4 Вірш П. Пісн. 4:3, здається, найпрекрасніший: «Твої губки – немов кармазинова нитка, твої устонька красні». Це так не схоже на огидну звичку багатьох сучасних жінок – звичайно ж, не посвячених християнок, а жінок цього світу, або ж так званих християнок, які живуть у тісній дружбі зі світом. Вони наносять на свої губи бридку речовину, що робить їх схожими на помісь жалюгідних занепалих вуличних жінок і циркових клоунів. У прочитаному вірші говориться про природні червоні губи, що свідчать про здоров’я, про духовне здоров’я: «Твої губки – немов кармазинова нитка, твої устонька красні». Чому такі прекрасні ці вуста? Бо вони звіщають про Нього! Наречена любить говорити про свого улюбленого, так само як християнин любить говорити про Христа; її губи, немов червона стрічка, бо вона звеличує у хвалі ту кров, завдяки якій вона змогла прийти в присутність Божу.
У кожного щирого християнина губи – «стрічка червона», оскільки він з радістю сповідує, що знайшов спасіння й вічне життя тільки завдяки дорогоцінній спокутній Крові Господа Ісуса Христа. Це відбувається не тільки тоді, коли ми збираємося на Вечерю Господню, коли в поклонінні й хвалі беремо хліб і чашу з Його святих пробитих рук, коли роздумуємо, їмо й говоримо про Його пречисту Кров. Віруюча людина завжди, на кожному місці, у будь-який час із радістю й любов’ю згадує про те, як Бог відкупив її дорогоцінною Кров’ю Христа. Впродовж усієї книги ви можете побачити все ту ж червону стрічку. Бог сказав: «…Я дав її для вас на жертовника для очищення за душі ваші, бо кров та вона очищує душу» (Лев. 17:11); «…побачу ту кров і обмину вас» (Вих. 12:13); «…відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, що призначений був іще перед закладинами світу, але був з’явлений вам за останнього часу. Через Нього ви віруєте в Бога» (1Пет. 1:18-21); «…кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1Ів. 1:7). І коли, нарешті, ми прийдемо додому, у небеса, наші вуста будуть, як червона стрічка, бо ми приєднаємося до нової пісні, яка звучатиме там, і заспіваємо хвалу Тому, Хто «був заколений, і кров’ю Своєю… викупив людей» (Об. 5:9), звільнивши від гріха; ми віддамо славу і вклонимося Агнцеві, Кров Якого була пролита, щоб ми могли стати царями й священиками Богові нашому.
Дорогий християнине, високо цінуй цю Кров, частіше й більше говори про неї; не задовольняйся сучасною сентиментальною релігією, в основі якої немає пролитої Крові Христа. Якщо ти запитаєш когось: «Ти християнин?» – і негайно почуєш у відповідь: «Так, звичайно, я ходжу до церкви», – нехай із твоїх вуст, схожих на червону стрічку, злетить ще одне питання: «Чи віриш ти в дорогоцінну Кров Господа Ісуса як в єдиний засіб, що дає спасіння?». Дуже часто ви зможете побачити, що голосна заява, вимовлена лише за якусь мить до цього, була лише порожнім звуком. Занадто багато людей є християнами тільки на словах, але не знають абсолютно нічого про очищаючу силу пролитої Крові Христа.
5 «Твої устонька красні, мов частина гранатного яблука – скроня твоя за серпанком твоїм!» (П. Пісн. 4:3). Скроні в цьому вірші являють собою свого роду куполи для думок, і наречену займає лише одна думка – про її коханого. Вона любить думати про нього, на самоті роздумуючи над скарбами його слова. І як утішається наречена своїм нареченим, так утішається й він нею.
6 Далі ми виявляємо сильну сторону характеру нареченої, дану їй Божественною благодаттю: «Твоя шия – немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!» (П. Пісн. 4:4). Як ми знаємо, вежа Давида була споруджена з метою захисту; тут відбуваються битви, і наречена – одна з тих, хто готовий виступити сміливо й безбоязно, дивлячись в очі цьому світу, будучи впевненою в любові й захисті свого незрівнянного нареченого. Подібним чином і ми були покликані стати сильними в Господі, у могутності Його сили. Наша голова ніколи не похилиться, немов очерет, якщо наше серце буде підняте Господом; нас наповнить сміливість, яку неможливо відчути, не маючи спілкування з Ним.
7 І от, нарешті, ми підійшли до сьомої речі, про яку із захопленням говорить наречений: «Два перса твої – мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями» (П. Пісн. 4:5). Її серце належить йому, уся її істота належить її коханому й знаходить відраду в ньому.
Я не можу пояснити, чому Він говорить: «Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!» Я не можу осягти такої незрівнянної благодаті, але моє серце може радіти в ній; і я можу любити Його, відповідаючи на Його любов – адже Він перший полюбив мене.
Продовжуючи вивчати уривок, де наречений виражає своє захоплення нареченою, у віршах П. Пісн. 8-11 ми читаємо про те, як він запрошує свою кохану до спілкування з ним. Він так ласкаво й наполегливо просить її залишити все, що може відволікти її, і звернутися до нього, щоб знайти абсолютно все, що їй потрібно. «Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір. Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого! Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запашність олив твоїх – за всі пахощі!» (П. Пісн. 4:8-10). Він бачить її на схилі гори, а гора, як відомо, є місцем привілеїв, краси, світської величі й слави, а також досить небезпечним місцем. Там же перебувають лігвища леопардів і левів, і, побачивши свою кохану одну в настільки неспокійному місці, наречений вигукує: «Із мною йди з Лівану… від лігвищ левиних, від гір леопардових…».
Наш благословенний Господь шукає близького спілкування зі Своїм відкупленим народом. Як солодко звучать ці слова: «Зо мною… ти підеш… з леговища левів, з леопардових гір». Він ніколи не просить Своїх спасенних дітей залишити щось без будь-якої мети, чи то це якісь приємні речі цього світу або ж якась небезпека (між іншим, найпривабливіші речі найчастіше виявляються й найнебезпечнішими). Він завжди запрошує йти з Ним, і якщо ви любите Його, якщо для вас солодке Його ім’я, то ви ніколи не зможете відмовитися від цього запрошення, кинувши у відповідь: «Існує занадто багато гарних речей, від яких моя душа не в змозі відмовитися, я не можу їх залишити й піти з Тобою». Але ж тебе кличе Той, Хто помер за тебе! Той, Хто залишив небесну славу тільки заради того, щоб придбати тебе, говорить тобі: «Іди зі Мною!». Невже ти зможеш відвернутися від Нього, сказавши: «Ні, занадто від багатьох речей потрібно відмовитися; я не можу залишити все те, чим було наповнене моє життя; я не можу сказати «до побачення» всім цим світським принадам; і я не можу покинути це небезпечне місце заради Тебе, Господь Ісус!»?
Так, у такій відповіді не занадто багато любові. Тобі необхідно зараз схилитися перед Ним і, сповідавши гріх байдужості, який гніздиться у твоєму серці, просити Його про нове бачення любові, яке Він показав на хресті. Можливо, тоді твоє серце стане здатним відірватися від усього іншого. І пам’ятай, що найбільш за все Він бажає, щоб Його народ знаходив втіху в спілкуванні з Ним.
І в останніх двох віршах цього уривку ми читаємо: «Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запашність олив твоїх – за всі пахощі!» (П. Пісн. 4:10-11). Давайте згадаємо, як на початку, дивлячись на нього, наречена вимовляє такі слова: «Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, – бо ліпші кохання твої від вина!» (П. Пісн. 1:2). Зараз подібні слова звучать із вуст нареченого: «…Скільки ліпша любов твоя за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі! Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко – під твоїм язичком, а пахощі одежі твоєї – як ліванські ті пахощі!» (П. Пісн. 4:10-11).
Божі діти повинні випромінювати солодкі пахощі спілкування з Христом. Про учнів нашого Господа написано: «…дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були» (Дії 4:13). Якщо ми проводимо час із Ним, у Його спілкуванні, то навколо нас обов’язково буде поширюватися свіжий аромат святості й небесної чистоти, де б ми не перебували.
Один проповідник розповів про те, як одного разу разом зі своїм другом-англійцем він їхав на другому поверсі лондонського автобуса. На одній із зупинок вони вийшли й опинилися на якійсь глухій вуличці, прямо напроти великої фабрики. Раптом ворота фабрики відчинилися й відтіля висипали сотні дівчат, які йшли до їдальні, розташованої по другий бік вулиці. В одну мить повітря наповнилася дивовижним ароматом. Гість здивовано зауважив: «Просто неймовірно, що біля цієї великої лондонської фабрики може стояти такий чудовий запах!» – «Здається, ти не зрозумів, – пояснив йому друг, – це найбільша фабрика парфумів у всій Великобританії. Ці дівчата постійно мають справу з парфумерією, тому їхній одяг просочений ароматами, і вони, звичайно ж, поширюють їх усюди».
Улюблені, якщо ми житимемо в спілкуванні з Ісусом Христом, якщо зберігатимемо безперервний зв’язок із Ним, то де б ми не опинилися, солодкий аромат Його присутності супроводжуватиме нас.
