Аліса та Ліза

Було в мами Лисиці дві дочки: Аліса і Ліза. Аліса – старша, Ліза – молодша. Алісою всі захоплювалися, та інакше й бути не могло.

– Ох, яка чудова дитина! – захоплено закочувала очі плетуха Сорока. – Подумати тільки, на фортепіано грає, у спортивних змаганнях за честь лісу бере участь, танцювальну школу відвідує, а красуня ж яка! Недаремно її портрет із дошки пошани не сходить!

Сороку підтримували інші лісові матусі й ставили Алісу в приклад своїм діткам, а Дятел-художник навіть видовбав на березовій корі її портрет. Нічого, що Аліса там на себе не схожа, головне – яка честь! Усі від Аліси в захваті були, а сестричка Лізочка тихенько зітхала:

– Ну, чому мною ніхто так не захоплюється? Всі тільки Алісу хвалять, а я? Мене хоч колись помітять чи ні?

– Не зітхай! – суворо сказала їй мама Лисиця, – а краще постарайся бути схожою на свою сестру! Роби все, як вона! Може, й прославишся, нашій сім’ї подвійну шану зроблять, хіба це погано? Ось Ведмідь оголосив, що хоче влаштувати конкурс, а переможця в цирк відвезе! Подумай, що це значить! Ти мене зрозуміла?

Так, Лізочка все добре зрозуміла і почала щосили намагатися бути схожою на свою сестру. І хвостик так само розпушила, і рудий чубчик зачесала, і навіть костюмчик собі пошила, як в Аліси. І в усьому старалася її наслідувати: що Аліса робить, те й Ліза. На танці записалася, у музичну школу, на спортивні змагання… Просто тінню Аліси стала: по п’ятах за нею ходить і собі в записнику нотатки робить, чого досягти потрібно. Ось як це виглядає: «Аліса в перукарню пішла. Іду туди після уроків». Або: «Аліса в Сороки дзеркальце купила, треба і собі таке саме дістати, досить у калюжі вдивлятися». Або ще: «Аліса в тата новий капелюшок випросила і сказала, що буде в шаховому турнірі брати участь. Я теж на шахи записалася, а капелюшок собі з маминого хутра змайструвала, з двох шматів, від Алісиного не відрізниш. Ну і молодець же я!»

Так Лізочка за Алісою стежила, а та навіть ображалася інколи: чого це, мовляв, ти за мною шпигуєш і мене копіюєш? Але мама Лисиця Алісі казала:

– Нехай у тебе навчається, може, і вона такою ж розумницею стане!

– Стане вона, а як же! – фиркала Аліса, але Лізочку лишала в спокої.

Та ненадовго…

Ось і конкурс імені Топтигіна підійшов, на якому таланти для цирку відбирали. Аліса, звичайно, всіх затьмарила. На фортепіано грала, сальто-мортале крутила, на кулі їздила, та ще й власну пісеньку виконала – «Цирк – моя мрія». Ну просто, як кажуть, всіх наповал убила, особливо журі: Ведмедя, Сороку і Пугача! Після неї інші звірята виступали: зайці, білки, їжаки, потім і до Лізи черга дійшла. Вийшла Лізочка і почала робити те ж, що й сестра. На фортепіано гами взялася виконувати, але тут все журі лапами і крилами замахало і замовкнути попросило. Сальто-мортале почала крутити – просто Ведмедю в живіт врізалася. А вже коли на кулю вилізла, що тут зчинилося! Крик, шум, загальна паніка: Лізочка з кулі впала, та ще й стіл, за яким журі засідало, перекинула! Добре, що Ведмідь підвівся, опанував ситуацією та як гаркне:

– Тихо! Ану, заспокойтеся!

З усіх боків зайці-дружинники вибігли, дисципліну абияк навели, а Ведмідь продовжив:

– Оголошую переможців! Журі одноголосно вирішило, що перше місце присуджується конкурсантці Алісі! Ми будемо рекомендувати її, як найбільш гідну, цирковому дресирувальнику! Друге місце – команді білченят, і третє – їжакам і зайцям! А тепер попрошу всіх перейти на суничну галявину, де для вас подано частування!

Всі зраділи, і на галявину хто полетів, хто пострибав, тільки Лізочка нікуди не пішла. Забилася під стіл, за яким журі сиділо, і сльози пухнастим хвостом витирала. Адже вона сподівалася якщо не на перше місце, то хоча б на грамоту похвальну – і нічого не вийшло! Пхикає Ліза і раптом чує:

– Що це з тобою, голубонько?

А це Пугач повернувся, який на столі свої окуляри забув. Вилізла Ліза з-під столу і Пугачеві чесно все розповіла: як Алісу наслідувати прагнула, та нічого з цього не вийшло. А Пугач посміхнувся, скельця у своїх окулярів протер і каже:

– Ось у цьому твоя біда і полягає. Запам’ятай: інших наслідувати ми можемо, але тільки в розумних межах. А коли стараємося когось із себе зобразити, то нічого доброго з цього не виходить.

Лізочка слова Пугача не дуже зрозуміла, але той пояснив:

– Якщо хочеш, щоб тебе поважали, починай і інших, і саму себе поважати. Ось що ти найбільше любиш робити?

Подумала Ліза і відповідає:

– Домашнім господарством займатися.

– От і займайся домашнім господарством. Свій талант розвивай, а не чужий копіюй! Зрозуміло? А тепер пішли на галявину!

І рушили вони на галявину бенкетувати. Ліза запила березовим соком медове печиво і трішки заспокоїлася. А додому прийшла – стала за порадою Пугача свій талант розвивати: домашнім господарством займатися. І що ж ви думаєте? Менше ніж за місяць таких успіхів досягла! Лізині пироги на весь ліс прославилися, а вже коли вона безкоштовне ательє мод відкрила, «Ліспошив» називається, від лісових модниць відбою не було, і на дошці пошани Ліза місце зайняла як краща майстриня.

Далі – більше. Сам Ведмідь Лізі грамоту вручив: «За естетичне оформлення лісу»! В її нарядах всі звірі ходили: і старий, і малий. Тільки Ліза не зазнавалася, а на запитання журналіста Ворона «Як ви домоглися такого успіху?» чесно відповіла:

– Дядько Пугач допоміг, – і далі, хоч сама від себе такого не очікувала, цілу промову виголосила. Про те, що багато звірят інших звірів наслідують, але наслідування це повинно бути в розумних межах. А найправильніше – за когось іншого себе не видавати, а бути самим собою і поводитися відповідно. Мама Лисиця, коли інтерв’ю доньки читала, то навіть очі хвостом витирала, настільки зворушила її стаття. Та й Аліса перестала на свою сестричку фиркати, і дуже вони між собою дружили доти, доки Аліса в цирк не поїхала. Ліза їй на дорогу ціле придане зібрала: жилетки, кофтинки, капелюшки, хусточки. І виявилося, що в цирку не тільки Алісин талант відзначили, а й Лізин: Аліса особливу премію за оригінальний костюм отримала. Так Ліза на все життя запам’ятала: найголовніше – собою залишатися і не переживати, що ти від інших відрізняєшся. Кожен із нас по-особливому цінний, і в кожного свої переваги є. Тільки треба не лінуватися їх розвивати, от і все.

Попередній запис

Казка про Шипшину

На лісовій галявині росла Шипшина. Була вона на вигляд маленькою, непоказною, але характер мала – гірше нікуди! Щипалася, дряпалася, колючки ... Читати далі

Наступний запис

Пригоди Гусениці

На зеленому лузі під великим листом лопуха жила маленька Гусениця. Цілими днями вона бавилася зі своїми друзями, робила запаси на ... Читати далі