Ту Пасху десятеро зустрічали в умовах самоізоляції. Двері будинку була замкнуті, ніхто не міг ні увійти, ні вийти. Серця ж переповнювало замішання. Усе змінилося так швидко і так радикально! Їх мучили питання:
– Як довго це продовжиться?
– Коли, нарешті, можна буде вийти?
– Наскільки реальна загроза?
– Чи зможуть вони зберегти свою роботу?
– Чи в безпеці їх близькі?
– Чи можна було якось уникнути того, що сталося?
– Наскільки зміниться життя, коли усе це закінчиться?
Звучить знайомо, чи не так? Так це в них ще стільникових телефонів і Інтернету не було! Нам – куди простіше. Ми – постійно на зв’язку. А коли що хвилює – Google вам на допомогу! Google знає усе. Ну, майже усе. Причому не лише для вас, але і про вас. Він постійно стежить за вами – чим ви цікавитеся, де буваєте, що читаєте… І не лише Google. Sіrі стежить за вами. Навіть Amazon – і той стежить!
За тим, хто що читає, Amazon стежить особливо. Причому, не лише що читає, але і які позначки робить у прочитаному. Так от, на початку 2020 року, коли півсвіту раптом виявилося на самоізоляції, у рейтингу місць, що найбільш позначаються в електронних книгах, перше місце з величезним відривом зайняла фраза: «Іноді з людьми відбувається таке, до чого вони абсолютно не готові» («Голодні ігри: І спалахне полум’я», частина 1, розділ 3).
Вірно підмічено, чи не так? Адже унікальність ситуації, що склалася, не в тому, що ми не знаємо, що ж буде далі, а в тому, що тепер ми знаємо, що не знаємо цього. А раніше жили ілюзію, що знаємо, і з упевненістю будували наївні плани на майбутнє. Причому не лише на найближче.
Саме такий стан і переживали ті десятеро. «Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам! Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа. Ісус же сказав їм вдруге: мир вам!» (Від Іоанна 20:18-20)
Причиною їх самоізоляції був страх. Учні закрилися від всього світу із страху перед юдеями, від страху перед гоніннями, перед смертю, перед проблемами, невизначеністю. Вони були стурбовані, в їх серцях не було місця миру. Але першою ж фразою, з якою воскреслий Христос звернувся до самітників, стали слова «Мир вам!» Саме це, – мир, – Він обіцяв їм, кажучи: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам… Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається» (Від Іоанна 14:27). І ось, Він виконує обіцяне – дає їм мир.
Чи стверджує при цьому Спаситель, що в Його послідовників більше не буде проблем, конфліктів, хвороб, фінансової нестабільності, економічних негараздів? Чи обіцяє їм невразливість від вірусів, відважних людей, стихійних лих і інших напастей? Нічого подібного! Поки Вавилон пропащого світу не знищений остаточно, поки Господь подовжує на землі час для покаяння, ми неминуче стикаємося з проявами і наслідками гріха, що увійшов до світу. У Христі ми отримуємо не звільнення від проблем, а мир посеред проблем. Він каже: «Мир Мій даю вам» і – простягає нам Свої пронизані руки. Бо іншої основи для справжнього миру в цьому світі не знайти.
Скажіть, що найбільшою мірою погрожує нашому миру внутрішньому, віднімаючи спокій? Багато хто погодиться, що умовно наші страхи можна розділити на три категорії:
- жалкування за минулим;
- проблеми в сьогоденні;
- невпевненість у майбутньому.
Приміром, частенько доводиться чути, що будь-які проблеми, з якими ми стикаємося сьогодні, – покарання за гріхи минулого. Безумовно, наші дії мають певні наслідки. Нерідко хвороби, невлаштованість, самотність, зруйновані стосунки – результат дурниць, здійснених у минулому. Але саме результат, а не покарання! Бо «хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2Кор. 5:17). Христос звільнив нас від тягаря минулої провини.
Чи, – який найбільший страх люди зазнають, думаючи про майбутнє? І соціологи, і психологи одностайно стверджують: це – страх смерті, наближення неминучого кінця усього, що нам дороге. Статистика невблаганна. Рівень смертності серед людей складає 100%. Живим з цього світу ще ніхто не йшов. Але Христос повністю змінив цей розклад! Тепер всякий, хто йде за Ним, набуває вічність. Ісус каже: «Я є Перший і Останній, і живий; і був мертвий, і ось, живий на віки віків, амінь; і маю ключі пекла і смерті» (Одкр. 1:17-18). «Я там вже побував, і ось – Я тут. І ключики – ось вони! Усе, там більше не замкнуто! Пекло більше не має влади! Смерть втратила свою силу!»
Разом з жалкуванням за минулим і жахом перед майбутнім, Господь звільняє нас від страху перед проблемами в сьогоденні: «Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ» (Від Іоанна 16:33). Явившись після Воскресіння Своїм учням, Він «дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого» (Від Іоанна 20:22). Не вдаючись до суперечок про думки (частенько – дуже екзотичні) про значення цього вірша, згадаємо, що Слово Боже – це міст між часом і вічністю. Як казав Карл Барт, проповідник має тримати вічне Слово Боже в одній руці і свіжу уранішню газету – у другій.
З одного боку подих, який Ісус обрав засобом, щоб наділити учнів Святим Духом, нагадує те, як була оживотворена первозданна людина: «І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою» (Буття 2:7).
Христос повертає істинне життя пороху, що розпадається, відновлює втрачене в гріхопадінні. З іншого боку, в умовах пандемії ми нічого не боїмося так, як дихання оточення. Недаремно під час карантину в людних місцях, у транспорті і в закритих приміщеннях по всьому світу вимагається носити захисні маски. Вирвавшись же на відкритий простір, ми з полегшенням їх зриваємо, щоб повними грудьми вдихнути свіже повітря.
Наше дихання було створене для життя вічного, але в пропащому світі воно може призводити до поширення вірусів і бактерій. І як ми прагнемо уникати дихання носіїв інфекції, так само належить ховатися від дихання духів пекельних – всіляких спокус і гріхів. Але в той же час необхідно відкривати себе для божественного Духа, Духа Христового. Адже мир – це не відсутність проблем у нашому житті. Мир – це присутність у ньому Христа.
Статистика Amazon відносно фрази, яку найчастіше позначають при читанні, не вірна. В їх рейтингу відсутня одна книга – найбільш читана книга у світі, Біблія. Адже якби включили і її, увесь топ-чарт виявився б заповнений виключно цитатами звідти.
Але що цікаве: коли респондентів запитують, який текст з Писання їм подобається найбільше, ті найчастіше називають Іоанна 3:16 або Псалом 22. Але найбільший, по факту, що позначається читачами електронних біблій вірш – Флп. 4:6-7: «Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом, і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі».
Слово, перекладене тут як «не турбуйтеся», зовсім не має на увазі байдужості. Воно означає «не хвилюйтеся». Замість цього дякуйте Богу за все, з чим доводиться стикатися, і з подякою відкривайте свої бажання Йому. Адже, як би не було важко, перемога вже здобута. Христос воскрес! Мир вам!
