ідеться про добровільний вибір життя без залежності від речей цього світу.
Убогість, однак, – не мета, а засіб, котрий звільняє нас, щоб ми могли більш цілісно присвятити себе Божому Царству. Потрібно бути обережним, щоб не перетворити засіб на мету. Не йдеться про те, щоб бути бідним, а про те, щоб бути, як Ісус, бідним, щоб залежати лише від Бога.
г) Нести хрест
«І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником» (Лк 14:27).
Колись «нести хрест» було синонімом смертного засуду. Тому в мисленні Ісуса це означало бути готовим віддати своє життя. Померти для себе самого, щоб стати Його учнем, або ж вважати себе одним із Його послідовників було б марною ілюзією.
Слідувати за Ним, щоб підвищити особистий авторитет, поліпшити репутацію, набути більшої економічної переваги, піднятися на одну сходинку вище в суспільстві чи ієрархії, – це найбільш антиєвангельська справа, яку лише можемо замислити. Однак глибший зміст терміна «взяти хрест» опирається на прийняття наслідків нашого вибору Ісуса і Його Євангелія. Заплатити ціну відповідності життя, котре протиставляється світовим критеріям і перевагам. Критеріям і перевагам світу, цінності якого пливуть навіть судинами Церкви.
Через це необхідна абсолютна готовність служити іншим, особливо найбільш потребуючим, слідувати тій же меті, що й Слуга Ягве, котрий пожертвував Своє життя заради інших. Померти для себе самого означає вже не жити для себе і не шукати жодної особистої вигоди, лише бути напоготові служити Божому Царству і його інтересам.
Висновок
Ці чотири вимоги ще не роблять нас учнями. Це лише умови, щоб увійти в систему учнівства. Без них ми навіть не зачислені на бік Учителя, бо Він даремно витратив би Свій час на того, хто не виконав цих передумов.
Коли Ісус визначає вступний внесок при записі в Його школу, то пропонує нам блискучий приклад: щоб із вами не було так, як із тим чоловіком, котрий розпочав зводити вежу, не розрахувавши коштів, тому не зміг її завершити і став предметом насмішок усіх, хто проходив повз. Якщо нема достатньо грошей, щоб завершити діло, то ліпше його не починати.
Якщо ви не здатні заплатити навіть вступний внесок, чим є ці чотири умови, то тим більше не зможете виконати решту вимог. Щоби вступити до ВНЗ, потрібно скласти екзамени, так і тут, щоб бути зачисленими до школи Ісуса, маємо пройти чотири випробування.
Відмінність цього іспиту в тому, що запитання нам дають наперед, аби ми відповіли на них не словами, а справами.
Автор: Хосе Прадо Флорес
