Він говоритиме, що він – юдейський месія й Бог та буде домагатися для себе Божої честі
1) Буде поводитися, наче кіт, що, виходячи на лови, ступає обережно й потихеньку, причаюється, а опісля, коли вже є певний щодо своєї здобичі, раптово кидається на неї, впиває в свою жертву кігті й роздирає її зубами. Подібно, кажемо, буде поводитися також антихрист. Спочатку, наче той хитрий вуж у раю, намагатиметься здобути для себе передусім довір’я й серця простодушних людей. Тому «спочатку він буде прихильний, ввічливий щодо всіх людей та проявлятиме милосердя щодо вбогих. Не любитиме багатств, а все золото й срібло роздаватиме нуждарям. Буде миролюбний і коли побачить, що двоє завело суперечку, намагатиметься помирити їх між собою. Буде стриманий, а неморальність і подружню невірність осудить. Ненавидітиме всяку несправедливість, а тих, що порушують чужу славу, навіть не схоче слухати. Не стерпить ідолопоклонства й проявлятиме велику пошану щодо св. Письма… Священиків буде шанувати й віддаватиме належну честь святиням. А чинитиме те все зі злобною хитрістю, щоб потягнути людей за собою» (св. Методій. Di. Lutzenburg. Глава 14).
Св. Анзельм твердить: «Антихрист своєю великою щедрістю й співчуттям прихилить до себе серця юдеїв, так що вони на всіх кінцях землі будуть величати його, як півбога». З сумним на вигляд лицем він буде нарікати перед юдеями, який-то тепер зіпсутий світ і говоритиме, що вже настала остання пора для того, щоб Господь покликав такого царя, що був би здатний привести світ знову до правдивої служби Богові. Перед усіма людьми антихрист підноситиме руки вгору й благатиме Бога, щоб Він скоро послав такого царя, що звільнить нещасних людей від гніту їхніх тиранів і привернув би увесь світ до стану колишньої щасливості (Malvenda).
І тоді говоритимуть юдеї між собою: «У цілій «нашій вірі» не знайдеш такого доброго, такого справедливого й такого мудрого чоловіка, як він. Він один є в силі визволити нас із усякої нужди». Вони відбуватимуть спільні прилюдні з’їзди й на них ухвалять жертвувати йому царський вінець. Однак антихрист буде відкидати це достоїнство, але тільки для того, щоб його ще більше просили. (Так твердять: св. Іполіт і св. Єфрем). Після того представники інших народів: магометани й християни, приходитимуть також до нього й проситимуть, чи не захотів би він стати володарем їхніх народів. Нарешті представники юдеїв і різних інших (неюдейських) народів принесуть йому дорогоцінний царський вінець і царську одежу. Вони одягнуть його в це, на голову накладуть царський вінець, у руки подадуть скіпетр і проголосять, що добровільно обирають його царем (Malvenda).
Першою чинністю того новообраного царя буде – зібрати якнайбільше готового до боротьби війська, подбати про зброю й наповнити живністю військові склади. Не без впливу диявола зголоситься на його службу відразу надзвичайно велика кількість вояків.
Св. Єронім і інші св. Отці кажуть, що антихрист матиме спочатку свою столицю у Вавилоні. Там виставить для себе величаву царську палату. Дуже багато юдеїв, що живуть розсіяні по світі, миттю переселяться до Вавилону. Державні володарі, почувши про коронацію юдейського царя й про заснування нового царства, усміхнуться й навіть не будуть зважати на той «малий ріг» (Дан. 7:8). Суміжні народи, що терпітимуть тиранський гніт у своїх державах, вишлють до антихриста послів, щоб він велів звільнити їх від їхніх тиранів. Антихрист відповість тим послам, що він саме й прийшов для того, щоб дати їм свободу й привести увесь світ до справедливості й до служіння Богові (Lutzb, гл. 14).
2) Через якийсь час антихрист представлятиме себе юдейським месією. Св. Отці одноголосно твердять, що юдеї приймуть антихриста як месію й будуть його вважати месією. Отже, вони будуть першими, що повірять у нього. Вони, що колись відкинули правдивого Месію й не повірили в правду, тепер віритимуть фальшивому пророкові, антихристові. Його саме мав, мабуть, Божественний Спаситель на думці, коли докоряв юдеям: «Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви» (Ів. 5:43). Між іншим, св. Іриней говорить, що антихрист так зведе юдеїв, що вони будуть молитися до нього. Зі Святого Письма випливає, що антихрист намагатиметься довести їм, що саме він є обіцяний Відкупитель; на їхнє бажання він чинитиме багато сповидних «чудес» на доказ свого «божественного посланництва» і запевнятиме юдеїв, що він прийшов для того, щоб зібрати разом увесь єврейський народ, розсіяний між поганами («ґоями») (Преп. Гольцгавзер).
Оскільки, на основі месіянських пророцтв, осередком світового месіянського царства має бути, як цього очікують юдеї, Єрусалим, то антихрист прямуватиме до того, щоб заволодіти Єрусалимом, і справді заволодіє ним. До Єрусалиму він перенесе свою столицю й через те намагатиметься довести юдеям, що він є справді Месія. Єрусалим приверне до колишньої світлості. Тоді юдеї звідусіль вертатимуться масово до своєї колишньої батьківщини Палестини, яка покриється знову квітучими містами й селами, буйними левадами й розкішними садами. Багатства й величність так розповсюджуватимуться, що на Палестину всі звернуть свої очі (Геллє). Тоді сповняться передбачення пророка Ісаї: «І згромадить вигнанців Ізраїля, і розпорошення Юди збере з чотирьох країв світу» (Іс. 11:12). Також сповниться пророцтво Єзекіїля: «І візьму вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу вас до вашої землі» (Єз. 36:24). (З того бачимо, що антихрист буде, проти своєї волі, засобом для проведення Божих намірів. (Примітка перекладача).
Антихрист удаватиме також Бога. «Виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме» (2Сол. 2:3,4). «І буде робити той цар за своїм уподобанням, і підійметься, і повищиться понад усякого бога, і на Бога богів говоритиме дивні речі, і матиме успіх, аж поки не довершиться гнів, бо виконається те, що було вирішене» (Дан. 11:36). «Він назве себе Богом і буде говорити, що він – Бог усіх богів, і накаже, щоб усі шанували його як правдивого Бога» (св. Золот. 40 гоміл. до св. Ів.). «Віру в своє божество вимушуватиме силою й погрозою смерті» (св. Гільдеґарда).
Антихрист буде богохульником. «І він буде говорити слова проти Всевишнього» (Дан. 7:25; див. також: Дан. 7:8; 7:20; Об. 13:5-6). «І отворив свої уста на хулу проти Бога, щоб хулити Його ім’я та Його житло й церкви, й там, на дорогоцінних престолах, буде знаходитися образ антихриста» (Com. a Lapide, ad II Thess. 2). Те саме вчинять у колишніх християнських церквах. Перед тим образом будуть скрізь клякати, прихильники антихриста будуть приносити перед ним кадило й молитися до нього. А образ буде час від часу малими словами хвалити присутніх за їхню побожність, благословити їх та обіцяти всяке добро на цьому й тому світі. Подібні явища бачили також колись деякі погани (Sebast. Barrad 3, In Evang. 9, 7). Тоді сповняться слова пророка Даниїла: «І на святиню прийде гидота спустошення» (Дан. 9:27). Про цю «гидоту спустошення в святому місці» говорив також Христос Спаситель (Мт. 24:15). Тоді настане такий страшний час, що відпадуть від Христа навіть вибрані, якщо б Господь, у надмірному Своєму милосерді, не поклав би кінця пануванню антихриста.
3) Антихрист вишле в світ своїх апостолів, щоб вони проповідували його божество. Ті апостоли вчитимуть, що християнська віра є фальшива, а Христос – це не Месія, а великий ошуканець. Христові засоби ласки (Служба Божа, св. Тайни) – це засоби, за словами тих апостолів, чисто диявольської вигадки. А правдивий Месія й Спаситель світу, що його передбачив Мойсей і пророки, – це теперішній юдейський цар в Єрусалимі. Він є чоловіком, що став Богом, отже, є одночасно і чоловіком, і Богом. Юдейську релігію будуть ті апостоли хвалити понад усі інші релігії й залюбки будуть посилатися на приписи Мойсея й на Талмуд та будуть домагатися від усіх, щоб було збережено обрізання й святкування суботи. Хто не повірить в антихриста й не віддасть йому Божої честі, того чекають невимовні муки й люта смерть (Lutzb., гл. 24, 27 і 29). Св. Іполіт каже, що апостоли антихриста не спочинуть, аж поки християни не заявлять, що відрікаються: Христа, св. хрещення й знака св. хреста. (De consum. saeculi). Подібно висловлюються: св. Августин (De civ. Dei 8) і св. Єронім (In Dan. 11).
Оскільки Христос наділив Своїх Апостолів владою лікувати недужих, воскрешати мертвих, очищати прокажених і виганяти бісів (Мт. 10:8), так і антихрист дасть владу своїм апостолам чинити подібні дива, які він сам буде творити (Lutzb. гл. 24). З тих чудес дивуватимуться навіть наймудріші люди (св. Беларміно). Також і кати, що мучитимуть люто християн, одночасно будуть чинити різні сповидні «чуда-дива» (той же святий). Задумуючись над цим, звертається з болем серця св. Григорій Великий: «Що за страшний досвід для людського серця! Гляди: ось мученик серед страшних болів віддає своє життя й при цьому мусить дивитися, як його кат чинить чуда!» (Moral. 32, 12). Часто зможуть творити такі «чуда» навіть звичайні прихильники антихриста, а між християнами не буде ні одного, хто був би наділений ласкою вчинити чудо (св. Григорій Великий).
Навіть мертвих воскрешати будуть апостоли антихриста: «Вони підуть на кладовище, й ставши на якімсь гробі, будуть молитися до антихриста. Опісля накажуть їм в ім’я антихриста, щоб небіжчик, тіло якого лежить у тому гробі, воскрес із мертвих, і миттю поверхня гробу почне трястися, а земля почне так скоро розтріскуватися, наче б гробарі розкидали її, і появиться з гробу людина, гарна з лиця, зовсім свіжа й здорова, що мило поздоровить присутніх і почне голосно хвалити антихриста. Воскреслий буде опісля перебувати з людьми, їсти з ними й пити та заохочувати їх, щоб вони прийняли науку антихриста». Ось що твердить Корнилій а Ляпіде, св. Іриней і св. Беларміно. Подібне передбачали також сибіллінські книги.
Але справа з тим воскресінням мертвих не буде тільки диявольською справою. З гробу підноситиметься сам диявол, він буде обманювати людей. Засліплені чудами, що їх чинитимуть апостоли антихриста для зміцнення своєї науки, багато християн прийде до них, покірно прохаючи про прийняття до юдейської віри. Про це ясно сказав Христос: «Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних» (Мт. 24:24).
Однак між Христовими Апостолами і апостолами антихриста буде дуже велика різниця. Напр., Христові Апостоли, проповідуючи св. Євангелію, мусили витерпіти чимало прикростей і матеріальних нестатків, а апостолам антихриста не буде нічого бракувати: грошей та різних земних благ матимуть вони достатньо й наділятимуть ними тих, що приймуть їхню науку (св. Анзельм). Христові Апостоли вели справді святе життя на взірець свого Божественного Вчителя, але антихристові апостоли тільки вдаватимуть святе життя та в очі такі будуть приємні, неначе б були ангелами, що прилетіли з неба (Lutzb. гл. 28). Всі намагання антихриста та його апостолів будуть звернені не на добро людських душ, а на те, щоб здобути собі в людей розголос і пошану (св. І. Дамаск. De fide orth. 4, 27). Вони залюбки будуть посилатися на те, що антихрист – це всесвітній цар, і саме тому на ньому сповнялися слова св. Письма: «І він запанує від моря до моря, і від Ріки (Євфрату) аж до кінців землі!… і впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи» (Пс. 72:8,11). Антихристові протиставлятимуть Ісуса з Назарету, що не мав ніякого царства, яке простягалось би від Йордану аж до кінців землі, навіть не мав де голови прихилити! Також використовуватимуть вони проти Христа цю обставину, що Він передбачив, щоправда, збурення Єрусалиму (Мт. 24:2), але ніяк не передбачив, що Єрусалим буде відбудований (Lutzb., гл. 25). Антихристові апостоли зуміють так промовляти, що слухачі будуть переконані, що ще ніхто так гарно не проповідував Божого слова.
Хоч ті апостоли надзвичайно будуть хвалити й величати заповіді, що їх Господь дав через Мойсея, все ж таки вони дозволять своїм прихильникам багато дечого такого, що противиться тим Божим заповідям. Напр., вони дозволять гріх нечистоти: мужчинам дозволять одружуватися зі стількома жінками, скільки забажає їхня душа, а жінкам дозволять покидати самовільно своїх чоловіків і жити з іншими мужчинами (вільна любов!). Дозволять також грабувати в християн їхнє майно, а їх самих убивати. Тому всі неморальні й ласі на чуже добро люди негайно пристануть до апостолів антихриста.
Якщо люди були б розумні, то мусили б відразу пізнати, що мають справу з фальшивими пророками. Але, на жаль, мало є людей, справді проникливих, і тому люди легко йдуть за намовами всяких диявольських прислужників.
