Єдина проблема

Іов і його друзі, Ілля Репін

Досі я ще не заглядав у ту книгу Біблії, яка присвячена проблемі Ричарда і Мег, проблемі кожного, хто серйозно думає про Бога. Від листа Мег я, природно, звернувся до Книги Йова.

Ця, можливо, одна з найдавніших біблійних книг читається як найбільш сучасна. Екстремальна ситуація – самотня людина перед лицем безглуздої безодні – відбиває стан усього сучасного людства. Навіть люди, що відкидають більшу частину Біблії, шукають притулку в Книзі Йова. Сучасна англійська письменниця Мюріел Спарк у книзі «Єдина проблема» стверджує, що тільки проблема Йова – чому благий Господь допускає страждання – гідна обговорення. Біль – актуальна тема наших днів, богословський криптоніт, що позбавляє сил супермена, але ніхто не виразив цю проблему так глибоко і ясно, як Йов, що жив тисячоліття тому.

Ричард позбувся нареченої, роботи, затишної рідної домівки; Мег втратила сина і дочку, але Йову довелося ще гірше: семеро його синів і три дочки загинули в одній катастрофі, зникло усе багатство – 7000 овець, 3000 верблюдів, 5000 волів, 500 ослів, не кажучи вже про численних рабів. І здоров’я Йова, останній дар Божий, зрадило йому, гнояки вкрили усе тіло. За одну ніч найбагатша людина сходу перетворилася на нещасного жебрака.

Йов – біблійний приклад розчарування в Богу, він пізнав усі глибини відчаю, які тільки відомі Ричарду або Мег, або будь-кому з нас. Американський рабин написав популярну книгу «Коли погане трапляється з хорошою людиною», але Книга Йова до межі загострює питання: не просто погане, а усе найгірше сталося з кращим з людей.

Невірне тлумачення

Якби перед тим, як я почав уважно вивчати Книгу Йова, мене запитали, про що вона, я б відразу ж відповів: «Книга Йова? Усі знають, про що вона – це найповніше дослідження страждання в усій Біблії, це книга про нестерпну скорботу і нездоланні муки». Що ж, вірно, більшість розділів цієї книги присвячена стражданню. З 3 по 37 розділ дії майже немає, п’ять чоловік – Йов, троє його престарілих друзів і Елігу, що взявся невідомо звідки, – обговорюють проблему страждання. Усі вони намагаються знайти якісь пояснення причинам грізного року, що обрушився на нещасного Йова, який сидить на руїнах власної домівки.

Але тепер я вважаю, що неправильно розумів цю книгу – вірніше, сприймав її не повністю. Хоча майже усі її сторінки присвячені розмові про біль, я все ж дійшов висновку, що страждання не є центральною темою книги, воно лише забезпечує її сюжет. У пиріг входять яйця, борошно, дріжджі, але пиріг не зводиться до них, так і Книга Йова не зводиться до страждання, вона включає його в певний складніший сюжет, що порушує важливіші, космічні питання. Якщо ми розглядатимемо Книгу Йова в цілому, то зрозуміємо, що головне питання тут – віра.

На цю думку мене головним чином навів вступ – задум, викладений у першому і другому розділах: виявляється, особиста земна драма Йова стала лише продовженням космічної драми. Раніше я сприймав Книгу Йова як якнайглибше вираження нашого розчарування, як ще одне послання від Мег Вудсон, хіба що детальніше, і притому освячене авторитетом Біблії. Але, вивчаючи цей текст, я виявив, що він передає погляд не людини, а Бога – головним героєм Біблії завжди залишається Бог, і в Книзі Йова це можна відчути ще читкіше, ніж в інших її розділах. Виявляється, я як би відсікав перші два розділи і читав цю історію з погляду Йова.

Дозвольте пояснити ґрунтовніше.

Уявимо собі Книгу Йова у вигляді детективної п’єси. Перед початком вистави публіка отримує коротке попереднє повідомлення – скажімо, проходить прес-конференція, і режисер пояснює свій задум (розділи 1-2). Він викладає сюжет, представляє нам головних героїв, заздалегідь розповідає, кому яка роль відводиться в п’єсі і чому. Словом, режисер заздалегідь розгадує усі загадки за винятком однієї: як відреагує на цю ситуацію головний герой? Чи збереже Йов віру в Бога або ж зречеться Його?

І от завіса піднімається. Тепер ми бачимо акторів. Вони обмежені рамками п’єси, і гадки не мають, про що повідав нам режисер. Ми вже знайомі з пружинами дії, але детектив (його грає Йов) нічого не знає. Увесь час, якій він перебуває на сцені, Йов роздумує, намагаючись з’ясувати те, що нам вже відомо. Він шкребе змучене тіло черепком і повторює своє питання: «Чому це сталося зі мною? У чому я провинився? Що хоче Бог цим сказати мені?»

Для публіки питання Йова зводяться до легкої інтелектуальної вправи – нам вже повідомили відповіді в пролозі. Що він зробив? Нічого. Він – кращий з людей. Сам Бог охарактеризував його так: «Муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає» (1:8). Чому ж він приречений на страждання? Не як покарання, у жодному разі ні, – він, немов боєць на рингу, захищає честь небес.

Парі

Заднім числом я і сам не розумію, як міг так невірно інтерпретувати Книгу Йова. Частково тут справа в красномовних монологах розділів 3-37: вічна проблема людства виражена в них з такою силою, що ми перебуваємо як би в полі їх тяжіння і забуваємо, що на всі питання вже була дана відповідь у розділах 1-2. Але є і ще одна причина: сприйняти розділи 1-2 не так просто. Дослідники Біблії теж зазнають утруднення і навіть приписують ці розділи пізнішому редакторові. Пролог оповідає, як Бог і сатана – і тут червоніє папір коментарю – уклали парі. Усі біди Йова почалися, соромно сказати, із ставки, поставленої на нього двома вселенськими силами.

Сатана кинув виклик: Йов – балуване Боже дитя і зберігає Йому вірність лише тому, що Бог «захистив його». Бог, Сам по Собі негідний любові, вимагає відданості в людей, подібних Йову, підкуповуючи їх. Щойно цих людей спіткають біди, – так стверджує сатана, – вони відразу ж залишать Бога. Бог приймає виклик, Він готовий перевірити на міцність гіпотезу сатани. Від Йова залежить, як вирішиться ця суперечка. І от на нещасного Йова, який ні про що не здогадується, сиплеться одне нещастя за іншим.

Так, ця розмова на небесах виглядає дійсно дивно, але не слід викреслювати з Біблії розповідь про небесне парі, рідкісний для нас шанс заглянути крізь замкову щілину у вічність. Кожен страждальник повторює питання Йова: чому це сталося зі мною? Що сталося? Чому Бог не піклується про мене? Чи існує Він взагалі? Один тільки раз у розповіді про долю Йова, нам, глядачам – тільки нам, а не Йову – дано заглянути за лаштунки. Пролог цієї книги дає нам саме те, чого ми хотіли: певне уявлення про устрій світу. Книга Йова, як ніяка інша книга Біблії, демонструє нам точку зору Бога і навіть оголяє ті надприродні події, які зазвичай приховані від нас.

Йов викликає Господа на суд, він звинувачує Його в несправедливості відносно ні в чому не винної людини. Йов повний гніву, сарказму, гіркоти, він вже наближається до блюзнірства – і зупиняється на самій межі. Його слова знайомі усім нам, бо вони напрочуд сучасні. Йов виражає усе наше невдоволення Богом. Але розділи 1 і 2 показують, що, всупереч Йову, не Бог піддається тут суду і випробуванню, а сам Йов. Проблема цієї книги не страждання, питання не в тому, де ж Бог, коли Йов страждає, – про це нам вже розказано в пролозі. Питання у вірі, питання в тому, де сам Йов, коли страждає, як він сприйме страждання. З цього і треба починати, щоб правильно зрозуміти цю книгу.

Попередній запис

Розрив

Якось увечері, сидячи в кабінеті, я почав накидати план наступної частини цієї книги. Передбачалося, що в ній я підведу підсумки ... Читати далі

Наступний запис

Урок Книги Йова

Багатостраждальний Іов, Джеймс Тіссо Ричард, що написав книгу про Йова, уявляв собі цього чоловіка старовини найбільшим ... Читати далі