- «І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись… що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе». Євреїв 7:23-27
- «Бо Христос увійшов … в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас, і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров’ю чужою, бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх». Євреїв 9:24-26
- «І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів». Євреїв 10:11-12
Один з найбільших висловів християнської істини – це вислів «один раз за всіх». Він походить від одного грецького слова (ephapax) і означає «один раз і назавжди». Це означає, що сталось дещо вирішальне, вчинок, довершений настільки, що більше не потребує повторення. Будь-які намагання повторити вроблене знеславлюватимуть те, що сталося «раз і назавжди».
Рік за роком існувала похмура реальність того, що священики повинні були приносити в жертву тварин за власні гріхи і за гріхи людей. Я не кажу, що не було прощення. Сам Бог визначив жертвоприношення для відчуття полегшення в Його народу. Вони грішили і потребували заміщення, яке б понесло покарання. Те, що Бог приймав служіння грішних священиків і приймав замісну жертву, було справжньою милістю.
Але в цього був свій темний бік. Це потрібно було виконувати знову і знову. Біблія каже: «В них спомин про гріхи буває щороку» (Євреїв 10:3). Люди знали, що коли вони кладуть свої руки на голову жертовного бика, щоб передати свої гріхи цій тварині, це буде повторюватися знову. Жодна тварина не могла стати достатньою жертвою за гріхи людей. Грішні священики були змушені самі приносити жертвоприношення за власні гріхи. Смертних священиків потрібно було заміняти новими. Бикам і козлам не була властива моральність, і вони не могли понести провини людини. «Бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи» (Євреїв 10:4).
Однак у цій недостатності священиків ми можемо побачити інший бік медалі. Якщо Бог приймав ці недостатні і недосконалі жертви, значить одного дня Він мав послати слугу, який зуміє виконати те, чого не змогли здійснити ці священики – забрати гріх раз і назавжди.
Ось ким є Ісус Христос. Він став останнім Священиком і останньою Жертвою. Будучи безгрішний, Він не приносив жертви за Себе. Будучи людиною, Він міг понести людські гріхи. Він не приносив жертвоприношення за Себе; Він приніс Себе, як остаточну жертву. В іншій жертві потреби більше ніколи не буде. Між нами і Богом є лише один посередник. Один священик. Іншого нам не потрібно. Якими щасливими є ті, хто наближається до Бога лише через одного Христа!
