Розділ 24:29-25:46 – Прихід Сина Людського та суд над народами

24:29-35 – Прихід Сина Людського

Слово «зараз» підкреслює неочікувані обставини приходу Сина Людського, що застане людей зненацька. Фраза «по скорботі тих днів» свідчить про всі поневіряння, які вірні Господу мають пройти до кінця часів. Ісус використовує метафоричну мову, запозичену особливо з Іс. 13:10,13 та 34:4 (пор. також Йоіл. 2:10; 3:15; Ам. 8:9), щоб показати, що прихід Сина Людського буде означати настання суду. Постійна напруга навколо теми про суд над Єрусалимом та страшний суд тут підтримується навмисне. «На небі з’явиться знак Сина Людського» – це сигнал для всіх вірних зібратися (пор. Іс. 11:10-12). Фраза «заголосять всі земні племена» перегукується із Зах. 12:10-14, де сказано про родини політичних та релігійних лідерів Єрусалима, які скорботно ридають на знак покаяння за те, що вони зробили тому, «якого прокололи». Мовні засоби Дан. 7:13-14 використано для опису Сина Людського, «що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою». Ісус збирає всіх вірних, щоб вони виконали своє призначення у світі, і з Його приходом в образі Сина Людського сини Ізраїля разом із язичниками – всі об’єднаються в Божій присутності. Надзвичайно образні мовні засоби вжито в цих віршах, щоб передати всю правду про неминучий суд і оправдання, який здійснюватиме Син Людський від імени Господа. Це покоління побачить суд над Єрусалимом, так само, як і кожне покоління буде піддане суду Сина Людського, тому що Божа справедливість та спасення остаточно сповняться (Іс. 40:8; 54:10).

24:36-51 – Потрібно бути постійно на сторожі

Ісус навмисно неоднозначно відповідає на запитання Своїх учнів (в. 30), уживаючи мовні засоби, щоб передати апокаліптичний символізм, який переводить їхні запитання з людського виміру в Божий. Це залишає учнів із відчуттям неминучої кризи й невизначености щодо відповіді, коли ж це все має відбутися. Таким чином Ісус підводить їх до настанови про те, як їм жити, поки не настануть останні часи. Прихід Сина Людського як Судді в останній час відтепер є серцевиною цієї настанови. Лише один Отець (пор. 11:27) знає день та годину Його приходу (пор. Зах. 14:7). Потоп за часів Ноя (Бут. 6-8) у всі часи був ілюстрацією того, як має чинитися суд над безбожниками й порятунок вірних (напр., Іс. 54:9; 1Енох 54, 7-10; 66; 67). Отже, учні, знаючи, що час суду перебуває в Божих руках, живуть праведно, постійно готові до приходу Сина Людського. У кінці часів буде відбуватися несподіване й остаточне розділення праведників та грішників, і це проілюстровано двома графічними картинками. Ті, кого «візьмуть», уособлюють «вибраних» (в. 31). Метафора злодійського проникнення в будинок (буквально «прокопується» крізь глинобитні стіни) наголошує про те, що ніхто не знає, коли відбудеться рarousiа, а тому основне завдання – бути насторожі. Притча у вв. 45-51 протиставляє вірного та мудрого слугу злому слузі. Фраза «бути поставленим над цілім маєтком», щоб давати раду усім ділам господаря, означає взяти відповідальність, щоб бути вірним учасником царства, являти собою Отця, піклуючись і виявляючи співчуття до інших. Син Людський може прийти раніше, ніж очікувано, але вірні, що живуть як діти небесного Отця, завжди будуть напоготові.

25:1-13 – Притча про десять дів

Усі десять дів причетні до царства. П’ять із них були досить нерозумні і не приготувалися. Каганці (лампи) символізують людей, що належать до царства та своїми життями поширюють світло для інших. Наречений – це Син Людський, як у 22:1-14 та 9:15. Весільний бенкет тут – це святкування приходу царства: цього разу – довершення шлюбу. Думка про те, що молодий забарився, також підкреслена в 24:48 та 25:19 як корекція очікувань учнів, тому що вони сподівалися на близьке повернення Христа. Коли опівночі нарешті оголошено прихід нареченого, нерозумні діви не готові (пор. Пр. 13:9; Йов. 18:5). Їхнє прохання позичити оливи, якої мудрі діви мали з запасом, категорично відхилене, тому що ніхто не може покладатися на вірність іншого. Наречений бере з собою тих, хто виконав свою місію, і двері зачиняються, що демонструє відчуття незворотної дії. Нерозумні діви повертаються занадто пізно, благаючи: «Пане, пане», а у відповідь чують: «Не знаю я вас», що нагадує нам 7:21-23. Відповідь нареченого свідчить, що нерозумні діви ототожнені з тими, хто перебуває в спільноті вірних, але робить недостатньо для того, щоб дійсно виконати своє призначення, і тому виявляється неготовим. «Тож пильнуйте» є попередженням залишатися постійно вірним і присвячувати себе відносинам із Отцем у царстві.

25:14-30 – Притча про таланти

Ця притча показує, що бути готовим означає отримати розуміння про те, як правильно користатися тим, що дав Бог. Син Людський незабаром покине Своїх учнів, на яких покладена місія, розпочата Ісусом. Кожному дається відповідальність згідно з його здібностями. Талант – це дуже велика грошова одиниця, еквівалент шести тисяч динаріїв (один динарій становив денний заробіток звичайного робітника). Але чим більше здібностей, тим більшою є відповідальність. Двоє слуг подвоюють те, що вони отримали, а третій лише сховав талант, щоб зберегти його до повернення господаря. Усім дано достатньо часу, щоб вони могли з користю використати ресурси, які отримали. У день обрахунку перші двоє слуг, навіть якщо вони отримали різну кількість фінансів згідно з їхніми можливостями, однаково отримують схвалення, і їм обом довірена більша відповідальність та пошана. Обидва вони входять у присутність Божої любови. Третій слуга виправдовує свою бездіяльність і скаржиться, що його господар має занадто високі сподівання. Господар відповідає, що проста дія – віддати гроші торгівцям — допомогла б забрати своє з відсотками. Слуга виявився безвідповідальним, тому господар забирає в нього те, що він мав, та віддає іншому, а самого слугу виганяє (пор. 8:12).

25:31-46 – Суд над народами

Тут тема загального суду досягає кульмінації, оскільки в цьому фрагменті йдеться про критерії, на основі яких прийматиметься судове рішення. Таланти, які господар давав слугам, – це любов і співчуття та життя за подвійною заповіддю (22:34-40), що ґрунтується на безмежній любові й благодаті, що їх ми отримуємо від Отця. У притчах Еноха Син Людський розглянутий насамперед як суддя, що прийде судити грішників і буде перебувати з праведниками та обраними. Він зазвичай змальований як «Той, хто возсідає на престолі слави» (1Енох 45, 3; 55, 4; 61, 8; 62, 5; 69, 29), що його поставив Бог, щоб він вершив суд від імени Бога (пор. 61, 8; 62, 2-6). Обидва ці образи беруть початок у Дан. 7:13-14 та Іс. 53:7-11. Остаточний суд прийде лише після того, як Добра Новина про царство буде проголошена всім народам (24:14; 28:19; пор. Іс. 42:6; 49:6). Саме на основі ставлення людей до Доброї Новини відбуватиметься суд над ними. У СЗ термін «козли» характеризував проводирів, які гнобили та завдавали шкоди вівцям, Божому народові (Єз. 34:17-19).

Син Людський є царем (в. 34), оскільки Бог посадив Його на престол слави як Свого представника для всіх народів (пор. 13:41; 16:28; 21:5 [= Зах. 9:9]). Фраза «Благословенні Мого Отця» свідчить про те, що це і є царство Боже, до якого ці люди були покликані. Акти любови та співчуття, про які йшлося раніше, є відголоском поради, яку знаходимо в Іс. 58:6-11; вони є відповіддю праведних на любов свого Отця. Матеріяльний та духовний виміри завжди перетинаються. Питання про праведність лише підкреслює спонтанність їхніх дій, які вони виконують невимушено, як діти Небесного Отця (5:43-48). Чотири рази автор говорить про дії співчуття, як про найвиразніші приклади відданости в союзі, що виконуються без жодної дискримінації. Однак зробити добре «одному з найменших братів Моїх» означає, що дитина Божа робить це для самого Ісуса (пор. 12:48-50). Співчутливого ставлення заслуговують люди найширшого кола. Оскільки будь-хто є відображенням Небесного Отця, Який посилає дощ і сонячне світло праведникам і грішникам (5:43-48). Лише добрими вчинками вірні свідчать про царство та спонукають грішників одізватись на любов Отця Небесного. Прокляті будуть вкинуті «у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (пор. 5:22; 13:42,50; 18:8,9), адже вони не справилися з місією бути слугами й служити іншим (20:26-28; пор. Іс. 61:6).

Попередній запис

Розділ 24:1-28 – Пророцтво про зруйнування Храму й лиха перед кінцем світу

Із цього моменту Ісус починає готувати учнів до подальших подій. Неминуче зруйнування Єрусалима та Храму, що стає метафорою про Страшний ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 26:1-16 – Змова про вбивство Ісуса, пропозиція зради

Ісус прийшов до Єрусалима на празник Пасхи, щоб постраждати та померти в імені Ізраїля як Отрок/Син Людський задля відкуплення від ... Читати далі