Розділи 21-22

21 – Вогнем і мечем

Перша частина, 21:1-12, складається з трьох окремих фрагментів: 1-4; 6-10; 11-12. Перші два фрагменти пов’язані зі згадкою про пустелю (Негев) і з пророкуванням покарання. Реакція Єзекіїля в 21:5 слугує містком до наступної частини цього фрагмента. Всюдисущий символ меча домінує упродовж усієї 21 глави, а символ вогню окреслює межі цього фрагмента на початку (в. 1-4) і наприкінці (в. 35-37).

Два пророцтва – у 21:1-4 та 21:6-10 – мають спільну ознаку: заповідають, що суд, рішення якого не підлягає оскарженню, вже близько. Обидва символи класичні: вогонь та меч. Пустеля Негев (південь) та північ у першому пророцтві означають, що покарання всеохоплююче. Мусимо звернути увагу на реакцію Єзекіїля, який сам називає себе пророком. Він представляє себе як особу, відсунуту на узбіччя суспільного життя, як особу, яка викликає лише насмішки (пор. 33:30-33). Але одна із функцій пророків – це бути прискіпливим свідком, знаком і підтвердженням для пізніших часів, коли передвіщення пророка справджуються, тоді люди змушені визнати правдивість пророчого послання та його походження від Бога: «А вони чи послухаються, чи занехають,… то пізнають, що пророк був серед них». (2:5; пор. Іс. 8:16-18; 30:8). Символічна дія в 21:11-12 робить це послання ще більш драматичним.

Вірші 13-22 – це іще одне подвійне пророцтво. Вірші 13-17 – це поезія про меч (вв. 14-16) і його застосування / пояснення. Вірші 19-22 – це і символічна дія «вдар долонею об долоню», і пояснення, як діє меч, і звертання до меча (в. 21). Увесь фрагмент розгортається у вигляді театралізованого дійства. Меч постає як дійова особа, що не є незвичайним для культурних традицій сусідніх народів, прикладом цього може слугувати асиро-вавилонський «Епос про Ерру». Не відомо, хто ж виконає присуд, натомість жертви, які очікують покарання, – це «народ Мій», «всі князі Ізраїлеві». Меч зазвичай представлено як Божу зброю, яка служить для блага народу (І. Н. 5:13-15; Іс. 31:8). Але Єзекіїль і цього разу розкриває цей символічний образ з іншого боку та змальовує його як інструмент Господнього суду над Ізраїлем. Меч переможний стає мечем караючим. У в. 22 меч постає як інструмент гніву Господнього.

Вірші 23-32 розкривають особу виконавця присуду, детально описуючи усі обставини його появи. Це – Навуходоносор, цар вавилонський. Єзекіїль, так само як і Єремія, вбачають у цій особі інструмент Господнього покарання Свого народу. Князеві Ізраїля, останньому цареві Єрусалима, винесено остаточний вирок без права на помилування. Гл. 15, а ще більшою гл. 17 показують вагомі причин для такого вироку.

У вв. 33-35 маємо продовження оди мечу, і цього разу автор говорить про аммоніїв, що були одним із народів, які Навуходоносор прагнув підкорити під час своєї військової кампанії (в. 25). Описуючи покарання двох народів, автор наводить паралелі, і саме це можна вважати темою його пророцтва. Лжепророцтва і брехня влаштовували Ізраїль більшою мірою, ніж аммоніїв (див. гл. 13). Це ще один драматичний, докладний, динамічний фрагмент, який описує покарання Ізраїля. Увага зосереджена не на причинах покарання, а на тому, що ситуація, в якій опинився Ізраїль вже не може бути гіршою.

22 – Єрусалим – криваве місто

Ця складна композиція наближує нас до завершення пророцтв про суд у Книзі пророка Єзекіїля. Колір, що відповідає цій главі, – червоний, колір крови, колір вогню: кров гріха та вогонь покарання.

Вірші 1-16 складають першу секцію, хоча її структура не зовсім узгоджена. Вірші 1-5, відповідно до вступних формулювань, проголошують акти звинувачення та покарання. Кровопролиття внаслідок неправильної як соціяльної, так і релігійної поведінки – це один із двох злочинів, у скоєнні яких звинувачується Єрусалим; другий злочин – це ідолопоклонство. Автор не подає інших деталей. Увесь опис Єрусалима зводиться до одного слова «гидота». Як правило, це слово має конотацію ритуальної нечистоти. Для Єзекіїля, як священика, та його послідовників соціяльні та релігійні гріхи – це два обличчя одного переступу, що коріниться в бунті проти Господа-Ягве. Покарання, сором та насмішки (вв. 4-5) і розпорошення (вв. 15-16) – це явища, які мають міжнародний вимір, так само як і гріх. У вв. 6-12 автор докладніше розповідає, у чому ж полягає гріх кровопролиття. Усі ці приклади стосуються соціяльного життя та людських взаємин. Це пророцтво настійливо повторюється одинадцять разів (з однією відмінністю) зі словами «в тебе». Неможливо уникнути відчуття певної схожости з Десятьма заповідями, навіть якщо не маємо переліку конкретних правил, а лише самі звинувачення в злочинах (пор. Ос. 4:2). У вірші 15 автор повертається до теми покарання.

Вірші 17-22 – це нова частина, в якій домінує символічний образ переплавлення металу. Ймовірно, що тексти Іс. 1:21-26 та Єр. 6:27-30 слугують тлом до цього фрагмента. Коли процес переплавлення завершений, залишається тільки жужіль. Як і раніше, Єзекіїль у цьому пророцтві дає слабку надію.

Вірші 23-31 ще раз проголошують попередні звинувачення. Державні мужі, які повинні нести відповідальність за функціонування соціяльних і релігійних інституцій, звинувачуються в невиконанні своїх обов’язків. Іс. 1:21-26 та Соф. 3:1-5 є гарними паралельними місцями. Помітно, що увесь народ звинувачується в гнобленні та несправедливому ставленні до собі подібних. Ніхто не уникне покарання; ніхто не є настільки праведним, щоби спасти інших своєю праведністю або спастися самим. І знову тональність цього пророцтва є понурою.

Попередній запис

Розділ 20

20:1-31 – Історія Ізраїля: гріх і більше нічого У цій главі Єзекіїль узагальнює історію Ізраїля, підсумовуючи її в декілька етапів. ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 23-24

23 – Дві сестри У цій главі Єзекіїль іще раз змальовує історію свого народу, використовуючи мову символів. На противагу гл. ... Читати далі