Мені подобається реакція Аврама на найважчий наказ Бога: «Авраам устав рано-вранці» (Бут. 22:3), Він не став говорити про це із Сарою. Він не коливався. Він вирішив бути слухняним Богові. Були тільки дві речі, які означали для Авраама більше, ніж обітований Ісаак – любов до Бога і страх перед Ним. Його любов до Бога і страх перед Ним були над усе.
Бог велів Аврааму пройти триденний шлях. Це давало йому можливість роздумувати над тим, що йому було велено зробити. Якби в нього були якісь коливання, цей період часу зміг би їх викрити. Коли Авраам з Ісааком прибули до призначеного місця поклоніння, Авраам спорудив жертовника, зв’язав свого сина, поклав його на жертовника і узяв ніж. Він заніс ніж над горлом Ісаака.
У цей момент Бог заговорив через ангела і зупинив Авраама, який не встиг до кінця виконати справу, що свідчить про послух: «Не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене» (Бут. 22:12).
Авраам підтвердив, що боїться Бога, бо визнав Божі бажання важливішими, ніж власні. Бог знав, якщо Авраам пройде це випробування, він зможе пройти і усі інші.
«І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого. І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться» – Бут. 22:13-14.
Із завершенням цього випробування Бог явив Аврааму нову грань Свого єства. Він явив Себе як Єгова-іре. Ця відкрита грань Божого єства означає «Єгова угледить». Ніхто з часу Адамового не знав Бога таким. Бог відкрив Своє серце цій покірливій людині, яка стала Його другом. Господь відкрив Аврааму те, що для інших людей залишалося «таємницями» Його серця і характеру.
Проте важливо зрозуміти, що Бог не явив Себе як «Єгова угледить» до тих пір, поки Бог не випробував, чи є в Авраама святий страх, і Авраам не пройшов Божого випробування. Багато хто стверджує, що знають різні властивості і характерні риси Божого єства, але ніколи не були слухняні Йому, проходячи через труднощі. Вони можуть співати: «Єгова-іре, Податель, заповнить усі потреби мої…» – але це залишиться просто піснею до тих пір, поки Він не явить Себе як такого через наш послух. Поки ми не пройдемо Божого випробування на послух, такі слова виходитимуть з нашого розуму, а не з нашого серця. Тільки тоді, коли ми беремося за важку справу, входячи в пустелю послуху, Бог відкриває Себе нам як Єгова-іре і як друга (див. Іс. 35:1-2).
«Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака? Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености? І справдилося слово Писання: “Вірував Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність, і його назвали другом Божим”» – Як. 2:21-23.
Зверніть увагу, що Авраам отримав виправдання в ділах. Послух був доказом його святого страху і віри. Мати страх Божий – означає вірити Богові. Вірити Богові – означає слухатися Його. Яків вказує, що результатом послуху Авраамового, витік якого був у святому Божому страху, стала дружба з Богом. Бог ясно говорить: «Тайни Свої відкриває Господь тим, хто боїться Його, шанує, ним Він завіти Свої відкриває» – Пс. 24:14 (суч. переклад).
У розширеному англійському перекладі Біблії ці слова звучать буквально так: «Бог дружить з тими, хто благоговіє перед Ним. Для них Він відкриває таємниці Свого завіту».
Бог говорить абсолютно ясно! Прочитайте ще раз цей вірш з 24-го псалму і збережіть його в серці. Чому так багато порожніх поверхневих проповідей? Чому християнам так бракує глибини їх прабатьків? Невже це свідчить про епідемію в церкві? А вірус цей називається «Відсутність Господнього страху»!
Бог сказав, що Він відкриває Свої таємниці тим, хто боїться Його. З ким ви ділитеся таємницями свого серця? Зі знайомими або з близькими друзями? Звісно ж, з близькими друзями. Таємниці не зможуть залишитися таємницями, якщо ви відкриваєте їх просто знайомим людям.
Бог чинить так само: Він розкриває Своє серце тільки перед тими, що бояться Його.
Людина, яка знала Божі шляхи
Є ще одна людина, яку Бог назвав Своїм другом, – Мойсей. У книзі Вихід 33:11 сказано: «І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм». Обличчя Мойсеєве було відкрите Богові, бо він боявся Його. Тому він і міг розмовляти з Богом, як з близьким другом. От який був результат: «Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим – хотіння Свої» – Пс. 102:7.
Оскільки ізраїльтяни не мали Божого страху, їм було відмовлено в близькості з Ним. Його шляхи і таємниці Його завіту не були відкриті ізраїльтянам. Вони знали Його багато в чому точно так, як і я знаю президента Сполучених Штатів. Я знаю президента за його досягненнями, за тим, скільки користі він приносить країні і громадянам, за його діями. Ізраїльтяни не були посвячені в таємниці Божого завіту. Вони не розуміли Божих мотивів, намірів і бажань Його серця.
Ізраїль розумів Божий характер настільки, наскільки він проявлявся в матеріальному світі. Народ часто невірно розумів, якщо не отримував саме того, чого хотів, на чому ґрунтувався Бог, коли віднімав або утримував щось. Неможливо пізнати Бога, просто спостерігаючи за Його справами в матеріальному світі. Це те ж саме, що знати якусь знаменитість тільки за повідомленнями в засобах масової інформації. Бог є Дух, і Його шляхи приховані від мудрості цього матеріального світу (див. Ін. 4:24; 1Кор. 2:6-8). Бог відкриє Себе тільки тим, хто боїться Його. Сини Ізраїлеві не бачили ні мудрості, ні розуміння за усім тим, що робив Бог. Тому вони завжди йшли з Ним не в ногу.
Страх Господній – це знання Божих шляхів
Мойсей дуже часто знав, чому Бог робив щось. Біблія називає цю інтуїцію розумінням. Насправді, Мойсей часто знав, що Бог робитиме, тому що Бог відкривав йому це наперед. Біблія називає це мудрістю. Псаломщик каже: «Початок премудрости – страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його» – Пс. 110:10.
Мати страх Божий – означає слухатися Його, навіть якщо нам здається, що це не йде нам на користь. Коли в нас є Божий страх, Господь називає нас друзями і відкриває Свої мотиви, тобто наміри і бажання Свого серця. Ми пізнаємо Бога не за Його справами, а за Його шляхами. Уважно прочитайте слова, сказані Ісусом учням на останній вечері, після того, як Іуда віддалився від них: «Ви – друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам. Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого» – Ін. 15:14,15.
Я чув, як на цей уривок посилалися як на обіцяння дружби з Господом. Проте для такої дружби ставиться цілком певна умова. Ця умова така: «…якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам» – Ін. 15:14.
Псаломщик говорить, що таємниці Свого серця Бог відкриває тим, що боїться Його, тим, хто беззастережно слухняний Його Слову.
Господь сказав: «Не називаю вас більше рабами…». Його учні за три з половиною роки показали себе вірними рабами. Вони залишилися з Ісусом, коли інші учні залишили Його (див. Ін. 6:66). Був час, коли Ісус ставився до них тільки як до рабів. Це був період випробування, такий самий, як у Авраама і Мойсея. Починалося нове випробування. Тепер Його слова були пророчими. Це випробування завершилося, коли учні виявили стійкий послух у світлиці. Божий порядок був встановлений. Світлиця відкрила, що було в серці кожної людини.
Ісус сказав: «…бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам (моїм друзям, що мають страх Божий. – Прим. автора.) усе, що чув від Отця Мого». Божі друзі отримають цей дар знання, бо Він ділиться Своїми задумами з друзями.
