«Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса» – Єр. 10:12.
Не лише велич і сила Божої слави явлені в творінні, але так само і Його велика мудрість і знання. За багато років наука витратила великі суми грошей, щоб вивчити творіння природного світу. Задум Божий і матеріал, з якого Бог створював цей світ – диво.
Усі форми створеного життя мають клітинну будову. Клітини – будівельний матеріал для тіла людини, для рослин, тварин і будь-якої живої істоти. Тіло людини, подібно до дивної досконалої споруди. Воно складається з (чи уявляєте ви собі це число?) 100000000000000 клітин, серед яких існує величезна кількість різних видів. Господь такий мудрий, що призначив для кожної клітини особливі завдання. Вони ростуть, розмножуються і помирають за заданою Богом програмою.
Хоча клітини і не видні неозброєним оком, вони не є найдрібнішими частками, відомими людині. Клітини складаються з незліченних дрібніших структур, званих молекулами, а молекули складаються з дрібніших часток, званих атомами.
Атоми такі маленькі, що на місці крапки на кінці цього речення містяться мільярди атомів. Як би не був малим атом, він складається майже цілком з незаповненого простору. Інша частина атома складається з протонів, нейтронів і електронів. Протони і нейтрони знаходяться разом у маленькому і дуже щільному ядрі в самому центрі атома. Маленькі згустки енергії, звані електронами, обертаються навколо ядра із швидкістю світла. Вони і є ключовим будівельним матеріалом, що сполучає усе воєдино.
Так звідки ж атом отримує енергію? І яка сила утримує разом ці енергетичні частки? Усі учені називають її атомною енергією. Це просто науковий термін для назви того, що вони не можуть пояснити. Бо Бог вже сказав, що Він тримає «все словом сили Своєї» (Євр. 1:3). У Посланні до Колосян 1:17 сказано: «Він є раніш усього, і все Ним стоїть».
Уявіть собі таке на хвилинку. Перед нами славний Творець, Якого навіть всесвіт не може вмістити. Всесвіт вимірюється п’яддю Його руки, але Він настільки продумав конструкцію цієї крихітної Землі і Своїх творінь, що це бентежить сучасну науку, яка ретельно вивчає навколишній світ.
Тепер ви можете точніше зрозуміти сенс слів псаломщика, коли він каже: «Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене» (Пс. 138:14). Ви також можете зрозуміти, особливо на цьому етапі розвитку історії, на якому людством накопичений величезний науковий багаж, чому Слово каже: «Сказав безумний у серці своїм: “Бога нема”» (Пс. 13:1).
Зрозуміло, можна написати багато книг про чудеса і мудрість Його творіння. Але я не маю наміру робити цього. Моя мета – здивувати і вразити справами Його рук, бо вони сповіщають Його славу!
«Тепер ми зрозуміли, тато!»
Повернемося до розповіді про моїх хлопчиків. Після того, як я повідомив їм усю цю наукову інформацію, використовуючи знайомі для них поняття, я підвів підсумок; «Отже, вас ще вражає баскетболіст, який може з відстані близько п’яти метрів потрапити м’ячем, надутим повітрям, у маленький кошик?»
Вона сказали: «Тепер ми зрозуміли, тато!»
«Що є такого в баскетболіста, чого б не дав йому Бог?» – зробив я висновок.
Вони відповіли: «Нічого!»
З того часу їх ставлення до цієї людини змінилося. З поклоніння йому як героєві воно перетворилося на здорову повагу. Тепер листівки з фотографіями цих баскетболістів вони називають «молитовними листівками». Вони моляться за спасіння людей, яких інші вважають героями.
Тепер ви можете краще зрозуміти, що Бог насправді говорив, запитуючи Іова: «Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє» (Іов 41:3).
Що є людина?
«Коли погляну на небо – діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним?» – Пс. 8:4-5.
Хоч я і не можу цього довести, я вірю, що в 8-му псалмі відбита реакція на Боже творіння одного з могутніх ангелів-серафимів, які оточують Божий престол. Зупиніться і замисліться про це, і спробуйте подивитися на речі очима цього ангела. Всемогутній, великий Бог, Який щойно створив всесвіт і поставив зірки на місце Своїми перстами, звертається тепер до крихітної частинки, званої планета Земля, і надає тому, що було нікчемною купкою пороху, форму людини.
Але що дійсно дивує цього ангела, так ця пильна увага Бога, Він цілком зосереджений на істоті на ім’я людина. Із слів псаломщика ми дізнаємося, що Його замисли про нас піднесені, і що їх число таке велике, що вони численніші за пісок (див. Пс. 138:18-19). Я вірю, що побачивши це ангел вигукнув: «Що такого являє з себе людина, що Ти пильно стежиш за нею з такою любов’ю і трепетом? Що являє із себе ця дрібниця, яка постійно займає Твої думки і навколо якої зводяться Твої плани?»
Приділіть час, зупиніться і розміркуйте над справами Його рук. Нам велено робити це. Коли ви це зробите, саме творіння почне проповідувати вам. Воно стане проголошувати Його славу!
