Слово «слава» ми використовуємо тоді, коли усі інші слова безсилі описати щось велике і прекрасне. Іноді ми використовуємо це слово, маючи на увазі Небеса. Коли краса людини або події вище слів, ми кажемо, що це славна подія.
Чи дивувало вас колись, що Біблія говорить про славу Хреста? Хрест – місце жорстоких тортур, де помер Ісус, прийнявши кепкування кровожерного натовпу. Римських громадян не можна було розпинати. Таку смерть заслуговували лише раби і тяжкі злочинці.
Насправді хрест означав страшну ганьбу. Він свідчив про біль, безчестя, тортури і жорстокість. Старий Завіт каже: «Проклятий усякий, хто висить на дереві». Але ми говоримо про славу Хреста! Апостол Павло сказав: «А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, Яким для мене світ розп’ятий і я для світу» (Гал. 6:14).
Перед розп’яттям Ісус молився: «Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе» (Ін. 17:1). Своєю смертю Ісус прославив Бога!
Яка дивна гра слів!
Ви цілком можете запитати: «Що ж славного в цій кривавій екзекуції? У цьому знарядді тортур? У цьому потворному предметі, винайденому садистським людським розумом?»
Ось вже 2000 років люди хваляться Хрестом Христовим. З жахливого Хрест перетворився на прекрасне. Хрест послужив натхненням для найпрекрасніших мелодій, колись написаних. Багато тисяч людей жили, служили і помирали покоління за поколінням лише для того, щоб звеличити Хрест Христовий. Мільйони людей звертали свій погляд на Хрест, стоячи перед лицем смерті, для того, щоб дивне світло ввело їх у Божу присутність.
Хіба не дивно, що найпохмуріший в усій історії день став найбільшою надією людства. Гірше людства стало кращим для Бога. Морок Голгофи став золотим світанком для світу. Звичайно ж, апостол Павло хвалився не шматком дерева. Він не був прихильником священних реліквій.
Хвалячись Хрестом, він тріумфував про милість Божу, яка передбачила Хрест, про Того, хто помер на цьому Хресті, і про дивовижну спокутну благодать, що зливається з цього Хреста для грішників, що заблукали. Він думав про силу, яка дарується там, що може піднімати пропащих. Про прощення для винних. Про мир з Богом, який ми там отримуємо… Про чистоту, яку дарувала кров, що витікає з Хреста… Про небеса, куди веде нас Хрест.
Коли Ісус помер на хресті, битва була виграна. Сили зла були переможені. Змій був уражений у голову. Біля Хреста вилилася любов Божа. «Ось любов, Бог полюбив нас і віддав за нас Свого Сина».
Хрест став підтвердженням Божої справедливості. Як написано в Пс. 84:11, «Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися». Бог міг би знищити рід людський, коли до світу увійшов гріх. Він міг би перетворити планету на порожній безживний астероїд, коли тисячі людських сердець були постійно наповнені злом у дні Ноєві.
Біблія каже, що відплата за гріх є смерть. Але божественна милість шукала вихід – як Бог при Своїй справедливості міг виправдати грішників.
Ми читаємо:
- «Гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть» (Рим. 5:12).
- «Смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили» (Рим. 5:12).
- В Адамі усі померли. Вина Адамова перейшла на усіх його нащадків.
Вірус гріха потрапив у кров людства, внаслідок чого ми з вами народжені в гріху.
Я не прошу вас схвалювати вчення про первородний гріх. Мені воно також не подобається. Але ця істина волає до нас з перших сторінок газет і дахів будинків. Найочевидніший урок людської історії полягає в тому, що людина за своєю природою грішна. Ми пропащі творіння, що живуть у пропащому світі.
Джордж Бернард Шоу, який не був прихильником Біблії, казав, що людина, яка відкидає гріхопадіння людства, подібна до того, хто, стоячи біля підніжжя гори Сноудон, запитує: «ДЕ Ж ГОРА?» Доктор С. І. М. Джоад, англієць, що довгий час критикував християнство, своїм наверненням глибоко шокував науковий світ. Своє навернення він пояснює багаторічними дослідженнями, в яких єдиним поясненням для людства є біблійне вчення про гріхопадіння.
Христове Євангеліє проголошує, що Хрест став Божою відповіддю на проблему багатьох віків – на те, що гріх відокремив нас від Бога. Якби людина мала сама померти за свої гріхи, це означало б кінець людського роду. Але втрутився Бог!
Він став людиною, щоб померти замість людини… виконавши закон Божий … довівши Божу справедливість… подарувавши досконале і вічне спасіння усім і всюди.
Хрест не був місцем поразки. Він не був місцем мучеництва. Це не було перемогою зла. У ньому була явлена Божа сила і Божа мудрість. Хрестом Бог примирив із Собою весь світ, не ставлячи нам нашого беззаконня. Верховний суддя вистояв проти усіх звинувачень. Двері темниць були відкриті. Раби були відпущені на свободу. Син Божий сплатив наш борг, і ми отримали звільнення.
Недивно, що ми хвалимося Хрестом. Перш ніж закінчити свою проповідь, я хотів би сказати декілька слів про церкви і проповідників, які переписали Біблію, викресливши з неї слово ГРІХ, і перетворили Ісуса на простого сина теслі, а Його Хрест – у маленьку прикрасу, що висить на шиї або височіє над церковним куполом. Це так! Ніхто не зможе хвалитися Хрестом, якщо він заражений уявленням, що гріх – це просто ривок назад у безперервному видряпуванні вгору.
Якщо ви погодитеся з Броком Чісхольмом, що немає такого поняття «грішники», а є лише жертви культури, ви не зможете хвалитися Хрестом.
Якщо ви погодитеся з Девидом Сузукі, що людина розвинулася з амеби і мавпи і перетворилася на Ейнштейна в славній сазі прогресу, ви не зможете хвалитися Хрестом.
Якщо ви і ходите в церкву, то ви захочете викреслити з ваших пісенників усі слова, пов’язані із спокутною кров’ю Христовою, і перестанете посилати місіонерів у різні країни, не станете робити закликів до покаяння, і замість Біблійних істин проповідуватимете соціологію. Я хочу засвідчити вам, що я хвалюся Хрестом Христовим з тієї ж причини, що і апостол Павло.
Друже мій, ти можеш хвалитися своїм майном, ученістю, родоводом, вченими ступенями, дипломами, уміннями і досягненнями, але усе це перетвориться на ніщо, коли ти з’явишся перед Богом.
