Тепер ми стикаємося з іншою проблемою. Як можна без шлюбу отримати те людське задоволення, яке він має приносити? Іншими словами, як чоловіки і жінки, що не перебувають у шлюбі, можуть бути повноцінними? Передусім, давайте уважніше подивимося на біблійне вчення про Божий намір відносно союзу чоловіка і жінки.
Згідно з 1-м і 2-м розділами Буття, Бог створив шлюб як союз, в якому чоловік і жінка доповнюють один одного для:
- спільного життя;
- отримання статевого задоволення;
- партнерства у використанні і управлінні довкіллям;
- продовження життя.
Проте в наші дні ми рідко помічаємо виконання Божих намірів у шлюбі. Навпаки, ми бачимо багато сімей, стан яких можна охарактеризувати як «пекло на землі». Я була уражена заявою, яку зробив один професор семінарії: «Я особисто знаю двадцять дев’ять наших випускників, чиї сім’ї опинилися в тяжких обставинах через жінок у церквах»[1]. Таким чином, недосконалий світ призводить до появи не лише «старих дів», але і незадовільних і розірваних шлюбів. Тому незаміжня жінка не повинна вважати, що шлюб автоматично принесе їй щастя, радість і вирішення усіх основних людських потреб.
Більше того, Боже Слово не каже, що шлюб є головною метою в житті. Ісус сказав: «…Помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах» (Мф. 22:29-30).
Кажучи це, Христос переслідував декілька цілей (окрім попередження чоловікам не називати усіх жінок Ангелами, тобто безстатевими істотами). Передусім, Він хотів показати, що встановлення шлюбу не вічне, хоча він і залишає глибокий слід на людській особистості. Цей прекрасний, тимчасовий стан, призначений для земного життя, дивовижна ідея, дана Богом.
По-друге, шлюб – це життя усередині життя, особливий, особистий союз двох істот на землі в ширшому контексті вічного буття. Так само і незаміжня християнка живе у своєму особливому стані в ширшому контексті вічного буття. Увесь народ Божий отримує від Творця більш піднесене і насичене життя.
По-третє, Ісус стверджує, що саме це вічне життя, а не шлюб, є найвищою вершиною нашого існування. Ісус Христос сказав: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа» (Ін. 17:3). Тому за великим рахунком важливіше те, що я роблю зі своїм життям для вічного Бога. Те, з якою відповідальністю ставлюся до свого земного життя в контексті вічного буття, незалежно від того, перебуваю я в шлюбі чи ні, визначає мою основну людську цінність і задоволеність. Богові важливе не те, заміжня я чи ні, а те, як я використовую усе, що маю, і як ставлюся до інших людей.
Незважаючи на жахливий стан, в якому перебуває світ, Бог не розчарувався у Своїх намірах відносно усього людства в цілому і шлюбі і безшлюбності зокрема. Про це свідчить Послання до Євреїв 2:5-18. Ці вірші здаються мені найприголомшливішим описом людської суті Ісуса, що тільки можна знайти в Біблії. Автор пише, що Божий «План А» (управління і турбота людини про землю) довелося залишити через людську безвідповідальність. Його замінив «План Б» – влада Ісуса над усім і усіма. Людині даний ще один шанс. Бог залишається Володарем.
Тема спокутування є основною в Біблії і християнстві. Вірні можуть з радістю сприймати усі тяготи і страждання цього частенько нестерпного існування, знаючи, що воно тимчасове. Вони вірять, що, завдяки Своїй смерті і воскресінню, Ісус Христос став Господом і Спасителем усіх: і тих, хто перебуває в шлюбі, і безшлюбних.
Саме тому присвячені християни, незалежно від їх сімейного стану, продовжують активно працювати разом з Господом, наближаючи кінець існування цього недосконалого суспільства і окремо взятих жінок і чоловіків. Вони рухаються вперед у Божому потоці історії назустріч остаточному виконанню обіцяння про прихід Царства.
[1] А. Бустанабі, «Пастор і інша жінка», «Християнство сьогодні», XVIII, 23 (30 серпня, 1974 р.)
