Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли.
Трагікомічним є те, що люди знали про прихід Іллі та очікували на нього з великою надією, але коли він справді прийшов – не впізнали його.
Ця історія любить повторюватися: чекаємо на любов або щастя, а коли приходить – не впізнаємо, минаємо. Нарікаємо на свою долю, часто маємо претензії до Бога.
Ця наша сліпота випливає з того, що маємо власні уявлення про любов і щастя. Коли любов і щастя приходять в іншій подобі – нехтуємо ними.
Нехтуємо й чекаємо далі, не знаючи, що те, на що чекали, випустили з-під носа.