ТАЙНА ВЕЧЕРЯ – ВСТУП

Тайна вечеря, Філіп де Шампань

Ще більше за есхатологічну промову Ісуса, яку ми розглядали у 2-му розділі цієї книги, повідомлення про Тайну Вечерю Ісуса і встановлення Євхаристії насичені безліччю суперечливих гіпотез, що, здається, безпосередньо прагне перекрити доступ до справжнього дійства. Щодо тексту, який стосується істинної основи християнства і, загалом, ставить важливі історичні питання, це не викликає здивування.

Я намагатимусь іти тим самим шляхом, яким досліджував есхатологічну промову. Вникання у численні, загалом оправдані, детальні питання, у тонкощі кожного слова і кожної історії, не є завданням цієї книги, яка прагне пізнати постать Ісуса, а окремі проблеми передоручає досвідченим фахівцям. Правда, від питання про справжню історичність важливих подій ми не можемо віддалитися.

Новозавітне Послання є не лише ідеєю: для нього є суттєвим саме звершення дійства в реальній історії цього світу. Біблійна віра не розповідає про події як символи позаісторичних правд, а базується на історії, що відбувається на цій землі. Якби Ісус не дав Своїм учням хліб і вино як Своє Тіло і як Свою Кров, тоді святкування Євхаристії Церкви було б виповнене порожнечею – побожна фікція, але не реальність, яка закладає спільноту Бога і людей.

Водночас виникає питання про можливий і відповідний рівень історичної переконливості. Ми мусимо усвідомити, що історичне дослідження може привести тільки до великої ймовірності, але ніколи до кінцевої й абсолютної певності стосовно усіх подробиць. Коли віра базується виключно на історично-науковому фундаменті, то вона завжди потребує коригування.

Наведу приклад з новітньої історії екзегетичного дослідження. Великий німецький екзегет Йоахим Єреміяс у наростаючій плутанині екзегетичних гіпотез з надзвичайною історичною та філологічною обізнаністю і якнайбільшою методичною старанністю намагався виділити «ipsissima verba Jesu» – автентичні слова Ісуса – з величезної кількості переданого матеріалу, щоб знайти надійний фундамент віри: на тому, що Ісус насправді сам говорив, і маємо право будувати. Хоч результати Єреміяса є, як і раніше, вагомими і з наукового погляду, існують обґрунтовані критичні питання, які принаймні показують, що досягнута певність має свої межі.

Отож що ми можемо очікувати, а що ні? З богословського погляду можна твердити: коли історичність важливих слів і подій насправді виявилася б науково неможливою, то віра втратила б свою основу. І, навпаки, не можна сподіватися на абсолютно гарантовані свідчення, які підтверджували б кожну деталь, покладаючись на суть історичного пізнання. Тому нам важливо, чи головні засади віри при всій серйозності сучасного екзегетичного пізнання є історично можливими і вірогідними.

Багато деталей можуть залишатись відкритими. Однак «factum est» прологу Йоана (1:14) служить головною християнською категорією не тільки для Воплочення, а мусить застосовуватися і до Тайної Вечері, Хреста і Воскресіння: Воплочення Ісуса спрямоване на Його самопожертву заради людей, а вона – на Воскресіння, інакше християнство неправдиве. Правдивість цього «factum est» ми не можемо – як уже говорилося – розглядати як абсолютну історичну гарантованість, але можемо збагнути її серйозність при правильному читанні Писання.

Останній доказ, на якому базується все наше існування, дарує нам віра – покірне спільне вірування разом з Церквою усіх століть, яка перебуває під проводом Святого Духа. З огляду на це можемо спокійно сприймати екзегетичні гіпотези, які, зі свого боку, досить часто подають з надмірним пафосом, який спадає вже з тієї причини, що з такою ж науковою впевненістю продовжують існувати і протилежні позиції.

Базуючись на цих методичних принципах, я хочу спробувати для цілісності диспуту вибрати питання, важливі для віри. Сформулюємо це у чотирьох тезах. Насамперед обговоримо питання про дату, в яку Ісус провів Тайну Вечерю, важливим моментом якої є те, чи йшлося про Пасхальну Трапезу чи ні. По-друге, варто розглянути тексти, в яких Ісус повідомляє нам про Тайну Вечерю. При цьому важливе питання історичної вірогідності цих повідомлень, які потрібно висвітлити. По-третє, я спробую викласти важливий богословський зміст Передання про Тайну Вечерю. І на завершення, по-четверте, розглянемо новозавітне Передання і поміркуємо над встановленням Євхаристії Церкви – процесом, який Августин охарактеризував як перехід від Тайної Вечері до «Ранішньої жертви» (Пор. Еn. іn Рs 140, 5).

Стосовно написання Пассаг, Пасха тощо, то Йоахим Єреміяс з притаманною йому обізнаністю показав, що повинно звучати Пассаг. На основі нових досліджень Ульріх Вілкенс, наприклад, пише Песах. Оскільки ця книга є діалогом з Новим Завітом, я прийняв рішення повернутися до написання згідно з Новим Завітом і вживати Пасха.

Попередній запис

АРХІЄРЕЙСЬКА МОЛИТВА ІСУСА – Частина 3

Остання проповідь Христа, Джеймс Тіссо «Щоб всі були одно...» Наступною вагомою темою «Архієрейської молитви» є майбутня ... Читати далі

Наступний запис

ДАТА ТАЙНОЇ ВЕЧЕРІ

Тайна вечеря, Філіп де Шампань Проблема датування Тайної Вечері Ісуса базується на протиріччі у питанні між ... Читати далі