Нащадки Йосифові сильно відрізнялися від нього. Вони були слухняні, коли виконувалися їх бажання і коли Бог виявляв Свою могутню силу в їх інтересах. Коли ж вони були розчаровані або відчували себе залишеними, вони швидко сходили на шлях непослуху. Першою ознакою руху до непослуху було нарікання.
Люди, скривджені на Бога, зазвичай не настільки безглузді, щоб відкрито опиратися Йому. Замість цього вони опираються Його Слову або водійству. Сини Ізраїлеві ремствували на своїх вождів, але Мойсей відповів їм: «…не на нас ремство ваше, але на Господа» (Вих. 16:8).
Нарікання вбиває. Воно зв’яже у вас Боже життя швидше, ніж що б то не було! Нарікання побічно повідомляє Господові: «Мені не подобається те, що Ти робиш у моєму житті. Якби я був на Твоєму місці, я б зробив це інакше». Нарікання – це ніщо інше, як прояв непокори стосовно Божої влади. Це – крайня форма неповаги! Бог ненавидить це! Йосиф мав страх Божий і ніколи не ремствував. Ось чому Господь застерігає: «Зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння; тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням. Усе робіть без нарікання й сумніву» – Флп. 2:12-14.
Бог строго попереджає нас, щоб ми не дозволяли наріканню укорінюватися в наших серцях. Ми не залишені без допомоги, коли протистоїмо наріканню. Страх Господній – це сила, що не пускає цього вбивцю всередину. Книга Притч підтверджує це: «Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від сітей смерти» Пр. 14:27.
Йосиф прожив у духовній пустелі більше 12 років. Здавалося, ніщо не може змінити його життя. Але було джерело, з якого Йосиф черпав сили, – глибоке джерело усередині нього. Це джерело давало йому силу, якої він потребував, щоб слухатися Бога у важкі часи духовної посухи. Це був страх Божий!
За допомогою цілющих вод цього джерела він смог уникнути пастки ненависті, образи, заздрості, прикрості, гніву і перелюбства. Коли інші люди опинялися в пастці смерті, Йосиф міг прогнати смерть і служити іншим, навіть у похмурі періоди свого життя.
Йосиф поводився мудро, бо боявся Бога. «Страх Господній навчає мудрости, і славі передує смирення» (Пр. 15:33). Люди, які мають страх Божий, будуть мудрими. Даниїл каже з цього приводу: «І розумні будуть сяяти, як світила на тверді, і ті, що навернули багатьох до правди, – як зірки, повіки, назавжди» – Дан. 12:3.
Йосиф піддався остаточному випробуванню свого серця, коли, незважаючи на обставини, заявив про Божу вірність у найважчих обставинах. Незабаром він яскраво сяяв в Єгипті завдяки своїй мудрості. Неможливо було приховати його чеснот, які були відомі усьому язичницькому народу.
Цікаве те, що поведінка Йосифа у в’язниці і його ставлення до інших ув’язнених допомогли йому досягти передбаченого. У 40-му розділі книги Буття сказано, що головний виночерпій і головний хлібодар фараона виявилися серед ув’язнених. Обом приснилися сни, які були розтлумачені Йосифом. Виночерпієві Йосиф оголосив значення його сну: «І сказав йому Йосиф: ось тлумачення його: три гілки – це три дні; через три дні фараон піднесе голову твою і поверне тебе на місце твоє, і ти подаси чашу фараонову в руку його, за колишнім звичаєм, коли ти був у нього виночерпієм» – Бут. 40:12-13.
Для хлібодара тлумачення не було таким же сприятливим: «І відповів Йосиф і сказав: ось тлумачення його: три кошики – це три дні; через три дні фараон зніме з тебе голову твою і повісить тебе на дереві, і птахи [небесні] будуть клювати плоть твою з тебе» – Бут. 40:18,19.
Якби в серці Йосифовому була хоч частинка нарікання, він би не послужив ні виночерпієві, ні хлібодарові. Якби він їм не послужив, він би залишався у в’язниці до самої смерті.
У критичні моменти свого життя Йосиф міг би піддатися наріканню на те, що здавалося невірністю з боку Божого, тоді як насправді Боже обіцяння могло перестати виконуватися, бо Йосифу бракувало благоговійного страху. Але Бог був вірний, і позбавив Йосифа від тюремних кайданів. У призначений час Йосиф був викликаний самим фараоном, щоб представити сон, за рекомендацією ні кого іншого, як головного виночерпія. І цілий народ був позбавлений з голоду завдяки одній людині – Йосифу, який боявся Господа.
Церква другої половини двадцятого століття виявляє відсутність Божого страху. Тому наш нужденний народ дивиться на нас швидше як на ганьбу, ніж як на сяючі зірки. Про наші гріхи часто говорять у засобах масової інформації, і ми втратили обличчя, яке повинні мати вірні. У нас немає таких рис, як вірність і богобоязливість, які можна знайти в Йосифа. Нехай допоможе нам Бог благодаттю Своєю!
Сяйте Його славою
Іов був ще однією людиною, яка сильно постраждала. Він також був суворо випробуваний. Він намагався осмислювати усі свої страждання, але зневірився. Друзі прийшли дати йому пораду, але їх слова не лише не допомогли Іову, але і збентежили його. Він шукав мудрості, але вона покинула його. Бог мовчав, поки Іов зі своїми друзями ділився даремними спробами зрозуміти Його шляхи. Бог чекав, поки вони висловлять усі свої думки. Він послав їм мудрого проповідника на ім’я Елиуй. Але після цього: «Господь відповів Іову із бурі і сказав: хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу? Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені: де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш» – Іов 38:1-4.
Бог продовжував пояснювати, поки Іов не перейнявся Божою великою мудрістю, розумінням і силою. Іов, переможений святим страхом, закричав: «Знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений. Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? – Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав. Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені. Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе; тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі» – Іов 42:2-6.
Іов мав Божий страх. Він бачив Бога. Він був преображений. Його фізичний біль і втрати не зменшилися, але єство відчувало сильний святий страх. Цей страх містив мудрість, якої потребував Іов. Точно так, як і Йосиф служив іншим, сам відчуваючи біль і муку, Іов навернувся і став служити іншим.
«І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше… І помер Іов у старості, насичений днями» – Іов 42:10,17.
Іов став сяяти ще більше мудрістю і силою, ніж будь-коли раніше. І сьогодні багато людей продовжують збирати крупинки його болю і мудрості. Сьогодні ми можемо зрозуміти, чому Бог строго попереджає нас: «Усе робіть без нарікання й сумніву». – Флп. 2:14.
Що дає нам можливість бути вільними від цих вбивць? Страх Божий. Коли ми боїмося Бога, з наших сердець знімається покривало.
Коли ми бачимо Його славу, ми преображаємося за образом, на який дивимося.
«…Щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі, зберігаючи Слово життя» – Флп. 2:15-16.
У сучасному перекладі Біблії про це сказано так: «Сяйте ж серед них подібно до зірок у темному світі, несучи їм послання, що творить життя». – Флп. 2:15 (суч. переклад).
Слава Богу навіки! Ми, хто боїться Бога, постійно преображаємося за Його образом, поки не засяємо як яскраві зірки в темному світі. Це – опис великої слави, яку церква, вірна Богові, випромінюватиме в останні дні.
У попередньому розділі ми обговорювали, як преображатимемося все більше і більше, поки Божа слава в нас не буде явлена з такою силою, що наше світло залучатиме грішників до Христа. Читаючи книгу Ісаї, ми знаходимо такі слова: «Восстань, світися, Єрусалиме, бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою. Бо ось, темрява покриє землю, і морок – народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, і царі – до сяйва, яке сходить над тобою» – Іс. 60:1-3.
Бог явить Свою славу на цій землі. Він вже сказав, як Він зробить це: «…Я прославлю дім слави Моєї» (Іс. 60:7). Дім Його слави – це Його народ, Його храм, ті з нас, хто боїться і любить Його. Захарія передбачав, як слава Господня зійде над Його народом: «Так говорить Господь Саваоф: буде у ті дні, візьмуться десять чоловік із усіх різномовних народів, візьмуться за полу юдея (вірного) і будуть говорити: ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог» – Зах. 8:23.
Захарія не користувався виразами, існуючими сьогодні. Тому він не мав на увазі, що люди кожного християнина хапатимуть за край одягу. Він бачив наш час і описав його в таких образах, які були властиві його часу. Найбільше мене захоплює те, що ми швидко наближаємося до цих днів! Алілуя!
