Розділ 27:45-66 – Смерть і поховання Ісуса

27:45-56 – Смерть Ісуса

Матвій не описує деталей страждань і смерти Ісуса, але зосереджується на описі подій, що відбуваються навколо Нього, проводячи багато біблійних паралелей, щоб привести читача до розуміння важливости тих подій. Починаючи з полудня до близько третьої години дня «темрява сталась по цілій землі». Якою б не була природна причина темряви, насправді ми можемо вбачати в цьому явищі знак Божого суду. Ісус уже говорив апокаліптичною мовою символів про те, що сонце затьмиться і місяць не дасть більше свого відблиску на знак приходу Сина Людського з потугою та славою великою (24:29). Ці його пророчі слова вже збулися. Наприкінці часу темряви Ісус скрикнув міцним голосом слова, що є на початку Пс. 22, – слова вмираючого праведника, який пізніше отримує Боже оправдання й буде прославлений (вв. 22-31). Отже, вигук Ісуса не є вираженням відчаю чи браком віри, натомість він є підтвердженням Його розуміння ролі страждаючого Отрока, чия смерть стане тріюмфом, бо здобуде прощення гріхів. Почувши, як Ісус промовив єврейською мовою Еli («Боже Мій»), люди, що стояли поряд, насмішливо роблять висновок, що він кличе Іллю (що означає – «Мій Бог YHWH»), повернення якого всі очікували, тому що він мав приготувати прихід Месії (див. 17:3,10-13). Подаючи «оцет», змішаний із гіркими травами, один із них, можливо, вчинив це з добрим наміром, щоб полегшити Ісусові страждання (пор. Пс. 69:21).

Перш ніж віддати духа Богові, Ісус скрикує сильним голосом, що нагадує нам взивання стражденного праведника (Пс. 22:5,24). Крім того, що Матвій описує, як роздерлася надвоє завіса Храму, лише він один з усіх євангелистів показує негайні наслідки смерти Ісуса у вв. 51-53. Він не пояснює їхнього значення, але робить натяк на їхню богословську значущість. Зах. 14:4-5 містить опис могутнього повернення Господа Бога до Єрусалима «і з Ним усіх святих» перед тим, як установити Божий порядок; коли гора Оливна розколеться надвоє, люди будуть рятуватися втечею, як від землетрусу. Тут присутній подібний алгоритм: завіса Храму роздерта надвоє згори донизу, земля здригається, як від землетрусу (в. 54), і святі воскресають та входять у святе місто. Тут єдиний раз Матвій вживає слово «святі», термін, що має витоки з Іс. 62:12 і повторюється в Дан. 7:18-27 та 1Енох 51, 2-4. Віра у воскресення знайшла своє вираження в Іс. 26:19 та Дан. 12:2, і його часто асоціювали з приходом Месії, коли всі праведні будуть оправдані. Матвій, таким чином, вказує читачеві на воскресення, коли Син Людський буде сидіти на престолі слави. Кульмінація настає, коли язичники, сотник та його підлеглі визнають своїм вигуком: «Він був справді Син Божий!» (в. 54). Як сторонні глядачі, вони роблять такий висновок просто на підставі тих подій, свідками яких стали, так само як раніше це робили учні (пор. 14:33). Сукупність чудесних явищ, що відбуваються навколо смерти Ісуса, вказують на Його неминуче воскресення, що є виконанням попередніх одкровень, які Матвій описав у подіях хрещення та преображення Ісуса (Мт. 3:17; Мт. 17:5). Усе це сприяє тому, що язичник демонструє віру, стверджуючи, що через смерть Ісуса Божа місія була виконана і царство Боже наблизилось.

«Було там багато й жінок… з Галілеї», які стали свідками цих подій. Вони також були послідовницями Ісуса і служили Йому з тих пір, відколи Він розпочав Своє служіння (20:28). Автор приділяє особливу увагу іменам трьох жінок: «Марія Магдалина» вперше згадана в цьому фрагменті в Євангелії від Матвія, а Лука (8:2) говорить, що Ісус вигнав з неї нечистих духів. «Марія, мати Якова й Йосипа» – це, мабуть, та сама Марія, про яку йдеться в 13:55. У 27:61 та 28:1 про неї сказано як про «іншу Марію». Той факт, що лише ці дві Марії згадані як дві жінки, що йдуть пересвідчитись, куди забрали Ісусове тіло, і повертаються до могили в неділю, доводить, що вони були дуже близькими до Ісуса. Третя жінка – «мати синів Зеведеєвих», згадана раніше (20:20).

27:57-61 – Поховання Ісуса

Згідно з девтерономістичним законом (Втор. 21:22-23), «повішеного на дереві» потрібно було поховати до настання ночі. Йосип, «муж багатий із Ариматеї», просить тіло Ісуса, щоб достойно Його поховати. Йосип описаний як «учень Ісуса» в багатьох місцях (Мр. 15:43; Лк. 23:50); він згаданий як член синедріона, що не погодився з рішенням, записаним у Мт. 27:1. Пилат без вагань погоджується; він також переконаний у тому, що Ісус не вчинив жодної провини. Тому Йосип, отримавши дозвіл, шанобливо загорнув тіло в чисте полотно й «поклав його в гробі новому своїм». У ті часи багато заможних людей мали власну гробницю, вирубану у вапнякових скелях неподалік від Єрусалима; вони хотіли бути там похованими, щоб таким чином очікувати свого воскресення з приходом Месії. Великий камінь – це, як правило, важкий круглий вапняковий валун, який прикочували, щоб наглухо закрити вхід до печери. Обидві Марії спостерігають за усіма тими діями, щоб точно знати, де поховано Ісуса.

27:62-66 – Сторожа біля гробниці

Лише в Євангелії від Матвія йдеться про забезпечення сторожі біля гробниці. Він переймається тим, щоб відповісти на чутки, які поширювали єврейські провідники про те, що учні Ісуса викрали Його тіло і що воскресення було фальшивим. Первосвященики та фарисеї були опонентами в багатьох питаннях, але вони одностайні, коли йдеться про смерть Ісуса (пор. 21:45), тому в суботу вони приходять до Пилата. Вони дуже занепокоєні тим, що Ісус сказав, що воскресне через три дні, як про це свідчила історія Йони, тому хочуть переконатися, що учні не введуть їх в оману, стверджуючи, що Христос воскрес. Тому фарисеї та книжники звертаються до Пилата з проханням зробити щось, аби попередити унеможливити учнів. Пилат відряджає чоту вояків стерегти гробницю, але відповідальність за забезпечення гробниці, за те, щоб вона була надійно запечатана, він покладає на прохачів. Тому в суботу вони йдуть і запечатують гробницю офіційними печатками та виставляють біля неї сторожу.

Попередній запис

Розділ 27:11-44 – Ісус перед Пилатом, Розп’яття

27:11-31 – Ісус перед Пилатом Цю процедуру важко було назвати судом. Незважаючи на те що синедріон засудив Ісуса за богохульство, ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 28:1-20 – Воскресення Ісуса та майбутнє

Оскільки субота скінчувалася при заході сонця, одразу ж наступив перший день тижня. Тому ще на світанку дві Марії прийшли «побачити ... Читати далі