Несення хреста

У Страсний тиждень часто згадують наступні Христові слова: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34), – маючи на увазі, що слідування за Христом, іменування себе християнином, несе в собі певні скорботи (їх у звичайному житті і так вистачає, так що цьому факту не сильно слід жахатися), які треба з покорою нести. У цьому упокорюванні людина набуває мудрості, бо сам факт прийняття життєвих негараздів вже є проявом здорового глузду, а от відкидання – суцільна дурість, щоб там, хто не казав.

Як приклад, дуже поширена життєва ситуація: багато літніх людей не хочуть приймати свою старість. У цьому випадку вони починають скаржитися усім оточуючим на погане почуття, на вікові проблеми, або ж намагаються усіма силами виглядати молодшими, тим самим ігноруючи біблійний заклик: «Піклування про плоть не обертайте на похоті» (Рим. 13:14), коли бажання здаватися собі молодим (а не оточенню), стає центром і сенсом всього життя. Ну, а несення хреста старості, як можна здогадатися, полягає в наступному: упокорено, без зайвих скарг, приймати вікові проблеми, допомагати ближнім у перенесенні їхніх власних скорбот, чекати смерті не як забуття, а як переходу в інший, кращий світ, де не буде хвороб, втоми, старості, і де, саме головне, буде наша зустріч з Богом – Джерелом невимовного блаженства та вічної радості.

Але саме парадоксально, що в такому несенні хреста, коли ми часом забуваємо про власні проблеми заради допомоги ближнім, ми допомагаємо безпосередньо Богові, як допоміг Йому, сам того не відаючи, Симон Киринеянин, коли його заставили нести хрест Христовий (Мк. 15:21).

Часто, як із Симоном, це відбувається всупереч нашій волі, але якщо ми приймаємо цей життєвий тягар, цей хрест, ми самі того не відаючи, допомагаємо Господові. Виявляється, ніщо просто так не відбувається в нашому житті, головне – хотіти це побачити і відгукнутися на цей заклик.

Про це ще провіщав апостол Павло майже 2000 років тому: «Зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння; тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням. Усе робіть без нарікання й сумніву, щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі» (Флп. 2:12-15).

Редакція сайту


Ваш коментар: