Крім цього існує ще щось дуже важливе: Бог наділив тебе талантами. «Ой, ні, – говориш ти, – ось саме в мене їх і немає». Неправда, вони є в тебе, і тобі б не сподобалося, якби хтось інший сказав, що ти нічого не вмієш. А тепер подумай про те, як ти використовуєш ці таланти. Для Христа? Для того, щоб благословити сестру або брата в їхній бідності? Якщо ти вкладаєш свій «капітал», свої дари з метою прославити Христа, то одержиш винагороду, коли постанеш перед Його судилищем. Пам’ятай, що сказав Ісус: «Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, – забереться від нього й те, що він має» (Мт. 25:29).
Отже, ви повинні використовувати таланти, дані вам Богом, для слави Ісуса. Ви вмієте добре говорити? Використайте це вміння для того, щоб здобувати душі для Христа. Ви легко заводите друзів і любите спілкування? Тоді у вас просто чудове поле для служіння! Ви вмієте потішити й підбадьорити добрим словом прикутих до постелі хворих, бідних і нужденних? Виходить, ви можете стати благословенням ще для дуже багатьох, про кого ви навіть не думаєте тепер, якщо почнете присвячувати цей талант Йому. Служити Христу можна далеко не завжди тільки з кафедри. Я ніколи не вважав, що люди приходять до Христа під час зібрань, розуміючи, що в їхньому житті було щось, що спонукало їх шукати Бога.
Багато років тому, будучи ще молодим і не дуже мудрим, я одного разу прийшов додому після служіння й сказав дружині: «Сьогодні я завоював шість душ!». Дружина подивилася на мене й відповіла: «А ти впевнений, що саме ти це зробив?» – «Ні, звичайно, – відповів я, – але Господь використав для цього мене». Але, знаєте, насправді все починається набагато раніше. Можливо, це почалося з роботи гарного вчителя недільної школи, який посіяв добре насіння в серце цього хлопця або дівчини. Воно лежало там до пори до часу, поки не прийшло Слово Боже й не вдихнуло в нього життя, і тоді цей юнак або ця дівчина прийшли до Ісуса. Можливо, це були уроки, дані мамою, коли вони дітьми сиділи в неї на колінах. А можливо, слова батька одного разу посіялись у серце й тепер проросли. Коли душі приходять до Христа, то виявляється, що до їхнього навернення завжди причетні не тільки проповідник або його проповідь. Бог дає нам таланти, щоб ми використали їх для Христа. «Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив» (див. 1 Кор. 3:6).
Крім того, у нас є ще один привілей – використовувати не тільки свій час і таланти, але й гроші, для того щоб допомогти й благословити «молодшу сестру» й «бідного брата». Гроші, присвячені Богові, – це щось дійсно прекрасне. У цьому світі не було б жодного грошового знака, срібного або золотого злитка, мідної або нікелевої монети, якби не гріх. Тому Ісус називає багатство цього світу «багатством несправедливим». Кожна монета у вашому гаманці свідчить про те, що гріх панує у світі. Давайте пригадаємо час, коли Бог створив перших чоловіка й жінку; у них не було грошей. Людям не потрібно було піклуватися про те, як почати «вигідну справу», що купити і як продати.
Якби не гріх, ми могли б сьогодні насолоджуватися життям у славі Божій, і нам би ніколи не довелося в поті чола здобувати свій насущний хліб. Тепер же Ісус говорить: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель» (Лк. 16:9). Оскільки гроші вже існують, і ми ніяк не можемо жити без них, то давайте все-таки не будемо жити заради них; не можна дозволити, щоб вони отримали над нами владу. «Бо корень усього лихого – то грошолюбство» (1Тим. 6:10). Замість цього давайте навчимося використовувати їх для досягнення вічних цілей.
Звісно ж, ми використовуємо гроші для задоволення власних потреб або потреб своєї родини в першу чергу, але крім цього, ми повинні пам’ятати й про те, щоб благословляти й допомагати іншим в їхніх потребах, як того очікує від нас Бог. І одного разу, коли ви, нарешті, опинитесь у вічних оселях, ви побачите величезний натовп, який зустрічає вас на вулиці з чистого золота, і запитаєте: «Хто всі ці люди?». Хтось із них відповість: «Ми з великою радістю вітаємо тебе тут! Адже це за твої гроші купили «Новий Заповіт», через який я пізнав Христа», – скаже хтось. «Ти допоміг мені в той час, коли мені було дуже важко. Ти дав мені грошей на гарний обід, і я після цього не міг не думати про доброго й милосердного Бога, Який дав у твоє серце бажання зробити це», – скаже інший. «А я прийшов до Ісуса завдяки твоїм добрим справам, які ти робив для мене», – скаже ще хтось. І тоді ми зрозуміємо, наскільки важливим було те, що ми робили або що давали іншим. «Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?» (П. Пісн. 8:8). Давайте поділимося з нею тим добрим, що є в нас самих.
Цар говорить: «Якщо вона мур, – забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері – обкладемо кедровою дошкою їх» (П. Пісн. 8:9). Стіна є символом безпеки. Якби вона ввійшла в благословення Христа, то ми б побудували на ній срібний палац. Ми би додали дещо до того, що в неї є. Ми б старалися їй допомогти розвиватися й зростати духовно, пізнаючи Христа. «Якщо вона двері – обкладемо кедровою дошкою їх» (П. Пісн. 8:9). Двері говорять про відповідальність і можливість служити. «…Бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників», – говорить апостол Павло (1 Кор. 16:9). «…Ось Я перед тобою дверей не зачинив, – і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся» (Об. 3:8). Але як можна користуватися дверима без одвірків, такими, що не мають опори? «Якщо вона двері – обкладемо кедровою дошкою їх». Якби вона виявила бажання служити, то ми б з радістю допомогли їй у цьому, ми б дали їй все потрібне для служіння, щоб вона могла якнайкраще працювати для Господа Ісуса Христа.
Далі ми переходимо до останніх віршів розділу 8 і всієї цієї невеликої біблійної книги. Серце нареченої наповнене радісними думками про знайдене щастя й спокій, про те, що її молодша сестра теж увійшла в ці благословення. Подумки вона повертається в минуле, у ті дні, коли її знайшла благословенна любов царя, і, звертаючись до свого коханого, говорить: «Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!» (П. Пісн. 8:14), «…поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть…» (П. Пісн. 2:17). Наше щастя буде повним лише тоді, коли ми увійдемо в вічний дім, щоб бути з Ним навіки. А поки цей час не настав, давайте будемо шукати можливість працювати для Його слави.
Можливо, ви чули історію про те, як одного разу збиралися пожертвування для місіонерської роботи. Коли коробку передали одному дуже багатому чоловікові, він відвів її від себе рукою, сказавши: «Я не вірю в місіонерство». – «Тоді ви можете взяти щось собі звідти, ці пожертви – для язичників», – відповів служитель, який проводив збір. Чи можна бути справжнім християнином і не піклуватися про тих людей, котрі позбавлені благословень, якими користуєтеся ви? Бог спонукує нас думати про мільйони людей, які все ще живуть у величезній нужді. Якщо ми не можемо нічого зробити для них, то можемо просто розповісти про них Господу, можемо допомогти їм молитвою, піклуючись про них. Прекрасна істина полягає в тому, що, коли ви почнете молитися, то всі інші благословення не забаряться прийти. Люди, які моляться, готують шлях для них.
Якось одна жінка поділилася зі мною своєю історією: «Ви знаєте, – сказала вона, – мій чоловік невіруючий, і він ніколи не дозволяв мені брати гроші; він сказав, що нізащо не дозволить витратити навіть цента на місіонерство. Мені не залишалося нічого іншого, як тільки молитися за місіонерську роботу. Чим більше я молилася, тим більше мені хотілося щось зробити. У мене було кілька курочок, які я купила за свої гроші, пошивши деякі речі сусідам. Отже, вони належали винятково мені, і я сказала: «Одну курочку я присвячу Господу, і кожне знесене нею яйце я буду віддавати Йому». Було дивно спостерігати, що інші кури несли по одному яйцю за декілька днів, а та, котру я присвятила Господу, – набагато більше. І це помітив навіть мій чоловік. «Дивися, – сказав він, – твоя «місіонерка» несе по два яйця на день». Звичайно ж, це було перебільшення, але кожні кілька днів у мене була дюжина яєць, які я продавала, а виручені гроші віддавала на місіонерство».
Я вірю, що Господь може взяти ці гроші й зробити з ними те, що Він зробив з п’ятьма хлібинами й двома рибками: помножити на багато разів. Можливо, Він хоче розпочати це множення з ваших невеликих пожертвувань? І тоді, дивись, Він повернеться до цієї жінки й скаже: «Ти та жінка, про курочку якої розповів проповідник. Я хочу, щоб ти одержала нагороду за те, що ти зробила, бо дуже багато людей взяли з тебе приклад!».
Давайте в кожному дні будемо шукати можливість благословити інших. Якщо ми дійсно любимо Господа, то не можемо бути егоїстами, байдужими до потреб тих, за кого Він помер. Тому, «поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть», будемо благословляти й допомагати іншим в їхніх потребах, як того очікує від нас Бог.
