Чого ми варті без допомоги Духа Святого?

Зішесття Духа Святого, Роберт Ляйнвебер

Свято П’ятидесятниці: Дух Святий наповнив усіх зібраних у світлиці: Божу Мати Марію і Апостолів. Для Церкви це один з найважливіших моментів історії. Апостоли сповнилися Сили цього дня, а вона дозволила їм здолати їхні слабкості і особисті перешкоди, як: страх за своє здоров’я, свободу і життя. Цією Силою вони долали також зовнішні труднощі такі, як: недоброзичливість людей, незнання іноземних мов і інших культур, чужі закони і т. д.

Богослови вважають, що Церква розвивалася еволюційним шляхом і коріння свої має в Христі Ісусі, передвічно народженому від Отця. Проте день П’ятидесятниці вважається для Церкви особливим. Саме цього дня Церква дійсно стала Містичним Тілом Христовим, бо вона сповнилася Духом Божим. Віднині Церква являється Боголюдським організмом, завдяки Духові, Який наповнив Христа, а зараз наповнює також і нас.

  1. Хто ми такі без Духа?

Хто нас об’єднав у Церкву? От і відповідь – зробив це Христос, Який стражданням, смертю і воскресінням Своїм відкрив усім людям остаточну волю Отця стосовно нас. Бог бажає, щоб ми спаслися, і спасіння вже сталося в Ісусі Христі. Є, проте, різниця між людиною, яка лише почула про спасіння, і людиною, яка почувши слово Благої Вісті навернулася, ставши учнем і проповідником. Чи пам’ятаєте притчу про сіяча? Зерно падало і на скелю, і на дорогу, на неродючий ґрунт, але в кінці частина насіння потрапила в ґрунт хороший і принесла багато плоду.

У світі багато людей, які вважали, що після Вознесіння Господнього вся ініціатива в справі спасіння перейшла на бік людей. Їм здається, що людина вирішує про те чи прийняти їй спасіння, чи ні. Частково так воно і відбувається, але не до кінця. На практиці ж люди не в змозі визнати Христа своїм Господом без особливого натхнення, без благодаті. Про це ми дізнаємося з Першого Послання до Коринф’ян.

Раз благодать потрібна для спасіння, так само необхідний Той, Хто її подає. Ісус сьогодні посилає нам Його від Отця, щоб Він рясно наповнив усіх, хто прагне благодаті. Дух Святий доповнює справу Ісуса. Багатьох людей, які володіють різними даруваннями, талантами, але також і недоліками, об’єднує в Єдине Тіло Христове – Святу Церкву, яка для всього світу є знаменням і свідком про спасіння, для Бога ж вона є присвяченою Йому улюбленою Нареченою.

  1. Непорочна Блудниця

У середні віки богослови знали наступне визначення Церкви: “Ecclesіa est casta meretrіx”. Переклад цього речення багато кому здасться вульгарним і несумісним, але, запевняю вас, він істинний і вірний. Означає він: “Церква є Непорочна Блудниця”. Як боголюдське явище Церква одночасно свята і грішна, хоча святість розлита в Церкві набагато щедріше, бо Той, Хто нас освячує, набагато перевищує все Своєю святістю – Дух Істини, посланий нам Ісусом Христом від Отця.

І якщо іноді нас бентежать гріховні вчинки простих християн, а особливо кліриків Церкви, тоді ми повинні пам’ятати про Духа Святого, Якого послав нам Отець. Він навчить нас всякому добру. Він благодать дарує віруючим. Він зміцнює силу нашого свідоцтва. Якщо, читаючи Символ Віри, кажемо: “Вірую в єдину, святу і апостольську Церкву”, то маємо на увазі цей боголюдський організм, який є знаменням спасіння для всього світу.

І якщо ми називаємося “святими”, то святість наша не від нас походить, але з досконалості того Духа, Який живе в нас. Це Він дозволяє Церкві бути таким різноманітним тілом, об’єднаним “під главою Христом” (Еф 1:10).

Дух Святий животворить усе. Якщо можна Його порівняти з якимсь явищем, властивим нам, то Він являється для Церкви тим, чим є душа для тіла. І як душа прагне до того, щоб виразити себе і зв’язатися з іншими особами за допомогою тіла, так і Дух Святий шукає способи, щоб за допомогою Церкви явити Себе світу, показати йому Свою присутність і запросити до участі в Його святості.

Святий Дух очищає все те, що в Церкві грішне, і діє дуже успішно. Успіху досягає абсолютно по-іншому, ніж ми. Люди кажуть, що вони “борються” із злом, “знищують” зло, хоч знищення зла перевершує наші можливості, бо зло – це не буття, а навпаки – його брак. Зло це неначе “дірка”, яку потрібно заповнити добром, якщо хочемо, щоб воно зникло з лиця землі. Саме так діє Святий Дух. Грішну людину Він покриває безліччю благодаті, яка дається кожному, хто набереться достатнього упокорювання, щоб її прийняти. Саме упокорювання нам часто бракує. Ми звикли завжди сподіватися на себе. Навіть Богу не віримо, якщо Він хоче дати нам щось даром.

Сподіваюся, що правота середньовічних богословів стала для вас, браття і сестри, очевидною. Церква – це, дійсно “непорочна Блудниця”. І правий був апостол Павло, кажучи, що “коли примножився гріх, стало більше благодаті” (Рим. 5:20). Саме так діє Дух Святий, Який добром заповнює всякий брак у Містичному Тілі Христовому.

  1. Божественний мир

Найбільший дар Духа – це мир. Тут мається на увазі не мир у людському розумінні цього слова, як життя без агресії, або зовсім без страждань. Божий мир не настільки звільняє від небезпек світу цього, скільки дає людині зрозуміти, що вона – не від світу цього. Мир існує неначе “поряд” з нами. Ми живемо у світі цьому, але він не є нашою батьківщиною. Існуємо, неначе підвішені між “в” і “зовні”. Реальність, про яку вчить нас Дух Святий, для членів Церкви має бути набагато реальніше за землю, яку маємо під ногами. Пройдуть небо і земля, але Царство, принесене нам Христом, не пройде довіку. Чи віриш у це?

Коли ми приймаємо Духа Святого, Він робить з нас нове творіння. Ми вже не від світу цього. Чи пам’ятаєте, що нам сказав Христос? “Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть” (Мф. 9:17).

Саме те відбувається з тими, хто народився з води і Духа Святого, коли вони намагаються жити за законами світу цього. Якщо ти від Бога, то не можна тобі розтратити себе в тому, що від світу. Не погоджуйся на все, що світ від тебе хоче і пропонує тобі як добро. Ти – нове створіння, нова людина, ти вдягнувся в Христа. Світ не може тобі запропонувати жодного блага, бо “бо минає образ світу цього” (1 Кор. 7:31).

Живи ж за Духом, якого ти прийняв. Слухай Його натхнення. Він знає, куди і як нас вести. Він безпомилково веде нас до Отця, бо Він є Любов Отця до Сина і до людей. Слухайся Його, як кращого з Учителів. Нехай Він веде тебе, куди Сам вважає за потрібне.

За матеріалами сайту http://www.katolik.ru

Попередній запис

Про людську гідність

П'ятидесятниця, Кріс Хігем У свято П’ятидесятниці ми згадуємо зішесття на апостолів Святого Духа, Який вічно перебуває ... Читати далі