За кілька днів мала бути юдейська Пасха.
Багато людей прийшло до храму, бо так велів Закон Мойсеїв. Їм потрібні були особливі храмові монети, птахи і тварини для принесення жертви. Прилавки крамарів заповнили весь простір; усе навколо гомоніло і торгувало. Міняйли рахували бариші, управителі складали звіти… І от серед цієї метушні постав Ісус.
Раптом сильно затріщало! Монети, пір’я та чорнильниці полетіли в різні боки. Столи попереверталися, а клітки з голубами, вдарившись об кам’яну підлогу, повідчинялися. У цій колотнечі птахи розлетілися, а тварини розбіглися.
«Святе Письмо каже, що храм має бути домом молитви! – вигукнув Ісус. – Ви ж його зробили притулком для розбійників!»
Справді, торговці завищували ціни й видурювали в людей важко зароблені гроші. Вони гнівно зиркали на Ісуса, коли той виганяв їх із храму.
Діти захоплено верещали, радіючи звільненню тварин. Потім до Ісуса крізь натовп протислися хворі. Ісус радо приймав усіх і зцілював хвороби: сліпі знову могли бачити, а криві – ходити.
Але із закутків храму за Ним спостерігали книжники та фарисеї. Вони сердилися через вчинки Ісуса. «Мусимо щось вдіяти з цим Чоловіком, – тихцем радилися між собою, – перш ніж Він створить нам більше проблем…»
