Бог ділиться Своїми спонуканнями і намірами Свого серця зі Своїми друзями. Він обговорює з ними Свої плани і навіть довіряється їм.
«І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама, що хочу вчинити!» – Бут. 18:17.
Господь сказав це Своїм слугам-ангелам, які разом з Богом були з Авраамом. Потім Бог звернувся до Авраама: «І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий він, і гріх їх, дуже тяжкий він; зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся» – Бут. 18:20-21.
Потім Господь повідав Аврааму, що на міста Содом і Гоморра насувається суд. Авраам заступився за них і благав про рятування життів праведників.
«І підійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим? може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш усього місця цього ради п’ятдесятьох праведників, якщо вони перебувають у ньому? не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб те саме було з праведником, що з нечестивим; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно? Господь сказав: якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то Я заради них пощаджу все місто й усе місце це» – Бут. 18:23-26.
Авраам просив, щоб життя інших людей були врятовані від руки Божого суду. Тільки друг може так говорити з царем або суддею, який має владу вершити суд. Якщо таке прохання прийшло б від слуги або підлеглого, воно б вважалося проявом неповаги. Авраам же навіть вступив у перемовини з Богом. Поступова кількість праведників, заради яких могли врятуватися два міста, зменшилася до десяти, і Бог вирушив на пошуки десяти праведників у Содомі і Гоморрі.
Стало очевидним, що повідомлення про зло, що панує в цих містах, – правда, бо ні в тому, ні в другому місті не вдалося знайти десяти праведників. Господь знайшов тільки Лота, Авраамового племінника, і його сім’ю.
Бог показав Своєму другу Аврааму, що Він збирається зробити. Він довірився Аврааму, бо у Авраама був страх Божий. Через страх Божий Авраам досяг Божої довіри.
Спаплюжений світом
Лот міг вважатися праведником, але при цьому він був людиною зі світу. Так само, як і жителі цих нечестивих міст, він не передбачав суду, що наближається. Хоча Лот і був праведний, він не усвідомлював того, що мало статися. Лот втілює плотських християн – тих, кому бракує вогню і святого Божого страху. Їх взаємини з Господом не сильно відрізняються від ставлення прихильників до зірок і знаменитостей.
Про відсутність правильних взаємин з Господом свідчить те, яке місце Лот обрав для життя (серед мешканців Содому і Гоморри), яку дружину він вибрав собі і батьком яких дітей він став у результаті кровозмішення – моавитян і амонитян. Лот обрав для себе те, що спочатку здалося йому найкращим, але, врешті-решт, він переконався, що зробив неправильний вибір.
На противагу Лоту, Авраам вирішив жити окремо від усіх. Він шукав міста, чиїм архітектором і творцем був Бог. Лот же віддав перевагу спілкуванню з нечестивими відокремленому життю. Їх нечестиві шляхи звели нанівець його праведність. З часом ця схильність нечестю принесла плід у життя Лотове і в житті його нащадків. Норми Лотового життя не були наказані Богом. Вони були продиктовані суспільством, що оточувало його. Лот був змучений… «людьми шаленої розпусти… – бо цей праведник, живучи серед них, бачив і чув беззаконні діла їхні і тим щодня мучив свою праведну душу». (2Пет. 2:7-8).
День суду прийшов для Лота, як злодій у ночі. Але не так було з Авраамом по Божій милості і завдяки дружбі з Богом. Бог посилав ангелів, точно так, як і пророків, щоб застерегти плотських вірних, що забули про прийдешній суд.
У поспіху і замішанні втікаючи від суду, що насувається, дружина Лотова вирішила обернутися назад. Вона була попереджена, що не повинна дивитися назад, коли Господь пошле руйнування на міста, повні зла. Але дружина Лотова перебувала під таким сильним впливом світу, що тяга до нього виявилася сильнішою за Господній страх. Ось чому Ісус попереджає вірних Нового Завіту: «…Згадайте жінку Лотову» (Лк. 17:32).
Авраам мав Божий страх. Він був другом Божим. У Лота ж була тільки мала дещиця Божого страху, який був у Авраама. Лоту вистачило страху Господнього, щоб тікати від прийдешнього суду, але суд наздогнав тих, що йшов за ним.
Пізніше виявилось, що Лот не знає ні Божого серця, ні Його шляхів. Яків прямо звертається до вірних із словами: «Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові» – Як. 4:4.
Ви не зможете любити світ і бути другом Богові. Яків описує стан вірного, який продовжує шукати взаємин зі світом, як перелюбство і ворожнечу з Богом. Соломон каже: «Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар – друг» – Пр. 22:11.
Тільки чисті серцем – друзі Богові. Ми повинні поставити собі питання: «Що очищає моє серце? Моя любов до Бога?» Любов до Бога будить бажання очиститися, але сама вона не очищає серця. Ми можемо говорити, що любимо Бога з великою пристрастю, але при цьому продовжувати любити світ. У цю пастку уловлені мільйони людей у церкві. Яка сила зберігає нас у чистоті перед великим Царем? Павло дав на це ясну і коротку відповідь: «Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому» – 2Кор. 7:1.
Святість або чистота серця здійснюється або стає зрілою в страху Божому! «…Страх Господній відводить від зла» (Пр. 16:6).
Але подивіться знову на початок цього вірша: «Отже, улюблені, маючи такі обітниці…» Які обітниці? Вони містяться в попередніх віршах. Давайте прочитаємо їх: «Бо ви – храм Бога Живого, як сказав Бог: “Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом. І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, – говорить Господь, – і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас. І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,” – говорить Господь Вседержитель» – 2Кор. 6:16-18.
Так само Бог описав Своє бажання перебувати із синами Ізраїлевими в Його славі в пустелі. Він сказав: «…Я Господь, Бог їхній, Який вивів їх із землі Єгипетської, щоб Мені жити серед них» (Вих. 29:46). І ще раз: «І буду ходити серед вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом» (Лев. 26:12). Проводиться паралель: Він той же самий святий Бог. Він не знаходитиметься в спаплюженому і нечестивому храмі.
Спробуємо ж повністю зрозуміти сенс цих істин для нас, що живуть сьогодні. Бог змальовує умови нашого завіту з Ним і вимоги до цього завіту, виконуючи які, ми зможемо перебувати в присутності Його слави. Ми повинні вийти з цієї світської системи і відокремитися від неї. Це здійснюється за сукупністю Божого страху і Його благодаті. Тому Павло починає цей розділ з благання, зверненого до Коринфської церкви: «…Благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно» (2Кор. 6:1).
В іншому посланні Павло прояснює цю думку, наполегливо перестерігаючи нас шукати святості, бо якщо ми не робитимемо цього, то не побачимо Бога.
«Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа. Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої» – Євр. 12:14-15.
Зверніть увагу, Павло говорить, що можна отримати Божу благодать марно! Ми можемо позбутися її! Далі Павло продовжує описувати, що дозволяє благодаті залишатися дієвою і приносити плід у нашому житті: «…Охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом» (в. 28). Божий страх уберігає нас від того, щоб Його благодать ми отримали марно. Він оберігає нас від бажання сполучатися зі світом. Божа благодать, сполучена з Божим страхом, народжує святість або чистоту сердешну. Бог обіцяє, якщо ми очищаємося від бруду світу, Він перебуватиме в нас у Своїй славі. Алілуя!
