Якось один чоловік написав мені: «Чи знаєте ви про результати хрестових походів? Двадцять два мільйони вбитих! Чи знаєте ви, скільки мільйонів індіанців і чорношкірих убили християни? Чи знаєте ви, скільки мільйонів жінок було замучено й заживо спалено в Європі? Нащадків цих канібалів варто було б позбавити волі й тримати в неволі!»
На жаль, автор цього листа багато в чому має рацію. Історія нашого світу знає, скільки крові пролито під символом «християнства». Цього заперечувати не можна. З цієї точки зору аргументи здаються незаперечними. Але в цьому місці слід зауважити, що далеко не всі, кого називали християнами, були такими насправді. Цій правді теж треба подивитися в очі. Багато людей і сьогодні видає себе за християн, хоча насправді християнами не є.
Істинне християнство нерозривно пов’язане з Христом. Ніхто не може стати християнином через народження, хрищення або причастя. Справжній християнин пізнається не за назвою, а за способом життя. Тому абсолютно зрозуміло, що в цих мільйонах жертв винні не християни, а ті, хто себе так називав.
Половинчастий християнин – це повний язичник!
Я вважаю, люди, які наказали вбити тисячі сербів або євреїв, не могли мати глибоких особистих взаємин із Господом, тому що їх вчинки суперечать заповідям любові до ближнього. Де ж у цьому прикладі так часто проголошувана любов у Христі? Немає її!
Такі «паперові» християни чимало зробили для того, щоб спантеличити тих, хто передав своє життя в руки Божі. Правдиві й неправдиві християни співіснують донині. Закличемо ж неправдивих до того, щоб вони були справжніми, а не половинчастими християнами. Сьогодні слід бути щирим християнином. Лицемірство тут недоречне, адже половинчастий християнин, по суті, – повний язичник!
