Ми з вами говорили про славу Хреста. Сьогодні ми поговоримо про спокусу хреста. Хрест розділив світ на два табори. Мільйони людей дорожать старим Хрестом. Разом з апостолом Павлом вони хваляться лише Хрестом. Але також є і мільйони інших людей, для яких образлива одна тільки думка, що Христу треба було померти за них, або що Його смерть 2000 років тому має якесь значення для них, що живуть сьогодні.
Того дня разом з Ісусом померли ще дві людини. Один глузував з Нього, а другий за Нього молився. Сьогодні нічого не змінилося. Хрест нікого не залишає байдужим. Можна бути або за нього, або проти. Для тих, хто гине, слово про Хрест є безумство. Євангеліє Хреста є каменем спотикання для юдеїв і безумством для еллінів. Для людського розуму він безглуздий.
Джордж Бернард Шоу казав, що це вчення жебраків – чекати, що хтось інший заплатить за твій гріх. Він наполягав на тому, що кожна людина має сама розплачуватися за власні гріхи.
От як гадають люди: «Навіть якщо Бога засмучує поведінка людей, то все одно навіщо ж Він послав на Хрест Свого Сина? Якщо Він такий люблячий, то чому ж Він не напише помилування для всього світу прямо на небі? Або ж, якщо Він такий всемогутній, то чому Він не клацне пальцями і не зупинить людство, не позбавить нас від жадності, похоті, бажання мститися і насильства? Або ж чому Він не пошле ангелів, щоб вони наставляли людей як правильно жити? Звісно ж, ангельське навчання було б у мільйон разів кращим, ніж забризканий кров’ю Хрест на самотньому пагорбі!
Учені, юристи, учителі і батьки всього світу з готовністю визнають, що люди самі є джерелом своїх і чужих проблем. Тому ми будуємо в’язниці, ведемо судові тяжби, видаємо закони, будуємо школи і намагаємося культивувати людську природу. Але коли ви останній раз читали газету?
Наш світ залишається повним насильства. Терористи висаджують у повітря автобуси. Учні списують на іспитах. Підлітки вживають наркотики. Чоловіки зраджують своїм дружинам.
Система законодавства, освіти і культури порушена.
Поза сумнівом, Бог знав, що ми не зможемо самі себе витягнути за волосся. Тому Його відповіддю на цю битву, що відбувається в серці кожної людини, стала Його смерть на Хресті за кожного з нас.
«Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне».
Цей Хрест став Божою мудрістю і Божою силою.
І те, що не змогли зробити культура, терапія, напоумлення, освіта, і законодавство – перетворити грішників на святих, – Бог зробив це на Хресті! І не треба намагатися зрозуміти цього! Це треба просто випробувати!
Біля Хреста відбувається наступне:
- Ми отримуємо позбавлення від відчуття провини;
- Наша совість стає чистою;
- Наша ворожнеча проти Бога занурюється в океан Божої любові.
І нині багато мільйонів людей по всьому світу хваляться Хрестом.
При недавньому опитуванні 62% молодих канадців, віком від 18 до 34 років, сказали, що спасіння можна отримати лише через смерть Ісуса на Хресті. (Люди не так нетямущі в Біблійних істинах як нам здається.) Але одне, коли ми знаємо, чому учить Євангеліє, а зовсім інше, коли ми намагаємося застосовувати це у власному житті.
Проповідуючи, що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, кажучи про те, що Ісус – це Агнець Божий, Який бере на Себе гріх світу, я знаю, що багатьом це радісно чути, але багатьох це і ображає.
Апостол Павло також визнавав, що Хрест є образою для багатьох. У посланні до Галатів 5:11 використовується грецьке слово «скандалон», від якого походить слово «спокуса».
«Якщо я і тепер проповідую обрізання? Тоді припинилася б спокуса хреста», – сказав великий апостол. Що ж він мав на увазі?
Обрізання було релігійним обрядом, який дозволяв людям вважати себе обраним Божим народом. Цей людський обряд, вважалося, допомагає набути благовоління в очах Божих.
Тепер увага! Апостол Павло говорив, що спокуса Хреста припинилася б, якби можна було заслужити Боже благовоління дотриманням релігійних обрядів. Але спокуса Хреста залишається в силі, якщо я наполягаю на тому, що безсилий врятувати себе сам. Я у відчайдушному становищі, і маю цілком покластися на жертву умилостивлення, яку Бог приніс за нас на Хресті.
Звичайно, це буде ударом по людській гордості, якщо комусь сказати, що він повністю убогий перед Богом.
«Проповіднику, ти хочеш сказати, що уся моя висока моральність і справи милосердя, доброта, служіння в церкві, дотримання обрядів – усе це марно? Ви, мабуть, жартуєте! Ви дійсно так думаєте? Яка зухвалість! Ви кажете мені, що я нічого не в силах зробити, щоб догодити Богові?»
Друже мій, не гнівайся на мене, але Бог послав Свого Сина померти за тебе, бо ти не можеш спасти себе сам.
Ось це і є образа і спокуса. Спокуса Хреста.
Мене не ображає, якщо мені кажуть, що Бог любить мене і що я настільки важливий для Нього, що Він залишив заради мене небеса. Я лише радію і пишаюся цим.
Але якщо ви скажете, що мої гріхи настільки тяжкі, що моє служіння, сльози, молитви, страждання, добрі справи, ученість, культура і моральність нічого не вартують… це буде образливим для мене!
За останні роки в церквах відбувається щось дивне. Ми так поглинені тим, щоб усім сподобатися і щоб усі могли почувати себе зручно в церкві, що ми тільки і заклопотані тим, щоб нікого не образити. Нікого, окрім «старомодних» християн!
Ми запозичуємо музику в Голівуду і Нового Орлеана. Ми кажемо людям, що вони такі добрі і що їм треба себе любити. Ми ретельно уникаємо розмов про гріх і говоримо тільки про життєві проблеми. А якщо ми і говоримо про Хрест, то тільки як про символ безмежної любові. Недивно, що церкви пустіють і так мало благовістять!
Дивіться, якщо я живу в гріху і чую, як Євангеліє проповідується в силі, то мені не буде спокою. Я буду викритий, я мучитимуся, мене терзатиме совість. Я стану відчувати спокусу Хреста.
І, сподіваюся, що я впаду на коліна, розповім Ісусу про свою нужду і почну свій шлях на небеса як дитя Боже, як нове творіння в Христі.
