- «Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його». Римлян 5:10
Примирення, яке має відбутися між грішними людьми і Богом, діє в обох напрямках. Наше ставлення до Бога повинне перемінитися з непокори на віру. А Боже ставлення до нас повинне змінитися з гніву на милість. Але сторони тут не рівні. Мені потрібна Божа допомога, щоб змінитися; а Бог моєї допомоги не потребує. Моя переміна повинна відбутися зсередини, а Божа переміна походить від Його природи. Припинити діяти проти мене і стати на мій бік – це запланована Богом власна дія.
Найважливішими словами в цьому випадку є «коли ми були ворогами». Це було, коли «ми примирилися з Богом через смерть Сина Його» (Римлян 5:10). Тобто, поки ми були ворогами. Інакше кажучи, перша «зміна» відбувалась у відношенні Бога, а не в нас. Ми все ще були ворогами. Справа не в тому, що ми свідомо стали на дорогу війни. Більшість людей не відчувають свідомої ворожості до Бога. Їхня ворожість проявляється тихо і невловимо через мовчазну непокору і байдужість. Біблія описує це так: «Думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може» (Римлян 8:7).
Поки ми були такими, Бог послав Христа понести наші достойні гніву гріхи і зробити можливим для Бога ставитися до нас лише з милосердям. Перший Божий крок до того, щоб примирити нас із Собою, полягав у тому, щоб прибрати перешкоду, яка робила Його непримиримим, тобто нашу вину за гріхи, які принижували Бога. «Бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини» (2Коринтян 5:19).
Коли посланці Христа несуть вістку для світу, вони кажуть: «Благаємо замість Христа: примиріться з Богом» (2Коринтян 5:20). Невже вони просто мають на увазі – змініть своє відношення до Бога? Ні, вони також мають на увазі – прийміть те, що Бог зробив через Христа, щоб примиритися з вами.
Порівняйте це з аналогією примирення серед людей. Ісус сказав: «Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара» (Матвія 5:23-24). Коли Він каже «примирись із братом», зверніть увагу, що це брат, який має звільнити його від осуду. Брат цей «щось має проти нього», так само як Бог. «Примиритися зі своїм братом» означає зробити те, що ви повинні, щоб брат більше не мав осуду на вас.
А коли ми чуємо Євангелію Христа, ми бачимо, що Бог вже зробив це, – Він вдався до кроків, які ми не можемо зробити, щоб звести нанівець Свій осуд. Він послав Христа в жертву замість нас. Вирішальне примирення відбулось «поки ми були ще ворогами». Примирення з нашого боку – це просто прийняти те, що Бог вже зробив як безмежно цінний дар.
