Благодатне служіння Христа в цьому світі завершилося. Проникливі настанови для учнів закінчилися. Завершивши всі справи на землі, Господь спрямовує погляд вгору, до того дому, в який Він так скоро увійде. Ми почули слова Господа, коли Він говорив Своїм учням про Отця; тепер ми маємо великий привілей почути слова Сина, які Він говорить Отцеві про Своїх учнів.
Ця молитва відрізняється від усіх інших молитов через ту славну Особу, Яка її промовляє. Хто іще, крім Того, Хто мав Божественне походження, міг сказати: «…щоб як Ми, єдине були» (в. 11); а також: «…щоб одно були в Нас і вони» (в. 21). Такі слова ніколи не могли прозвучати з людських уст. Відкиньте Його Божественність, і ці слова стануть богозневагою самозванця. Молитва є також єдиною у своїй унікальній природі. Хтось правильно сказав такі слова: «В ній не звучать ноти сповіді… немає жодного відлуння, нехай навіть далекого, визнання гріха, немає жодного звуку, в якому відчувалося б щось недосконале… немає нічого схожого на благання про допомогу».
Крім того, вражає і захоплює її всеосяжність. Ми слухаємо слова Господа про вічність до створення світу, як слова Того, Хто був частиною цього славного минулого. Ми чуємо, як Він говорить про Свій досконалий шлях на землі; ми йдемо за Ним у часи апостолів, як за Тим, для Кого майбутнє – відкрита книга. Ми чуємо слова, які охоплюють весь період перебування Церкви на землі, коли Господь озвучує Свої бажання для тих, хто увірує в Нього через слова апостолів. І нарешті, ми переносимося думками до вічності, що ще має настати, коли ми будемо з Христом і будемо подібні до Нього.
Також, коли ми слухаємо це биття Господнього серця, ми відчуваємо, що, хоча в полі Його зору продовжує залишатися наша мандрівка по землі, ми переносимося за межі швидкоплинних тимчасових речей, щоб споглядати незмінну вічність. Хоча необхідним є служіння обмивання ніг, благословенним є процес плодоношення, великий привілей поширювати свідчення і страждати за Христа, однак всі ці речі майже не потрапляють у поле зору тепер, а переважно йдеться про ті великі речі, які віруючі можуть пізнати і насолоджуватися ними, проте які відносяться до вічності. Вічне життя, ім’я Отця, слова Отця, любов Отця, радість Христа, святість, єдність і слава – все це вічні цінності, які перебуватимуть тоді, коли час, в якому потрібне обмивання ніг, в якому є можливість здійснювати служіння, в якому є випробування і страждання, мине назавжди.
Більше того, коли ми слухаємо цю молитву, то перед нами відкривається бажання серця Христа, і тому віруючий може сказати: «Я знаю бажання Його серця щодо мене». Саме так і повинно бути, адже правильна молитва завжди виражає бажання серця. На жаль, що стосується нас, то наші молитви часто стають формальними, і виражають тільки наше бажання, аби інші думали, що це бажання наших сердець. Жодного відтінку формальності не було в цій молитві Господа – все в ній таке ж досконале, як і Той, Хто молився.
У молитві звучить багато прохань до Отця, але всі вони об’єднуються під трьома головними бажаннями Господа, які й визначають основні частини молитви.
- По-перше, це бажання, щоб Отець прославився в Сині. Вірші з 1-го по 5-й.
- По-друге, це бажання, щоб Христос був прославлений у святих. Вірші з 6-го по 21-й.
- По-третє, це бажання, щоб святі були прославлені з Христом. Вірші з 22-го по 26-й.
