Девора та Барак

4:1-24 – Девора та Барак

Історія Девори, на нашу думку, має кілька цілей. Ця історія доводить, що жінки в Ізраїлі не були меншовартіснішими від чоловіків, вони також були покликані нести звільнення ізраїльтянам. Такі жінки, як Девора, були навіть більш обдаровані, ніж чоловіки. Девора, на відміну від будь-якого чоловіка-судді, була ще й пророчицею і визволителькою. Вона розглядала позови (євр. špt) і люди ходили до неї за судовим вироком, який вона проголошувала під пальмовим деревом, що носило її ім’я – під пальмою Девори (4:5). Життєві історії, що дуже нагадують історію Девори, можна почути в Африці. Одна мозамбікська жінка на ймення Мачівені була так само обдарована. Вона була пророчицею та дієвою посередницею у вирішенні конфліктів і мала велику популярність у Центральній та Південній Африці. Вожді, старійшини (zeqenim) та звичайні люди визнавали її таланти і шукали її, щоб вирішити спірні питання чи почути її прогноз про явища природи. Навіть високопоставлені чоловіки йшли до неї, незважаючи на те, що вона була жінкою, тому що визнавали її могутність, яку приписували духу, що вселився в неї. Немає нічого дивного, що чоловік такої ваги, як Барак не піде на битву, поки Девора, жінка, не піде разом із ним.

З погляду критика, складається таке враження, що автор навмисне віддає роль судді Деворі, що очолює армію Ізраїлю, яка складається лише зі самих чоловіків. Щоб утвердити її статус та цілісність як лідера, автор пов’язує її з чоловіками. Спершу він відкриває нам, що Девора була дружиною Лаппідота (4:4). Коли мова йшла про чоловіків-суддів, які звільняли ізраїльтян, їхні імена нам не розкриваються. Згадка є лише про такі чоловічі атрибути, як хоробрість та сила (Суд. 3:15; 6:12). Ще одне упереджене звинувачення полягає в тому, що жінка повинна була призначити чоловіка Барака проти Сісери. Проте, оскільки Барак усвідомлював, що Девора була харизматичною суддею, він відмовлявся йти на війну, поки вона також не пішла з ним (4:8-9). Оскільки ця перемога була підтвердженням ефективної лідерської ролі жінки, Бараку не було довірено вбивство Сісери. Замість нього цей подвиг здійснила інша жінка – Яїла, кенеянка (4:21). Також складається враження, що оповідання про Барака було вставлено в текст пізніше, щоб приглушити блискучу військову лідерську роль жінок у патріярхальному суспільстві. Однак, по суті, цей біблійний текст дискретно, але промовисто висвітлює внесок жінок у започаткування держави Ізраїль та її зміцнення. Уважно читаючи інші тексти, в яких йдеться про таких жінок, як Сара, Маріям (сестра Мойсея) та мудра жінка з Текоа, ми бачимо, наскільки виразно змальовано жіночу винахідливість і силу в різних ситуаціях.

Лідерство Девори в багатьох аспектах нагадувало лідерство Самуїла. Девора та Самуїл були пророками та суддями. До них обох постійно приходили люди за порадою та допомогою (Суд. 4:4; пор. 1Сам. 7:15-17). Обоє вони давали натхнення воєначальникам, котрих супроводжували на битву (Суд. 4:6; пор. 1Сам. 7:8). Девора призначила Барака вести армію, щоб звільнити Ізраїль (3:6), а Самуїл помазав Саула проводити військові кампанії проти філістимлян (1 Сам. 10:1).

5:1-31 – Пісня Девори

Пісня Девори – це важливий уривок єврейської поезії, в якому відображено, як насправді відбувалося завоювання Ханаану. Оскільки ця поезія має досить архаїчне походження, вона дає змогу вченим дослідити матеріял, що належить до пізнього XII та раннього XI ст. до Р. Хр. і знайомить нас із ягвістською релігією та державним устроєм. Пісня знаменує об’явлення Ягве учасникам розгрому колісниць Сісери. Поразка ханаанців приписується Ягве, тому що

«Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою» (Суд. 5:20).

Віра автора в Ягве продемонстрована метафоричним зображенням картини, як зорі сходять з путей своїх, щоб прийти на допомогу Деворі та Бараку, коли вони билися з Сісерою. Не вперше саме так девтерономіст показує віру в Ягве. У Книзі Ісуса Навина ми читаємо, що Ісус промовив ці слова до Господа в той день, коли Господь віддав амореян народу Ізраїлю.

«Стань, сонце, в Ґів’оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині! І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам.». І. Н. (10:12-13).

Очевидно, битву проти ханаанців самі ханаанці не провокували. Ізраїль проводив військову кампанію, щоб отримати контроль над долиною Ездрелон. За умов, коли ізраїльтяни контролювали торгівельні караванні шляхи на височинах Єфрему та Галілеї (5:6-7), ханаанський контроль низин став економічно невигідним. Ізраїльтяни вірили: що недобре для них – також недобре і для Бога. Завоювання долині Ізреел з економічних причин вважалося релігійним подвигом, котрий Ягве повинен був підтримувати заради Ізраїлю чи просто тому, що Ягве був їхнім Богом. Як покровитель нації, Бог виступав у ролі люблячого батька, який, коли його дитина зчепилися в бійці із сусідською дитиною, ніколи не буде підбадьорювати сусідську дитину, незалежно від того, хто спричинив бійку. Ця аналогія промовисто засвідчує, як ізраїльтяни сприймали Ягве.

Щоб розвинути краще розуміння справжньої Божої природи, Ізраїль змушений був чекати аж до часу пророків, починаючи з Амоса. Аж до того часу ізраїльтяни відчували, що Ягве схвалював усе, що вони робили – лише тому, що Він був їхнім Богом. Ягве ніколи не переймався би проблемами інших націй, які поклонялись іншим богам. Отже, у в. 4 Ягве як Божественний Воїн Ізраїлю проходить маршем від регіону Едома в повному бойовому спорядженні. Земля здригається, і з хмар бризкає дощ, що можна сприймати як евфемізм про неконтрольоване сечовипускання через страх. Також характерною ознакою ходи Божественного Воїна було здригання гір перед лицем Ягве, наприклад, Гори Сінай (в. 5). Вірш 6 пояснює, чому відбулася битва проти Сісери. Ханааняни утруднили перехід через долині Ізреел для караванів та звичайних подорожніх (в. 7).

Вірш 6 також говорить, що Ягве дозволив ханаанцям здійснювати напади на ізраїльтян, тому що вони відвернулись від Нього на користь інших богів – Ваала та Астарти (пор. Суд. 3:7; 8:33; 10:6). Девора була суддею, тому що вона стала на сторону Ягве, щоб звільнити ізраїльтян від Сісери та його армій. Будь-якого вождя, що командував армією проти ворогів Ізраїлю, вважали борцем від імені Ягве, їхнього Бога. З цього погляду безжальне вбивство Сісери Яїлою є таким, що заслуговує на схвалення, тому що це був внесок у справу звільнення Ізраїлю від ворогів.

Цей поетичний твір не збігається з переказом у прозі. Якщо в переказі Сісеру призначив Явін, що царював у Гацорі (4:2), то в пісні Девори стверджується, що Сісера очолював військову коаліцію, в яку входили багато царів (5:19). Пісня також суперечить наративу в прозі щодо переліку племен (колін), які брали участь у битві. Тоді як у переказі мовиться, що лише коліно Нефталим та коліно Завулона відгукнулись на заклик Девори (4:6), то в пісні згадується про більше колін і відзначаються ті, які не брали участь у битві (4:15-17). Шість західних колін – Єфрема, Веніямина, Махіра (можливо йдеться про західне півколіно Манасії), Завулона, Іссахара та Нефталим – отримують похвалу за участь (5:14-15). Асир і Дан засуджуються за очевидну співпрацю з «Морським народом» (вони сиділи «при потоках») (5:17). Рувима і Ґілеада (які, можливо, належать до східного півколіна Манасії) засуджено за те, що сиділи по домівках і не брали участь у «священній війні». Немає згадки про коліна Юди, Леві та Ґада.

Пісня Девори ввійшла до книги, щоб вдихнути віру в пізніші покоління Ізраїлю. Вона показує, наскільки безнадійною здавалась військова ситуація, в якій опинились ізраїльтяни, коли вони зіштовхнулись із коаліцією ханаанських міст-держав. Девора отримала титул «Мати Ізраїлю» за те, що здобула перемогу завдяки своїм лідерським якостям. Автор завершує цей поетичний твір, використовуючи влучне протиставлення: у той час як Девора Мати Ізраїлю бурхливо раділа перемозі, мати Сісери, навпаки, занепокоєна тим, що її син затримується з поверненням із бою. Автор із сарказмом змальовує мудрих жінок ханаанянок, які поводяться як лжепророки, наповнюючи її марними надіями. Вони говорять їй, що Сісера затримується, бо розподіляє військові трофеї переможених ізраїльтян (4:29-30), коли насправді його вже вбили.

Мораль пісні Девори

Бог може покликати будь-кого, незалежно від статі, стати суддею, через якого Бог спроможний звільнити Ізраїль. Коли людина отримує Божий дар для здійснення правосуддя, пророцтва та військового лідерства, він чи вона буде визнаний (визнана) народом, незалежно від статі та інших соціяльних обмежень. Цей твір також відкриває таку істину: редактори, мабуть, не були зацікавлені в тому, щоб надавати історичні факти про завоювання Ханаану. Вони радше були занепокоєні тим, як вплинути на свідомість людей Ізраїлю, щоб ті мали віру в Ягве. Ось чому пісня містить певні протиріччя, порівняно з переказом у прозі. Автор розглядає одну і ту ж саму подію через призму різноманітних поглядів, що особливо наголошує важливість спасительних дій Бога для ізраїльтян, коли вони залишаються вірними Богу.

Попередній запис

Пролог, Отніїл, Егуд

Вступ до Книги Суддів містить короткий переказ обставин смерти Ісуса Навина, що є кульмінацією цього наративу (1:1-2:5). Оповідь про лідерство ... Читати далі

Наступний запис

Гедеон

6:1-8:32 – Гедеон Нам видається, що оповідь про суддівство Гедеона могла бути доповнена цілою низкою епізодів, долучених пізніше. У ній ... Читати далі