13 березня – Це сталося одного разу

Хрест – це центральний образ християнства. За словами Фленері О’Конор, він – яскраве свідоцтво того, що світ, «з усіма його жахами, був знайдений Богом гідним, щоб померти за нього». Впродовж страсного тижня я зауважив, що роздумую не стільки над теоретичними обґрунтуваннями спокутування, скільки над його практичним слідством. Коли богослова Карла Барта одного разу спробували «загнати в кут» відносно моменту його «спасіння», Барт відповів: «Це сталося пополудні в 34-му році нашої ери, коли Ісус помер на хресті». Любов завжди знаходить спосіб здолати всі перешкоди заради возз’єднання з коханим – чого б це не було варте.

У той же час, хрест відкриває обмеженість людських досягнень. Понтій Пилат вказав трьома мовама «злочин» Ісуса: «Цар Юдейський», за іронією долі віддавши належне розіграній перед ним пародії на правосуддя. Це був публічний спектакль: найвитонченіші релігійні лідери того часу ополчилися проти невинного, а найславніша система правосуддя ухвалила несправедливий вирок.

Як зауважив Томас Мертон: «Ніхто не бачив Воскресіння. Усі бачили Розп’яття. Кожен і зараз бачить розп’яття. Хрест – усюди». Коли сьогодні ми піддаємося спокусі звернутися за рішенням якнайглибших людських проблем до політики або науки, цей символ протиріччя вказує нам на необхідність зупинитися. Христос показав помилковими богами всі сили і авторитети, якими люди понад усе гордяться, і на яких покладають найбільші надії.

У той же час, хрест виносить на світло несподівану Божу рису: упокорювання. Говорячи словами Павла, Ісус, «бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, алеупокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної». Знедолені та убогі інстинктивно реагують на таке особове ототожнення, як показують зосереджені на хресті проповіді в Аппалачах або базові громади в Латинській Америці. Романістам це також відомо. Так, священне нагадування про смерть Ісуса зробили центральним елементом своїх кращих творів Грем Грін, Джордж Бернанос та Ігнаціо Силоне.

Що б ми про це не говорили, спокутування реалізує один єврейський принцип: простити може тільки той, хто був скривджений. На Голгофі Бог обрав бути скривдженим.

Авторська колонка в журналі «Християнство сьогодні», травень 2009 року

Попередній запис

12 березня – Ніколи не повториться?

Освенцим у наші дні Під час чергової поїздки влітку 2008 року я провів цілий день в ... Читати далі

Наступний запис

14 березня – Бог, Який ховається

Багатостраждальний Йов, Джеймс Тіссо Людське жадання реальної Божої присутності може проявитися майже де завгодно. Проте не ... Читати далі