Багато людей охоче висловлюються, коли мова заходить про християнську віру. Більшість поспішає повідати, що вони живуть добре. З погляду християнської віри ця заява сумнівна. Якби ми могли завдяки власним зусиллям заслужити перебування в раю, то жертва Ісуса Христа на хресті Голгофи виявилася б зайвою.
Якби ми могли хоч трохи сприяти нашому спасінню власними силами, то в ту саму мить будь-яка допомога Бога стала б непотрібною.
Правда Святого Письма ніколи не спасе нас, поки вона не стане частиною нашого серця (Чарльз Сперджен).
Христос не мав би потреби приходити на нашу землю, якби ми, «добрі» люди, самі засвоїли цю істину. Божий задум полягав у тому, що Його єдиний Син повинен був постраждати за наші гріхи. Бог знав, що кожна людина сама собою не безгрішна. Із цієї причини Ісус Христос повинен був померти за наші гріхи.
Біблія описує це такими словами: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
Біблія оповідає про певний вид людей, які хотіли власними силами заслужити рай. Вони були дуже набожними й усе робили для того, щоб не порушити жодної заповіді. Це були книжники й фарисеї. Але їх набожність небагато значила для Ісуса. Він назвав їх лицемірами й дав зрозуміти, що прийшов у цей світ не для таких «праведників», а щоб «спасти грішників» (1Тим. 1:15).
Фарисеї вимагали від народу обов’язкової поваги, але Ісуса мало турбували їхні особливі манери. У Господа була інша мета. Він хотів дати людям можливість побачити власні недоліки. І мова йшла не про набожну витонченість. Господь наш Ісус хотів скоріше звільнити народ, якому приїлися догматичні вимоги святенників. Він шукав тих людей, які хотіли лише одного – прощення гріхів та щирої довіри Господеві.
Там, де люди вичерпали свої можливості, починає свою справу Господь. Там, де люди капітулюють перед Богом і визнають свою провину, може початися нове життя – життя, побудоване не на своїх амбіціях, а на усвідомленні своєї провини. Ми, люди, маємо перевагу перебувати в особистих взаєминах з Ісусом Христом. Ми можемо прийти до Нього з усім, що нас турбує. У нас завжди є надія на допомогу Господа!
