“І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І був Йона в середині цієї риби три дні та три ночі” (Йон. 2:1).
Це місце Святого Письма має як стратегічне, так і пророче значення. Воно вказує на послідовність, пов’язаність і гармонію всіх євангельських фактів. Один, можливо, непрямий і, здавалося б, незначний факт має якщо не вплив, то зв’язок з іншими, часто більш важливими моментами. Пригадаймо той випадок, коли деякі з книжників і фарисеїв сказали: “Учителю, – хочемо побачити ознаку від Тебе”. А Ісус відповів їм: “Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, – та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі” (Мт. 12:38-40). Можливо, ми ще й тепер не можемо зрозуміти значення і зміст прообразу, що пов’язує ці два окремі, але однаково важливі факти.
Провина Йони була великою і полягала в тому, що він не послухався Господа і втікав від Його лиця. Христос був абсолютно безгрішним, але “Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був” (Іс. 53:5-6), наші гріхи були покладені на Нього, а плата за гріх – смерть (Рим. 6:23). І Христос помер за мене і тебе, мій друже, щоб ми мали життя, і життя з надлишком. Тільки смерть Господа Ісуса Христа на Голгофському хресті могла задовольнити Боже правосуддя. На Голгофі гріх був знищений, покараний смертю, а грішник отримав прощення і спасіння.
Щоб стихла буря і могли врятуватись моряки, потрібно було, щоб Йона був кинутий у розбурхане море, тобто помер за гріх. Щоб було заплачено за провини всього світу, щоб врятувати людство від суду і вічної кари, Господь Ісус Христос витерпів неймовірні муки, помер, був похований, опустився до шеолу і був “у серці землі” три дні і три ночі. Йона сам просив, щоб його кинули в море; Христос так само добровільно віддав Своє життя заради нашого спасіння. Коли минуло три дні і три ночі, Йона був викинутий на берег у місті Ніневії і через свою проповідь врятував багато людей. Господь Ісус, пробувши “у серці землі” три дні і три ночі (календарних) і вставши з могили, явився Своїм учням і навіть одного разу “явився більше ніж п’ятистам браттям”, сповіщаючи їм про Царство Боже. Вчення Христове – єдина дорога, яка веде до спасіння. Отже, як бачимо, між цими двома фактами існує дивовижний зв’язок.
У наш час невірства і заперечення істини багато хто намагався стверджувати, що кит не міг проковтнути Йону, оскільки в нього, мовляв, горлянка завбільшки, як кулак. Але життя дивним чином спростувало докази невіруючих “мудреців”. Кожен, хто читав книгу Франка Буліна про кашалотів (різновидність кита), може скласти для себе більш точне уявлення про китів, їх розміри і поведінку. Він неодноразово згадує про китів цього виду, надзвичайно великих за розміром. Йому доводилось виловлювати туші довжиною понад 21 метр, причому тільки голова важила майже 15 тонн. Сам Булін вважає невіглаством припущення, що кит не може проковтнути великі предмети. У його особистій практиці був випадок, коли в шлунку кашалота знайшли акулу, довжиною 4,5 метри. Описуючи цих тварин, він стверджує, що майже завжди вони плавають з відкритою пащею, яка чорніє під водою, немов печера, і поглинає все, що трапляється на її шляху. У таку горлянку Йона міг потрапити без будь-яких зусиль з боку кита. Як стверджує той же Булін, перед смертю, як правило, кити цієї породи вивергають увесь вміст свого шлунку. Таким чином, не було нічого дивного в тому, що Йону викинуло з черева кита, і він опинився на березі.
Кілька років тому велику сенсацію викликало повідомлення про те, що одного з матросів китобійного судна проковтнув кит. Через два дні екіпаж цього корабля загарпунив великого кита і вбив його. Яким же великим було здивування моряків, коли, розпоровши черево кита, вони виявили там свого товариша! Матрос був живий, і після того, як його витягнули зі шлунка кита, він прожив ще два роки. Я думаю, що після такого повідомлення офіційної преси навряд чи хтось насмілиться стверджувати, що кит не міг проковтнути Йону, а потім викинути його на берег. Щоправда, є й такі люди, які заперечують також смерть і воскресіння Господа Ісуса Христа. Але як перебування в череві кита Йони, так і воскресіння Христа – не припущення, не фантазування людського розуму, а історично обґрунтовані і доведені факти.
Людина, яка заперечує можливість того, що кит проковтнув Йону, як правило, заперечує і воскресіння Господа Ісуса Христа, і, навпаки, той, хто вірить у воскресіння Христа із мертвих, аніскільки не сумнівається в тому, що Йона, пробувши в череві кита три дні і три ночі, був вивержений звідти живим. Богові було до вподоби використати перебування Йони в череві кита як прообраз перебування Господа Ісуса Христа в череві землі. Знаходячись у череві кита, Йона був обплутаний водоростями. Христос, похований у саду Йосипа з Ариматеї, був оповитий пеленами. Знаходячись у череві кита, немов у в’язниці, Йона перебував у молитовному спілкуванні з Богом. Наш Господь Ісус після Своєї смерті “зійшов був до найнижчих місць землі” (Еф. 4:9), але Його погляд постійно був спрямований на Батька. Йона був ознакою свого часу, Христос – ознака всього людства. Йона, вийшовши з черева кита, вже ніколи не втікав від обличчя Господнього, але завжди перебував у спілкуванні з Ним. Христос, піднявшись із землі, сів праворуч Отця і вже ніколи не розлучається з Ним. Йона послужив знаряддям для спасіння ніневітян, Христос став Спасителем для всіх, хто вірить у Нього.
Давайте тепер зупинимось ще на якийсь час на пророчому значенні цього фрагменту і розглянемо його духовно-моральне значення. “І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону”. Чи не говорить це вам про те, що в нашому житті не буває випадковостей? Немає нічого, що пройшло б повз Божу увагу, що сталося б без відома і згоди Всюдисущого і Всемогутнього Бога. Щоправда, дещо нам буває дуже важко зрозуміти, але це справді так. Нам не зрозуміло, чому Бог допустив вбивство Авеля, смерть Урія, Навуфея і інших невинних людей. Чому так багато бід трапляється в житті праведних людей? Чому “народжений за тілом” завжди переслідує “народженого за духом”?
Так, багато чого ми не можемо збагнути. Потрібно мати духовний зір і віру, щоб сказати: “Так до вподоби Господу!”, щоб не засудити Бога за те, чого ми не розуміємо; щоб завжди знати, що “тим, хто любить Бога,… усе допомагає на добре” (Рим. 8:28). Хвороба і зцілення від неї, прекрасне здоров’я і важка недуга, статок і крайня бідність, спокійне, врівноважене життя і нещастя та удари, – все це відбувається за велінням Божим або, у будь-якому випадку, за Його згодою, і все діє на добро людям, які люблять Бога. Бог не тільки створив усе видиме і невидиме, Він також підтримує у всьому свій порядок, не допускаючи анархії і безпорядку, Він чинить правосуддя і здійснює Свої великі плани. І хоча часто ми не в змозі осягнути Його наміри і дії, однак у кінцевому результаті всі Його накази виявляються правильними і мудрими, і всі Його дії спричиняють тільки добре.
Ось і в даному випадку: Бог звелів – і кит виконав. Навряд чи моряки могли зрозуміти всі добрі наміри Божі, спостерігаючи за тим, як хвилі поглинули Йону, а коли б вони побачили ще й те, що кит проковтнув його, то з жахом закричали б: “Ой, загинув!” Але не бачили ці люди, як Йона молився в череві кита, як той викинув його на берег біля Ніневії, тобто саме туди, куди потрібно було потрапити Йоні; як після проповіді Йони покаялись і спаслись десятки тисяч жителів Ніневії. Коли б вони могли бачити все це, то з подивом закричали б: “Наскільки добрий Господь!” І так буває майже завжди. Ми часто бачимо трагічні випадки, приголомшуючі події, війни і історичні потрясіння, які хвилюють нас, і намагаємось пояснити їх Божим гнівом і карою Всемогутнього. Але чи бачимо ми в усьому цьому добрість і справедливість Судді?
Невіруючі часто дорікають нам жорстокістю Бога, наводячи в приклад Його наказ: “Тепер іди, і поб’єш Амалика, і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти…” (1Сам. 15:3). Визнаючи, що дорослі заслужили таке покарання, вони з єхидністю кажуть: “А чим же завинили діти? Навіщо Він звелів знищити дітей? Чи не є це безглуздою жорстокістю з боку Бога?” “Черепок з черепків земних”, чи тобі судити Бога? Чи знаєш ти, що добре і що погано? Ти краще подумай, що сталося б з дітьми, коли б їхні батьки були вбиті? І ще одне: бувши вбитими в дитячому віці, вони були спасенними, їхні душі з Господом, а коли б вони залишились жити, виросли б і почали б грішити так само, як і їхні батьки; вони загинули б навіки і, будучи в пеклі, волали б: “Чому ми не загинули ще в дитинстві?!” Як бачимо, те, за що засуджують Бога, насправді є актом милосердя і доброти Божої. І так скрізь і в усьому.
Дивлячись, як брати продали Йосипа в рабство, або як Йосип багато років безневинно страждав в єгипетській в’язниці, люди можуть звинувачувати Бога в жорстокості. Але ми достеменно знаємо, що за всіма цими поневіряннями було сховане благословення як для самого Йосипа, так і для багатьох тисяч інших людей. Тому, друже, облиш свою гордість і ніколи ні в чому не звинувачуй і не засуджуй Бога. Повір, що воля Божа “добро, приємність та досконалість” (Рим. 12:2). Можливо, іноді через сльози і біль ми не бачимо ні доброти Божої, ні досконалості усіх Його велінь, але це тільки свідчить про нашу нетерплячість і загальнолюдський егоїзм. Ми хотіли б бачити вже на початку те, що можна побачити тільки в кінці.
Є такий вислів: “Важливий не початок, а кінець”. Початок бідного Лазаря, який харчувався крихтами, що падали зі столу багатія, був дуже сумним, але кінець його – коли ангели віднесли його душу на лоно Авраамове, – прекрасним. Бог звелів киту проковтнути Йону. Чин, який навряд чи викликав чиєсь захоплення, але який обернувся таким великим благословенням. І не тільки в цьому випадку. Всі Божі дії мудрі, досконалі і, у кінцевому результаті, приносять благословення. Чи не навчить нас історія Йони все приймати з Божої руки з глибокою вдячністю і дитячою вірою, що це для нашого ж добра?
Один брат розповідав якось, що в нього в потязі вкрали валізу. Він підняв тривогу і на найближчій станції зійшов, щоб звернутися у відділення міліції. Поки він там розмовляв, потяг рушив. Ще більше він занепав духом, але незабаром йому повідомили, що злодія затримали, і через кілька хвилин йому повернули всі його речі. Пройшло ще приблизно півгодини, і на станцію надійшло жахливе повідомлення про те, що потяг зазнав катастрофи, спричинивши численні людські жертви. Таким чином Господь зберіг Свою дитину від лиха, а, можливо, і від передчасної смерті. Воістину, Божі дороги недослідимі! Йону Бог зберіг у череві кита і припровадив його туди, куди було потрібно, а цього брата зберіг, щоб він не опинився в потязі під час катастрофи через викрадення валізи.
Коли б можна було описати всі випадки, які відбуваються за велінням Господа, довелося б написати мільйони книг. Але випадок із Йоною – один із найяскравіших і служить застереженням для всіх, хто втікає від лиця Господнього. Бог бачить нас усюди, де б ми не знаходились і куди б не ховалися. І коли Він здіймає бурю на нашому шляху, то це для того, щоб вкинути в морську глибину наші страждання. Не ломіться у відчинені двері, не намагайтесь боротись із Богом, але “впокоріться під міцну руку Його”. Набагато гірше, коли Він залишить вас, як колись Дімаса, – тоді ви, безперечно, загинете. А це може статися. Бог попередить вас раз, можливо, два, навіть кілька разів, але коли ви будете вперто віддалятись від Нього, не зважаючи ні на Його слова, ні на Його попередження, Господь залишить вас. І винними в цьому будете лише ви самі!
