Було в мами Лисиці дві дочки: Аліса і Ліза. Аліса – старша, Ліза – молодша. Алісою всі захоплювалися, та інакше й бути не могло.
– Ох, яка чудова дитина! – захоплено закочувала очі плетуха Сорока. – Подумати тільки, на фортепіано грає, у спортивних змаганнях за честь лісу бере участь, танцювальну школу відвідує, а красуня ж яка! Недаремно її портрет із дошки пошани не сходить!
Сороку підтримували інші лісові матусі й ставили Алісу в приклад своїм діткам, а Дятел-художник навіть видовбав на березовій корі її портрет. Нічого, що Аліса там на себе не схожа, головне – яка честь! Усі від Аліси в захваті були, а сестричка Лізочка тихенько зітхала:
– Ну, чому мною ніхто так не захоплюється? Всі тільки Алісу хвалять, а я? Мене хоч колись помітять чи ні?
– Не зітхай! – суворо сказала їй мама Лисиця, – а краще постарайся бути схожою на свою сестру! Роби все, як вона! Може, й прославишся, нашій сім’ї подвійну шану зроблять, хіба це погано? Ось Ведмідь оголосив, що хоче влаштувати конкурс, а переможця в цирк відвезе! Подумай, що це значить! Ти мене зрозуміла?
Так, Лізочка все добре зрозуміла і почала щосили намагатися бути схожою на свою сестру. І хвостик так само розпушила, і рудий чубчик зачесала, і навіть костюмчик собі пошила, як в Аліси. І в усьому старалася її наслідувати: що Аліса робить, те й Ліза. На танці записалася, у музичну школу, на спортивні змагання… Просто тінню Аліси стала: по п’ятах за нею ходить і собі в записнику нотатки робить, чого досягти потрібно. Ось як це виглядає: «Аліса в перукарню пішла. Іду туди після уроків». Або: «Аліса в Сороки дзеркальце купила, треба і собі таке саме дістати, досить у калюжі вдивлятися». Або ще: «Аліса в тата новий капелюшок випросила і сказала, що буде в шаховому турнірі брати участь. Я теж на шахи записалася, а капелюшок собі з маминого хутра змайструвала, з двох шматів, від Алісиного не відрізниш. Ну і молодець же я!»
Так Лізочка за Алісою стежила, а та навіть ображалася інколи: чого це, мовляв, ти за мною шпигуєш і мене копіюєш? Але мама Лисиця Алісі казала:
– Нехай у тебе навчається, може, і вона такою ж розумницею стане!
– Стане вона, а як же! – фиркала Аліса, але Лізочку лишала в спокої.
Та ненадовго…
Ось і конкурс імені Топтигіна підійшов, на якому таланти для цирку відбирали. Аліса, звичайно, всіх затьмарила. На фортепіано грала, сальто-мортале крутила, на кулі їздила, та ще й власну пісеньку виконала – «Цирк – моя мрія». Ну просто, як кажуть, всіх наповал убила, особливо журі: Ведмедя, Сороку і Пугача! Після неї інші звірята виступали: зайці, білки, їжаки, потім і до Лізи черга дійшла. Вийшла Лізочка і почала робити те ж, що й сестра. На фортепіано гами взялася виконувати, але тут все журі лапами і крилами замахало і замовкнути попросило. Сальто-мортале почала крутити – просто Ведмедю в живіт врізалася. А вже коли на кулю вилізла, що тут зчинилося! Крик, шум, загальна паніка: Лізочка з кулі впала, та ще й стіл, за яким журі засідало, перекинула! Добре, що Ведмідь підвівся, опанував ситуацією та як гаркне:
– Тихо! Ану, заспокойтеся!
З усіх боків зайці-дружинники вибігли, дисципліну абияк навели, а Ведмідь продовжив:
– Оголошую переможців! Журі одноголосно вирішило, що перше місце присуджується конкурсантці Алісі! Ми будемо рекомендувати її, як найбільш гідну, цирковому дресирувальнику! Друге місце – команді білченят, і третє – їжакам і зайцям! А тепер попрошу всіх перейти на суничну галявину, де для вас подано частування!
Всі зраділи, і на галявину хто полетів, хто пострибав, тільки Лізочка нікуди не пішла. Забилася під стіл, за яким журі сиділо, і сльози пухнастим хвостом витирала. Адже вона сподівалася якщо не на перше місце, то хоча б на грамоту похвальну – і нічого не вийшло! Пхикає Ліза і раптом чує:
– Що це з тобою, голубонько?
А це Пугач повернувся, який на столі свої окуляри забув. Вилізла Ліза з-під столу і Пугачеві чесно все розповіла: як Алісу наслідувати прагнула, та нічого з цього не вийшло. А Пугач посміхнувся, скельця у своїх окулярів протер і каже:
– Ось у цьому твоя біда і полягає. Запам’ятай: інших наслідувати ми можемо, але тільки в розумних межах. А коли стараємося когось із себе зобразити, то нічого доброго з цього не виходить.
Лізочка слова Пугача не дуже зрозуміла, але той пояснив:
– Якщо хочеш, щоб тебе поважали, починай і інших, і саму себе поважати. Ось що ти найбільше любиш робити?
Подумала Ліза і відповідає:
– Домашнім господарством займатися.
– От і займайся домашнім господарством. Свій талант розвивай, а не чужий копіюй! Зрозуміло? А тепер пішли на галявину!
І рушили вони на галявину бенкетувати. Ліза запила березовим соком медове печиво і трішки заспокоїлася. А додому прийшла – стала за порадою Пугача свій талант розвивати: домашнім господарством займатися. І що ж ви думаєте? Менше ніж за місяць таких успіхів досягла! Лізині пироги на весь ліс прославилися, а вже коли вона безкоштовне ательє мод відкрила, «Ліспошив» називається, від лісових модниць відбою не було, і на дошці пошани Ліза місце зайняла як краща майстриня.
Далі – більше. Сам Ведмідь Лізі грамоту вручив: «За естетичне оформлення лісу»! В її нарядах всі звірі ходили: і старий, і малий. Тільки Ліза не зазнавалася, а на запитання журналіста Ворона «Як ви домоглися такого успіху?» чесно відповіла:
– Дядько Пугач допоміг, – і далі, хоч сама від себе такого не очікувала, цілу промову виголосила. Про те, що багато звірят інших звірів наслідують, але наслідування це повинно бути в розумних межах. А найправильніше – за когось іншого себе не видавати, а бути самим собою і поводитися відповідно. Мама Лисиця, коли інтерв’ю доньки читала, то навіть очі хвостом витирала, настільки зворушила її стаття. Та й Аліса перестала на свою сестричку фиркати, і дуже вони між собою дружили доти, доки Аліса в цирк не поїхала. Ліза їй на дорогу ціле придане зібрала: жилетки, кофтинки, капелюшки, хусточки. І виявилося, що в цирку не тільки Алісин талант відзначили, а й Лізин: Аліса особливу премію за оригінальний костюм отримала. Так Ліза на все життя запам’ятала: найголовніше – собою залишатися і не переживати, що ти від інших відрізняєшся. Кожен із нас по-особливому цінний, і в кожного свої переваги є. Тільки треба не лінуватися їх розвивати, от і все.