Розділи 20-22 – Падіння Ахава

Ахав і безіменні пророки

У 1Цар. 20 Іллі не видно; натомість перед читачем розгортається оповідь, де на допомогу Ахавові, якого взяв в облогу зухвалий напасник Бен-Гадад, цар Сирії (Араму), приходять безіменні пророки. Коли дипломатія зазнає невдачі, Божі пророки обіцяють порятунок від приголомшливої потуги чужинського царя. Мету Божого втручання виразно оголошено перед кожною битвою: «Ти пізнаєш, що Я Господь» (в. 13, 28). Коли Ізраїль здобуває перемогу, супротивники міняються ролями: тепер Бен-Гадад залежить від ласки Ахава, і той дарує Бен-Гададові життя в обмін на вигідні для ізраїльського царя поступки (в. 34). Однак це, здавалося б, раціональне й милосердне розв’язання конфлікту викликає осуд пророків, що його вони доносять до царя у два етапи. Спочатку смерть пророка, якого лев умертвив за те, що той відмовився вдарити свого товариша (в. 36), служить передвіщенням долі тих, хто не кориться Божому велінню, як Ахав (тут маємо паралель із 1Цар. 13:24). Потім той самий пророк, який вимагав, щоб його ударили, замаскувавшись, хитрощами змусив Ахава визнати, що його поблажливість – це нехтування обов’язку (в. 35-43), за яке і Ахав, і його народ приречені. Прямої ж вказівки Ахавові щодо Бен-Гадада оповідь не містить.

Ілля і виноградник Навота

Ілля знову з’являється в 1Цар. 21, де наратив повертається до внутрішніх справ Північного царства: маємо тут славнозвісну оповідь про те, як Єзавель заповзялася підлаштувати смерть Навота, щоб Ахав міг захопити його виноградник. Опис виконання задуму Єзавелі у в. 8-14 спонукає до роздумів про те, якою всеосяжно руйнівною буває потуга держави, коли вона спрямовує її проти власного народу. Покликаючись на авторитет царя, Єзавель залучає собі на допомогу Навотових земляків; із тексту незрозуміло, чи коряться вони їй добровільно, чи під примусом. За намовою Єзавелі вони знаходять лжесвідків, влаштовують бутафорне судилище і відправляють Навота на страту. У в. 15 Єзавель наказує Ахаву піти й забрати виноградник, а вже у в. 17 Бог наказує Іллі піти й сказати йому, що він заплатить за кров Навота власною кров’ю. Під час цієї зустрічі Ілля проголошує долю Ахава, його дому і його дружини Єзавелі (в. 20-24) у пророцтві, що перегукується з ранішими осудженнями дому Єровоама і дому Баші. Проте у в. 27-29 Ахав кається, і Бог вирішує відтермінувати знищення його династії аж до часу правління Ахавового сина. Тема відтермінування нагадує про пророцтво Ахійї Соломону (1Цар. 11:31-39). Щоправда, там його було дано не через самого Соломона, а з огляду на заслуги його батька Давида; тут, натомість, причиною відтермінування стало каяття самого Ахава.

Міхей

У 1Цар. 22 Ахав, готуючись до війни з Сирією, закликає собі в союзники Йосафата, царя юдейського. Перед тим, як вирушати в похід, вони вислуховують своїх радників. В оповіді один-єдиний пророк, який віщує приреченість, виступає проти чотирьохсот пророків, які обіцяють успіх, і проти самого царя Ахава. Розповідь про протистояння між Міхеєм, Ахавом і одним із тих чотирьохсот, Седекією – це оповідницький спосіб розкрити, як важливо визнавати пророчу істину та коритися їй. Земний царський почет (в. 10) протиставлено почтові небесному. Коли для поради викликали Міхея, він присягнув говорити тільки те, що скаже йому Бог; на диво, прибувши, він, як і перед тим чотириста царських пророків, обіцяв Ахавові успіх. Так само несподівано цар ставить під сумнів істинність цього запевнення (в. 13-16), і Міхей під впливом царських погроз таки зізнається в тому, що йому відомо про приреченість Ахава, а також у тому, звідки йому це відомо. Міхей стверджує, що побував при небесному дворі саме тоді, коли Бог доручав духові піти й стати духом неправди в устах чотирьохсот пророків, щоб підштовхнути Ахава до його загибелі (в. 19-23). Пророк протистоїть пророкові: Седекія ставить під сумнів претензію Міхея на посідання істини (в. 24), а той дає відкоша, пророкуючи лиху долю самому Седекії (в. 25). Пророк протистоїть і цареві: коли Ахав зумів прогледіти істину крізь хибні запевнення, то став домагатися її від Міхея (в. 15-16) і таки домігся (в. 17-23). Про людське око цар заперечив цю істину, звелівши ув’язнити пророка, але сам намагався уникнути Божого вироку: йдучи в битву, намагався влаштувати так, щоб його не впізнали. Проте даремно: у тій битві Ахав загинув.

Хоча 1Цар. 20, 21 і 22 – це три різні оповіді, їх пов’язує зосередженість на Ахавові та його падінні. Спочатку його провістив безіменний пророк у 1Цар. 20:42, сказавши, що Ахав втратить життя за те, що пощадив Бен-Гадада. Вдруге падіння Ахава проголошено в 21:20-24, коли Ілля пророкує загибель усього Ахавового дому через його злодіяння. Втретє падіння Ахава проголошує Міхей у 22:19-23, після чого подано саму історію падіння. Отож фрагмент 22:1-40, де містяться пророкування Ахавової загибелі та оповідь про його смерть, виступає підтвердженням пророцтва Іллі та першим етапом його здійснення. Остаточно воно здійснюється, коли Єгу знищує Єзавель (2Цар. 9:36-37) і дім Ахава (10:17).

22:41-50 – Цар Йосафат Юдейський

Дотримуючись процедури, вже раніше усталеної в оповіді про розділене царство, наратив, замість одразу перейти до розповіді про Ахавового наступника Ахазію, повертається назад, щоб дати читачеві знати про царя Йосафата, який за часів Ахава правив Юдою. Оцінка Йосафата подає його у світлих тонах, які гармоніюють із його зображенням як благочестивого правителя в оповіді про війну з Сирією (22:5-8). Повідомлення у в. 44, що Йосафат уклав мир із царем Ізраїлю, мабуть, стосується угод, про які йдеться в 1Цар. 22 та 2Цар. 3. Є й дорікання Йосафатові – за те, що не зруйнував пагірків і не поклав край поклонінню на них. Цей закид царям Юди постійно повторюється аж до 2Цар. 18:4, де повідомлено, що Єзекія позносив пагірки. Отож Давидова династія кріпиться, тим часом як династія Омрі починає занепадати.

Попередній запис

Розділи 17-19 – Ілля і Ваал

Оповідь про Ахава набирає драматичної напруги в 1Цар. 17 з появою пророка Іллі. Вражає контраст із уже звичним ритмом «рамок ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1-2 – Ілля та Єлисей

За часів правління Йосафата Юдейського Ізраїлем правили ще два представники династії Омрі, крім Ахава: Ахазія і Єгорам. Як це було ... Читати далі