Перша перекладена книга
Біблію називають «Книгою книг», бо вона – Слово Боже, і жодна книга не може в цьому плані зрівнятися з нею. Але і багато в чому іншому перевершує Біблія усі інші книги. Як ми вже знаємо, вона перша «справжня» книга за формою. Але, крім того, вона ж стала першою перекладеною, першою друкарською і, нарешті, першою книгою, що має всесвітнє значення.
Окремі її тексти були перекладені іншими мовами вже в дуже давні часи. Наскільки відомо, Біблія стала першою книгою, перекладеною повністю. Мається на увазі переклад Старого Завіту із староєврейської на грецьку – Септуагінта.
Легенда оповідає, що цар Птоломей ІІ Філадельф (285-246 рр. до Р. X.) побажав придбати Священні Писання юдеїв у грецькому перекладі для своєї знаменитої бібліотеки в Александрії і звернувся з проханням про придбання Біблії до юдейського первосвященика. У відповідь первосвященик послав цареві сімдесят два учених книжника, по шість від кожного з дванадцяти колін Ізраїлевих. Ці сімдесят два чоловіки – кожен самостійно, працюючи в окремій келії – повинні були перекласти Біблію. Вони не лише закінчили переклади в один і той же час – усі отримані тексти звучали абсолютно однаково! Після чого Септуагінта дістала назву «Переклад сімдесяти».
Насправді, проте, усе відбувалося трохи інакше. В останні століття перед початком нової ери в Єгипті, особливо в Александрії, заснованій Олександром Великим у 332 р. до Р. X., проживало багато юдеїв. Вони говорили грецькою мовою, і тому з’явилася потреба в її перекладі. Так у ІІІ ст. до Р. X. приступили до перекладу старозавітних писань, закінченого тільки в наступному столітті.
Септуагінта була також Біблією апостолів. Вони могли цитувати з неї у своїх подорожах країнами Середземного моря і Малої Азії, оскільки грецька мова була тоді міжнародною мовою. І сьогодні ми вдячні безіменним книжникам за можливість читати Септуагінту. Бо переклад, створений у той час, коли староєврейська була ще живою мовою, має неоціниме значення для дослідження біблійних текстів.
У перші християнські віки з’явилися нові переклади Біблії. Найбільш відомий з них – латинський переклад, «Вульгата», початий у 386 р. по Р. X. вченим Ієронімом і закінчений їм у 405 р.
ІV століттям датована перша Біблія німецькою мовою, перекладена Ульфілом, «апостолом готів». Але раніше йому довелося створити готичний шрифт. Отже Біблія Ульфіла одночасно стала першим пам’ятником готичної писемності. Особливо цінний екземпляр готської Біблії – пурпурно забарвлений пергамент із срібним і золотим шрифтом – зберігається сьогодні в шведському місті Упсала, Швеція.
Перша друкарська Біблія
У XV столітті відкрилися нові горизонти в багатьох сферах людського життя. У 1492 році Колумб відкрив Америку, а в 1498 р. Васко да Гама – морський шлях в Індію. Проте ще значнішим, ніж ці події, які потрясли світ, став винахід книгодрукування.
Власне кажучи, книги друкували і раніше, вирізуючи шрифт або зображення на дерев’яних пластинках. Але Йоганн Гутенберг винайшов друкування з рухомими літерами. Тепер можна було скласти набір з окремих букв, а після друкування розібрати його і використати шрифт для нової роботи. Першою Гутенберг надрукував латинську Біблію – об’ємний фоліант більш ніж з 320 подвійними листами великого формату. Гутенберг працював над нею з 1452 по 1455 рр. Для приготування листів пергаменту знадобилася шкіра ста сімдесяти телят.
Мистецтво друку поширилося по усій Європі надзвичайно швидко. У 1466 році, через десять років після появи першої Біблії Гутенберга, у Страсбурзі Йоганн Ментелін випустив першу друкарську німецьку Біблію.
Ці першодруковані Біблії не могли, природно, придбати прості люди. Наприкінці XV століття за один екземпляр платили ціну трьох племінних биків. Проте, попит на Біблію був великий. Винахід книгодрукування відкрив нові можливості для оформлення «Книги книг» і її поширення.
Мартін Лютер перекладає Біблію
Переклад Біблії Лютером і Реформація виявилися революційним моментом у переможному ході великої книги. До Лютера існувало вісімнадцять Біблій, надрукованих німецькою мовою. Але вони рясніли стількома огріхами, що не отримали широкого поширення. Читання Біблії утрудняло також та обставина, що за часів Лютера не було ще єдиної німецької мови, країна говорила безліччю різноманітними діалектами. Геній Мартина Лютера допоміг здолати усі перешкоди. Після рейхстагу у Вормсі Лютеру довелося сховатися у Вартбурзі. Вимушену бездіяльність великий реформатор використовував для перекладу Нового Завіту і зробив його за неймовірно короткий термін – з грудня 1521 р. до березня 1522-го. А у вересні 1522 року перекладений їм Новий Завіт був надрукований у Мельхіора Лотата у Вітенберзі. Його називають Вересневий Завіт. 5000 екземплярів розпродалися миттєво, і вже в грудні того ж року вийшло у світ друге, перероблене видання (Грудневий Завіт). З 1522 по 1533 рр. Лютер здійснив сімнадцять видань.
Більше часу знадобилося для перекладу Старого Завіту. Лютер зробив його разом з Філіпом Меланхтоном за п’ять років: (1529-1534). У «Посланні про переклад» він розповідає, з якими труднощами доводилося стикатися обом мужам: «Досить часто траплялося, що ми впродовж двох, трьох, навіть чотирьох тижнів розшукували і розпитували про одне єдине слово, і іноді так і не знаходили відповіді».
У вересні 1534 року з’явилася, нарешті, перша Вітенбергська Біблія, видана німецькою літературною мовою і надрукована в Ганса Люфта. Попит на переклад Лютера був настільки великий, що до його смерті в 1546 році вийшло тринадцять видань, які щоразу наново переглядалися і покращувалися Лютером і його друзями. Вітенбергський друкар Ганс Люфт з 1534 по 1584 рік надрукував приблизно 100000 Біблій – найбільше досягнення для свого часу! Біблія Лютера передруковувалася в чотирьох місцях за межами Вітенберга.
В основу свого перекладу Лютер поклав «саксонську канцелярську мову», і це було хорошим вибором. Він прагнув писати так, щоб текст легко розумівся простим народом. «Треба розпитувати матір у будинку, дітей на вулиці, просту людину на ринку, дивитися їм у рот, як вони говорять, і так само перекладати. Тоді вони розуміють, що з ними говорять німецькою», – пояснював Лютер у «Посланні про переклад».
Здатність глибоко перейматися змістом Писання і хороше почуття мови, властиві Лютеру, зробили Біблію народною книгою в Німеччині, що вирішальним чином сприяло виникненню в країні єдиної літературної мови. Наскільки сильно вплинула Біблія Лютера на життя людей, культуру, літературу і мистецтво свідчить, серед інших, той факт, що 705 розхожих нині крилатих слів мають Біблійне походження: 368 слів із Старого Завіту і 337 з Нового Завіту (за Бюхманом). Сьогодні багато хто не здогадується, що цитує Біблію, коли каже, що його пробрало «до суглобів і мізків» (Євр. 4:12), що хоче «умити руки в невинності» (Мф. 27:24) або «уражений сліпотою» (Бут. 19:11; 4Царств 6:18), що «як би луска відпала від очей» (Діян. 9:18) або хотів би «вилити своє серце» (1Царств 1:15; Пс. 61:9), або що він написав «лист завдовжки в лікоть» (Зах. 5:2).
Глибоко народна мова Лютера, ученість автора перекладу забезпечили його твору надзвичайний успіх. Але не вони одні. Мартін Лютер на самому собі відчув силу Євангелія. Його віра і глибоке благочестя жили Словом Божим. Не лише розумом вибудовував Лютер фрази! Слово Боже передавав далі той, хто сам надихнувся ним!
Новий Завіт Лютера був сердечно прийнятий і в Швейцарії, де вели Реформацію Цвінглі і Кальвін. У цій країні теж бралися за переклад Біблії. І перш ніж Лютер закінчив переклад Старого Завіту німецькою, вийшла у світ «Цюріхська Біблія», яка і для наших днів являє величезну цінність.
