- «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Івана 3:16
У найщасливіші моменти нам зовсім не хочеться помирати. Таке бажання смерті виникає тільки тоді, коли страждання стають нестерпними. Чого ми справді хочемо в такі моменти, то це не смерті, а полегшення. Ми б хотіли, щоб добрі часи повернулися. Нам би хотілось, щоб біль минув. Нам би хотілось, щоб ті, кого ми любили, повернулись з могили. Нам хочеться життя і щастя.
Ми обдурюємо себе, коли романтизуємо смерть як кульмінацію життя, яке ми проживаємо. Смерть – це ворог. Вона забирає в нас усі чудові задоволення цього життя. Ми називаємо смерть більш лагідними іменами, тільки як менше зло. Той, хто завдає нам смертельного удару в наших стражданнях, не виконує нашого прагнення, а позбавляє нас надії. Бо прагнення людського серця – жити і бути щасливим.
Такими нас створив Бог. «[Бог] вічність поклав їм у серце» (Екклезіяст 3:11). Ми були створені за образом Божим, а Бог любить життя і живе вічно. І ми були створені, щоб жити вічно. І так буде. Протилежність вічного життя – це не небуття, а пекло. Ісус говорив про це більше, ніж будь-хто інший, і Він сказав просто, що відкидання вічного життя, яке Він пропонував, приведе не до забуття, а до Божого гніву: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває» (Івана 3:36).
І так буде завжди. Ісус сказав: «І ці підуть на вічну муку, а праведники на вічне життя» (Матвія 25:46). Це невимовна реальність, яка показує безкінечним злом ставлення до Бога з байдужістю чи зневагою. Тому Ісус застерігав: «І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєни огненної, де їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь!» (Марка 9:47-48).
Вічне життя – це не просто продовження цього життя, з його поєднанням болю і задоволень. Як пекло є найгіршим кінцевим результатом цього життя, так «вічне життя» є найкращим. Це вище і постійно зростаюче щастя, в якому не буде ані гріха, ані смутку. Все грішне творіння буде позбавлене всякого гріха і лиха. А все хороше, все, що приносить правдиве і тривале щастя, буде збережене, очищене і підсилене.
Ми змінимось, щоб зуміти прийняти той рівень щастя, який був для нас незбагненний у цьому житті. «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його» (1 Коринтян 2:9). І це правдиво для кожного моменту нашого життя, тепер і завжди: для тих, хто вірить у Христа, має настати найкраще майбутнє. Ми побачимо всеохоплюючу славу Божу. «Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). За це Христос постраждав і помер. Чому б не прийняти Його, як наш скарб і життя?
