Випустили з-під носа (Мт. 17:10-13)

Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли.

Трагікомічним є те, що люди знали про прихід Іллі та очікували на нього з великою надією, але коли він справді прийшов – не впізнали його.

Ця історія любить повторюватися: чекаємо на любов або щастя, а коли приходить – не впізнаємо, минаємо. Нарікаємо на свою долю, часто маємо претензії до Бога.

Ця наша сліпота випливає з того, що маємо власні уявлення про любов і щастя. Коли любов і щастя приходять в іншій подобі – нехтуємо ними.

Нехтуємо й чекаємо далі, не знаючи, що те, на що чекали, випустили з-під носа.

Попередній запис

Улюблена дитина Бога (Мт. 17:1-9)

Син Мій. Учні злякалися й упали долілиць. Їм об’явився Бог, і це викликало в них почуття страху. Чи така реакція ... Читати далі

Наступний запис

Вільна людина (Мт. 17:22-27)

Тож вільні сини. Боже синівство дає низку вигод. А найбільша з них, на мою думку, – це свобода. Сучасний світ ... Читати далі