Шанувати світських лідерів

«Раби, що під ярмом перебувають, повинні шанувати панів своїх гідними всякої честі, щоб не було ганьби на ім’я Боже і вчення». Перше послання до Тимофія 6:1 (суч. пер.)

У цьому місці Писання Павло говорить про світську владу, включаючи наших працедавців, начальників, учителів, тренерів і т. ін. Як я вже казав раніше, сьогодні це висловлювання звучало б таким чином: «Нехай усі працівники шанують своїх начальників і працедавців гідними всякої честі». Чи так: «Нехай усі студенти, що здобувають освіту, шанують своїх викладачів гідними всякої честі». Те ж саме стосується взаємин між спортсменами і тренерами та будь-яких інших взаємин, що мають на увазі підпорядкування однієї людини іншій у світському товаристві.

Зверніть увагу, Павло каже, що ми повинні шанувати світську владу, щоб на ім’я Господнє і Євангельське вчення «не було ганьби». У розширеному перекладі Біблії говориться: «Щоб ім’я Боже і вчення (про Нього) не принесло погану славу і ганьбу». Погана слава означає «погане ставлення в суспільстві, повна відсутність поваги». Ганьба означає «нешанобливе і зухвале ставлення до Бога і священних речей».

З’єднавши усі слова воєдино, ми можемо ясно усвідомити, що якщо ми, як вірні, не ставитимемося з повагою і честю до наших працедавців, учителів або інших світських лідерів, тоді ми побачимо, що в суспільстві ніхто не шануватиме Царство Боже, тим самим ми можемо накликати нешанобливе ставлення до Бога і наших святинь.

Яким чином суспільство ставиться нешанобливо до Бога і священних речей? Молитву в школах заборонили, плакати з десятьма заповідями із залів судів винесли; більша частина сучасних розваг огидні і безбожні; більша частина музики грубо ображає Бога; наша освітня система зображує тих, хто вірить у творіння, вузько мислячими і навіть виставляє їх як загрозу розвитку науки; список можна продовжувати нескінченно. Чи не могло бути так, що ми, як вірні, посприяли безбожній поведінці нашого суспільства тим, що не проявляли поваги і не шанували світську владу? За словами Павла, наведеним вище, це саме те, що відбувається, коли ми перестаємо по-справжньому шанувати.

Хтось показує Євангеліє в невигідному ракурсі

Я міг би навести багато прикладів на цю тему, але розповім лише одну історію, що сталася зі мною кілька років тому і найкраще ілюструє Павлові слова. Я летів літаком з одного великого міста. Оскільки розклад мій на той момент був дуже завантаженим, я летів першим класом. Поряд зі мною, попиваючи напій, сидів добре одягнений бізнесмен. Я відчув бажання познайомитися з ним і поділитися Євангелієм, тому відразу ж почав розмову. Ми швидко розговорилися, обмінюючись різними думками та інформацією. Можна сказати, у нас виявилося багато спільного, і ми швидко подружилися.

У його голосі були досить специфічні інтонації, з чого я відразу зрозумів, що він був керівником. Я поцікавився, чим він займається, і він розповів, що є власником другої за величиною таксомоторною компанією в місті. Потім я повів розмову про те, як він керував компанією. Поговоривши про його роботу, він запитав мене, чим я займаюся. Я відповів, що «працюю на Господа служителем Євангелія».

Його доброзичливий вираз обличчя миттю змінився на непривітний і відчужений. Він щось пробурчав і відвернувся. Я був шокований. Чоловік, з яким ми щойно вели приємну дружню бесіду, раптом несподівано вдав, що знати мене не бажає. Проте наша розмова йшла дуже добре до цього моменту, тому я точно знав, що її можна продовжити. Тому я запитав його доброзичливим тоном: «Вас якось зачепила моя відповідь. Що сталося?»

Він обернувся до мене із серйозним виразом обличчя і сказав: «Знаєте, ви мені чомусь сподобалися, тому я розповім вам, чому я не хочу мати справи ні із служителями, ні з християнами взагалі».

Мені стало дуже цікаво.

Він почав розповідати: «У мене була співробітниця. Так звана «народжена згори». Цілими днями на роботі вона проповідувала усім іншим моїм співробітникам і говорила про те, що їм необхідно «врятуватися». Але мало того, що вона погано виконувала свою роботу, так ще іншим заважала працювати.

Врешті-решт вона звільнилася і прихопила з собою декілька речей з компанії, крім того, вона залишила неоплачений рахунок у вісім тисяч доларів за міжнародні дзвінки своєму синові в Німеччину». (Історія сталася в середині дев’яностих років, коли дзвінки за кордон були дуже дорогими.)

Я був приголомшений. Тепер кожній людині в тій компанії буде дуже складно прийняти Слово Боже, бо своєю поведінкою вона зганьбила Його. Проповідуючи, замість того щоб виконувати свою роботу, і скоївши таке жахливий злочин, вона не виявила жодної честі ні своєму начальникові, ні співробітникам компанії. Хоча вона мала бути найнадійнішим і зразковим співробітником. Ось чому Павло каже усім працівникам:

«Скажи слугам, щоб корилися своїм панам, щоб догоджали їм в усьому. Попередь їх, щоб не перечили і не суперечили, не крали навіть малоцінної речі, але нехай в усьому доводять свою вірність, нехай покажуть, що їм можна довіряти і покладатися на них, нехай в усьому будуть прикрасою і доброю репутацією вчення, яке від Бога, Спасителя нашого, і про Нього». Послання до Тита 2:9, 10 (розш. пер.)

Вона сама ж порочила і ставила під сумнів те, про що проповідувала. (Наші справи кричать набагато голосніше, ніж наші слова.) Ця жінка кинула тінь на Євангеліє. Якби вона чинила за Словом Божим, шанувала б свого начальника, тоді вона зовсім по-іншому ставилася б і до своєї роботи. Шанувати означає цінувати, коритися, ставитися як до чогось дорогоцінного. Її ставлення і поведінка були б абсолютно іншими, якби вона мала серце, сповнене честі. Тоді вона автоматично виконувала б свою роботу якнайкраще, а в поєднанні зі своєю чесністю ще сильніше привернула б увагу та інтерес до Євангелія.

Усю решту часу нашої розмови з власником компанії я присвятив вибаченню за поведінку цієї жінки. Він слухав мене, але проте було видно, що мої слова не приносили йому великого полегшення. Він сильно постраждав і було дуже важко допомогти йому. Уся наша подальша розмова дуже сильно змінилася.

Через декілька років я розповідав цю історію в одній зі своїх проповідей у церкві. Один із наших фінансових партнерів пізніше почув запис проповіді на диску і відправив запит до нашого служіння. Він попросив інформацію про компанію цього чоловіка і адресу, за якою його можна знайти. У нього було бажання написати вибачний лист і відправити йому чек на вісім тисяч доларів на знак свідоцтва Божої любові.

Я так зрадів проханню нашого партнера, що особисто взявся за справу, щоб знайти постраждалого власника компанії і відшкодувати завданий йому збиток. У процесі пошуків я дізнався, що бізнесмен помер від серцевого нападу півроку тому. Це був черговий удар для мене. Я думав про те, чи почув він мої слова тоді в літаку; хоча, якщо бути чесним, я ніяк не міг знайти підхід до нього, щоб поділитися з ним Євангелієм, настільки сильно закритий був його дух. Я міг тільки сподіватися на те, що інший служитель зустрінеться йому на шляху і достукається до його серця. Досить довго я думав про те, чи знайшов він мир з Богом через Ісуса Христа. Я розумів, що це було б дійсно дивом після того, що накоїла його колишня співробітниця.

Наскільки легше було б поділитися з ним Євангелієм тоді в літаку, якби та жінка вшанувала його і його компанії. Йому було б легко приймати. Як? Дуже просто, він би сказав: «Джоне, я розумію, про що ти кажеш. Мої найкращі працівники були християнами. Зараз у моєму житті повний безлад. Мені потрібен Ісус, Який дасть мені вічне життя. Так, я хочу помолитися з тобою».

З іншого боку, я чув, як невіруючі начальники казали мені, що у своїх співробітниках вони бачать справжнє християнство, не в їх проповідях, а в тому, як проявляється характер Христовий, коли вони потрапляють у різні ситуації, в їх поведінці на роботі. Вони казали, що такі співробітники працюють краще, ніж інші, вони найчесніші і найнадійніші з усіх співробітників, вони ніколи не сперечаються, не скаржаться і не перечать.

Що дає цим працівникам здатність працювати не так, як та жінка? Відповідь проста – страх Господній, який зроджує істинну пошану і повагу в наших серцях до тих, кого Бог любить, про кого піклується.

Попередній запис

Ремонт

У мене є хороший друг. Його звуть Дені. Він пастор великої церкви в місті Аделаїда в Австралії. Минулого року, коли ... Читати далі

Наступний запис

У класі

Упродовж багатьох років я чув безліч історій про те, як вірні своєю поведінкою, вшановуючи або, навпаки, зневажаючи, – тим самим ... Читати далі