Іноді чутні висловлювання, ніби в Біблії містяться протиріччя і невідповідності. Але за подібними міркуваннями частенько приховане звичайне упередження. Якщо людині, яка стверджує подібне, запропонувати вказати хоч би на один приклад, вона найчастіше або скромно відмовчується, або називає такі «протиріччя», які з головою видають її некомпетентність. «Звідки Каїн узяв собі дружину?» – нерідко запитують ті, хто сумнівається. Каїн і Авель були першими дітьми Адама. У 4-му розділі книги Буття йде мова про те, що Каїн убив свого брата, потім вирушив в іншу країну і узяв собі дружину (вірші 16-17). Звідки взялася дружина, якщо на землі в ті часи жили тільки Каїн і його батьки?
Очевидно, що той, хто запитує, читав цю частину Старого Завіту недостатньо уважно, інакше б він помітив, що Каїн, вирушаючи в землю Нод, вже був одружений. Вірш 17 повідомляє лише що вона йому «народила Еноха», який перший заснував місто. Каїн одружився на одній зі своїх сестер, бо Адам мав багато синів і дочок (Буття 5:3-4). Шлюб із сестрою – нормальне явище на зорі історії людства.
Протиріччя намагаються угледіти і в інших місцях Писання. Матфей, Марко, Лука і Іоанн в Євангеліях описали життя Ісуса Христа. Уважний читач виявляє, що їх оповідання дійсно не завжди і не в усьому сходяться. Що це – протиріччя?
Коли школярі, побувавши на екскурсії усім класом, потім описують її у своїх творах, ніхто і не чекає, що їх описи повністю співпадають. Навпаки, вони можуть сильно розрізнятися, оскільки різними дітьми події оцінюються по-різному. Те, що один виділить, другий ледве згадає. У чотирьох людей, які писали про Ісусове життя, також було різне сприйняття подій. Їх людську природу Дух Божий зовсім не «відключав». Відмінність їх описів якраз і є доказом достовірності, бо абсолютний збіг передусім повинен був би збудити підозру, що вони домовилися і придумали усю тему оповідання.
Очевидно, Богові було угодне, щоб чотири чоловіки з різних ракурсів описали життя Сина Божого. Саме завдяки відмінностям оповідання взаємно доповнюються і дають повнішу картину.
Оскільки богонатхненні автори Біблії писали, зберігаючи індивідуальні підходи, вони природно, в якихось малозначних подробицях могли допустити неточності. Проте слід стримувати себе, не кваплячись виловлювати в Писанні помилки. Дистанція між нами і біблійними свідками занадто велика, ми просто не в змозі справедливо судити про них.
Наприклад, Матфей каже про двох сліпих, яким Ісус повернув зір перед Єрихоном (20:29-30), а Марко (10:46-52) і Лука (18:35-43) згадують лише одного сліпого. Протиріччя? Можливо, але воно зовсім не має значення. Можливо це відбувалося інакше. Марко одного сліпого називає по імені: Вартимей, син Тимеїв. Отже, він був відомий. Не виключено, що другий не був згаданий, тому невідомим залишилося його ім’я. Чи так, чи ні, безперечне одне: сам факт зцілення сумніву не викликає. Просто особливі обставини вплинули на сюжет оповідання.
Аналогічний приклад – зцілення одержимого в Гадаринській місцевості. Матфей пише про двох людей (Мф. 8:28-34), Марко – лише про одного (Мк. 5:1-20). Але Марко розповідає про нього більше, ніж Матфей. Він простежує шлях цієї людини і після її зцілення. Оскільки євангеліст хотів про це повідомити щось важливе, він, можливо, не визнав за потрібне згадувати другого.
Краще залишати питання відкритим, ніж поспішно звинувачувати Біблію в протиріччях. До того ж ці розбіжності мають настільки віддалене відношення до предмета, що жодною мірою не впливають на розуміння способу життя Ісуса Христа.
Дуже часто люди, які неправильно розуміють тексти Біблії, зустрічаючи важкі місця, вважають, що наштовхнулися на протиріччя. Такі люди не «тлумачать» Писання, а «втлумачують» власну думку, на що нарікав ще апостол Петро: «І довготерпіння Господа нашого вважайте спасінням, як і улюблений брат наш Павло, за даною йому премудрістю‚ написав вам, як він говорить про все це і в усіх своїх посланнях, у яких є дещо малозрозуміле, так що неуки і нестійкі перекручують, як і інші Писання, на свою власну погибель» (2Пет. 3:15-16).
Оскільки вже під час апостолів перекручували і спотворювали біблійні висловлювання, чи варто дивуватися, коли те ж саме відбувається в наші дні.
Не застрахований від неправильного розуміння, навіть той, хто прагне прийняти Біблію дослівно і нічого до неї не додавати. Так, наприклад, деякі, посилаючись на Луки 22:35-38 обстоюють думку, що справу Христову і віру слід захищати із зброєю в руках. Ісус радив учням купити меч (в. 36), і коли вони показали два мечі, Він сказав: «Досить» (в. 38). Чи дійсно Ісус думав так? Якщо це місце розглядати поза контекстом, можливе тлумачення і такого роду. Але тоді ми станемо стверджувати явно протилежне до того, що хотів зробити Ісус. Коли Петро після того, як Іуда зрадив Ісуса відсік мечем вухо слузі, Господь повелів апостолові прибрати меч, сказавши: «Всі, хто візьме меч, від меча і загинуть» (Мф. 26:52). Також і Пилатові Ісус сказав: «Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси» (Ін. 18:36).
Тільки в цьому контексті можна вірно зрозуміти сказане в Євангелії від Луки 22:35-38. Ісус хотів підготувати учнів до Його жертви і до майбутньої духовної битви. На жаль, вони не зрозуміли Його. Коли вони знову дістали мечі, чим остаточно підтвердили своє нерозуміння, Ісус перервав дискусію: «Досить». Малося на увазі не «досить мечів», але «досить говорити!»
Окремі висловлювання можна правильно зрозуміти, лише взявши до уваги увесь текст, а також за умови розуміння Священного Писання на певну тему в цілому. Біблія тлумачить себе сама! Читач же повинен просити Бога послати вірне розуміння, бо це – Його Слово.
