1 І я почув гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого! 2 І пішов перший Ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу. 3 А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, і кожна істота жива вмерла в морі. 4 Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела, і сталася кров. 5 І почув я Ангола вод, який говорив: Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! 6 Бо вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того! 7 І я чув, як жертівник говорив: Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої! 8 А Ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І дано йому палити людей огнем. 9 І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім’я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому. 10 А п’ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від болю кусали свої язики, 11 і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, та в учинках своїх не покаялись!
16:1-21 По одному скликаються сім ангелів, щоб вилити сім чаш гніву на світ. На відміну від почерговості семи печаток та семи сурем, коли інтерлюдія відділяє шосте й сьоме нещастя, сім чаш виливаються згори послідовно, без перерви та без полегшення для тих, хто внизу. • Деякі із семи чаш подібні до кар Виходу, що спустошували Єгипет. Скажімо, у появі болячок (16:2, шоста кара, Вих. 9:8-12), у тому, як вода перетворюється на кров (16:3-4, перша кара, Вих. 7:17-21), у запануванні мороку (16:10, дев’ята кара, Вих. 10:21-23), у демонських жабах (16:13, друга кара, Вих. 8:2-6) та в сильному граді (16:21, сьома кара, Вих. 9:18-35) (про подібні зв’язки із сурмами див. примітку до Об. 8:7-11:19).
16:5 Ти є й що Ти був: частина трикратного титулу Бога в 1:4, тут ужитого без елементу майбутнього: «хто приходить» (про значення цього вислову див. примітку до Об. 11:17).
16:6 святих та пророків: замучених у «місті великому», призначеному на знищення (18:24).
16:7 жертівник говорив: на благання мучеників нарешті приходить відповідь, коли Бог відплачує за їхню кров тим, хто їх убив (6:9-11).
16:9 палила людей: грішників опалює сонце, тоді як праведників захищає тінь Божої присутності (7:16); не покаялися: навіть нищівна сила божественних покарань не ставить грішників на коліна й не схиляє їх до того, щоб вони виправилися (16:11).
16:10 престола звірини: престол змія, який він розділяє зі звіриною з моря (13:2). З історичної точки зору, морок, що надходить після цього, може бути пов’язаний зі смертю Нерона, чиє самогубство в червні 68 р. після Р.Х. спричинило значні заворушення в імперії (див. примітку до Об. 13:3).
12 Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат, і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця. 13 І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби, 14 це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога. 15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його! 16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддон. 17 Сьомий же Ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний залунав від небесного храму з престолу, говорячи: Сталося! 18 І сталися блискавки й гуркіт та громи, і сталось велике трясіння землі, якого не було, відколи людина живе на землі… Великий такий землетрус, такий міцний! 19 І місто велике розпалося на три частині, і попадали людські міста… І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву… 20 І зник кожен острів, і не знайдено гір!… 21 І великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покарання градом, бо кара Його була дуже велика!…
16:12 річку велику Ефрат: протікає Месопотамією на схід від Ізраїлю за північною Аравійською пустелею. Вавилонське військо мало перетнути цю ріку, коли наближалося в напрямку Єрусалиму, щоб знищити його в шостому столітті до Р.Х.
16:13 неправдивого пророка: звірина із землі в 13:11.
16:15 Блаженний, хто: третє із семи благословень у книзі Об’явлення (див. примітку до Об. 1:3).
16:16 Армагедон: з івриту означає «гора Мегіддо». Мегіддо – укріплене поселення в центрі Ізраїлю, яке виходило на широку рівнину, що слугувала полем битви в біблійні часи. Об’явлення пророкує іншу битву біля Мегіддо, ту, якій призначено покінчити зі зруйнуванням міста-блудниці (гл. 17-18) та завдати поразки звірині й лжепророку (19:11-21). Зрештою, ця катастрофа дає попередній огляд кінцевої битви між добром та злом, призначеної на кінець часів (20:7-10). • Рівнина Мегіддо викликає спогади про перемогу та поразку. Тут Ізраїль розгромив ханаанян та забезпечив декілька десятиліть миру в часи Суддів (Суд. 5:19-21). Також тут юдейський цар Йосія, попри застереження, утрутився в чужу сутичку, і, як наслідок, загинув на полі битви, що спричинило велику жалобу в Ізраїлі (2Хр. 35:2-25; Зах. 12:11).
16:17-21 Сьома чаша приносить завершальний нищівний удар по грішному Вавилону. Змушене випити її всю, до останньої краплі Божого гніву (16:19), місто зрештою постає розламаним на частини землетрусом (16:18) та прибитим до землі велетенським градом (16:21).
