Не знаєте, якого ви духу

Є дві помилки відносно любові Божої і гріха, якого нам слід уникати. Бог любить усіх людей і шукає їх вічного спасіння. Це непорушна істина. Бог любить брехунів, зрадників, розпусників, ідолопоклонників, злодіїв і навіть вбивць. Так чому ж тоді не можна грішити?

Юдеям першого століття нашої ери було важко повірити, що Месія прийшов врятувати і грішників, і навіть язичників. Це не та новина, яку легко було перетравити ні Його сучасникам, ні християнам двадцять першого століття.

Але цю істину в наш час часто підміняють брехнею, зовні замаскованою під неї: Бог не проти людських гріхів. Людині кажуть, що вона чинить погано, грішить – вона гордо підкидає голову і каже: «Я знаю, Бог любить мене такою, якою я є!». Це правда, що Бог її любить, і саме тому Бог хоче, щоб вона покаялася, і рішуче змінила свій спосіб життя. У Євангелії Господь Ісус починає Свою проповідь з вимоги покаятися. Любов, що з’явилася в плоті, часом говорить різко і лякає. О. Олександр Мень помічав, що слова «відійдіть від Мене у вогонь вічний» – це зовсім не сентиментально (відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня Мф. 7:23 або: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний Мф. 25:41).

Гріх веде до погибелі не тому, що Бог за Своїм свавіллям так вирішив – і міг би вирішити інакше, виявися Він «більш люблячим».

Гріх згубний за своєю природою; річ навіть не в тому, що за нього нас можуть увергнути у вогонь геєнський – а в тому, що він і є вогонь геєнський.

Нескінченна любов Божа не може дати вічного щастя грішникові – ніхто, навіть Бог не може зробити щасливою людину злісну, мстиву, егоїстичну або черству. Щоб дарувати нам вічну радість раю, нас треба переробити, і Бог обов’язково переробить усіх, хто дасть Йому таку можливість.

Але людина може цієї можливості і не дати: ми наділені справжньою свободою, а значить, можемо сказати Богові «ні». На жаль, ми часто саме це і кажемо. Бог любить усіх людей, а перспектива загибелі абсолютно реальна. Щоб врятуватися, потрібно покаятися і увірувати.

Бог непримиренний до гріха. Це непорушна істина. Саме тому, що Бог любить людей, Він ніколи не піде на компроміс з тим, що їх губить. Намагатися говорити про Бога «толерантнішого» – означає говорити про Бога менш люблячого.

Є інша популярна брехня, яка маскується під цю істину: Бог ненавидить грішників. Найчастіше не грішників взагалі, а якийсь певний підвид грішників, до якого ми не відносимо самих себе. Бог ненавидить наших політичних або національних ворогів, вони горітимуть у пеклі. Звідси слідує очевидне – ми теж маємо повне право, навіть обов’язок, їх ненавидіти. Ми серйозно ставимося до гріха.

Проблема з цією другою помилкою в тому, що вона якраз ставиться до гріха недостатньо серйозно. Вона ігнорує ту обставину, що ми теж грішники і наші гріхи не менш згубні – і не менш огидні в очах Божих. Як ми уникнемо геєни? Як каже апостол: «Невже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке‚ і роблячи те саме‚ ти втечеш від суду Бо­жого?» (Рим. 2:3).

Ми не є хорошими людьми, які догодили Богові. Нам не протистоять погані люди, які заслуговують Божого засудження. Реальність така, що ми всі тут погані. Християни відрізняються лише тим, що здалися, отримали амністію і закликають до того ж інших. Так, зовнішні перебувають у жахливому стані – такому самому, в якому перебували і ми, поки «благодать і людинолюбство Спасителя нашого, Бога» не витягнула нас з нього. Але ми такі ж грішники, як і вони, тільки нас вже утягнули на палубу, – а вони ще борсаються за бортом. Наше завдання – витягувати їх, а не топити. Бо Син Людський прийшов не губити, а рятувати душі людські.

Попередній запис

Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас

Отже, якщо описувати рятівні Христові діяння однією фразою, то можна повторити слова апостолів – "Христос помер за наші гріхи". Його ... Читати далі

Наступний запис

Гріх і благодать

Коли я тільки починав своє церковне життя, і вчився молитися за молитвослововом, мене уразило, як багато в молитвах, звернених до ... Читати далі