Вересневий Завіт 1522 року продавався за півтора гульдени. До речі, на вісім золотих гульденів можна було жити впродовж року. Проте, це видання Нового Завіту вважалося дешевим у порівнянні з колишніми Бібліями. Наприклад, Біблія 1430 року коштувала 300 золотих гульденів, латинська 1450 року – близько 60, а перша друкарська німецька Біблія Ментеліна (без палітурки) продавалася за 12 золотих гульденів. Згодом покупна ціна Біблії залишалася такою ж високою. За неї доводилося платити вартість упряжки тяглових биків. Простолюдин, звичайно, не міг дозволити собі таку купівлю. Проте тепер Слово Боже можна було почути в багатьох куточках Європи, так само як і купити, за наявності грошей, Святе писання. Август Герман Франке, засновник притулків для сиріт у Галле, дуже засмучувався, що Біблія через високу вартість все ще недоступна багатьом людям. Берлінський Барон фон Канштайн, його однодумець і побратим, розділяв турботи Франке. Канштайн запропонував заснувати товариство з виготовлення і поширення дешевих Біблій. На пожертвування вони придбали достатню кількість літер, щоб друкарня могла зберігати, не розсипаючи кожного разу, набір Біблії. Це значно знизило вартість друку. 21 жовтня 1710 року почало свою діяльність Біблійне товариство Канштайна. Принципом першого у світі подібного товариства став наступний: «Виключаючи прибуток при друкуванні і виданні, випускати Біблію в загальнокорисному підприємстві, не орієнтованому на прибуток, і поширювати її за собівартістю».
В результаті ціна Нового Завіту стала два гроші, а повної Біблії – дев’ять грошів. У наступні десятиліття Біблію мав кожен десятий німець.
Подібна ситуація склалася в Англії. Ще в 1800 році в країні було дуже мало Біблій при дуже великому попиті. Стан речей змінила одна дівчина, сама, втім, не відаючи про це. Мері Джонс з Уельсу раз на тиждень робила дуже довгий шлях, вирушаючи до своєї знайомої читати єдину в усій околиці Біблію. Мері дуже хотіла мати власну священну книгу, і старанно накопичувала на неї гроші. Через шість років вона зібрала потрібну суму. Дівчина пішла до пастора і попросила Біблію. Він замислився, а потім сказав, що тільки пастор Чарльз з Балу, міста, що за сорок кілометрів від їх парафії, зможе їй допомогти. Мері знову вирушила в дорогу і виклала пасторові Чарльзу своє прохання. Той засмутився і став задумливо міряти кроками свій кабінет. Потім запитав: «Так це правда, що ти шість років накопичувала гроші на Біблію, а учора пройшла сорок кілометрів, щоб нарешті купити? Так, Мері? На жаль, мені доведеться тебе засмутити: я не можу дати тобі Біблію».
Дівчина залилася сльозами.
«Мері, – сказав тоді пастор, – подивися сюди, у мене лише дві Біблії в цій шафі, і обидві вже продані. Але на свій страх і ризик я дам тобі одну. Ти не повинна повертатися додому з порожніми руками».
Цю історію пастор Чарльз у 1802 році розповів на зібранні релігійного товариства в Лондоні, доповнивши свою розповідь проханням знайти спосіб надрукувати Біблію для бідних людей в Уельсі. У відповідь баптистський проповідник Хугс, підхопившись зі свого місця, вигукнув: «Чому тільки для Уельса, чому не для Королівства, чому не для всього світу?»
Настала година великого пробудження. Після схвильованої промови пастора про те, що в багатьох країнах бракує Біблій, 7 березня 1804 року при великих зборах людей (було присутніми понад 600 людей) було засноване Британське і зарубіжне Біблійне товариства. Незабаром виникли інші організації подібного роду в Базелі (1804), Філадельфії (1808), Фінляндії (1812), Амстердамі (1814), Ельберфельді (1814), Берліні (1814), Дрездені (1814), Нью-Йорку (1815), Шотландії і Норвегії (1816). Ці Біблійні товариства узяли за засадничий принцип фон Канштайна, наслідуючи який, видавець не отримує жодного прибутку. Товариства широко впроваджували у своїх друкарнях технічні нововведення, такі, наприклад, як швидкісний друкарський прес (1810). Віднині з’явилася можливість видавати Біблію немислимими раніше накладами.
Біблійні товариства піклувалися також і про переклад Слова Божого іншими мовами. Місіонери роз’їхалися по всьому світу. Вони проникали в джунглі Африки, у Середню і Південну Америку, у глухі райони Азії. Їм також потрібні були Біблії. Нерідко місіонери починали з того, що створювали для місцевих жителів писемність, і Біблія ставала першою книгою, за якою аборигени вчилися читати.
Нині в розпорядженні Біблійних товариств є цілі інститути, що займаються перекладом. Щорічно додається декілька мов, якими говорять десь у нетрях джунглів або на степових просторах, нещодавно відкритих областей. Тут у недалекому майбутньому також обов’язково має бути своя Біблія.
Поширення Біблії в минулому столітті досягло вражаючих масштабів. Статистикою, зрозуміло, підрахована не лише кількість книг повної Біблії, але і окремо Нового Завіту і різних рідкісних видань. Адже на деяких діалектах, якими говорить лише декілька племен, видавалося по одній єдиній книзі Біблії.
От статистичні дані:
- 1900 – 8 мільйонів Біблій;
- 1950 – 22 млн., з них близько 2,5 млн. повних Біблій;
- 1960 – 35 млн., з них близько 4 млн. повних Біблій;
- 1970 – 145 млн., з них близько 5 млн. повних Біблій;
- 1980 – 440 млн., з них близько 9,5 млн. повних Біблій.
Вражає і кількість мов, на які перекладена Біблія чи її частини:
- 1600 – 40 мов;
- 1700 – 52 мови;
- 1800 – 71 мова;
- 1900 – 567 мов;
- 1950 – 1034 мови;
- 1965 – 1250 мов;
- 1985 – 1829 мов.
За підрахунками фахівців світ говорить 3000 мовами і діалектами. З них більш ніж 1500 вживається лише відносно дрібними етнічними групами. Поза всяким сумнівом, Біблія і в наш час залишається бестселером. Жодна книга не має такого широкого попиту, як Священне Писання, і жодна книга не перекладена на таку кількість мов. Біблія воістину Книга книг!
